Вітман К. М. Глокалізація як глобальна модель сучасних етнополітичних процесів / К. М. Вітман // Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку держави та права в умовах євроінтеграції : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (20 травня 2016 р., м. Одеса) : у 2 т. Т. 1 / відп. ред. М. В. Афанасьєва. - Одеса : Юридична література, 2016. - С. 187-190

Vitman, Konstantin M.

Витман, Константин Николаевич

Вітман, Костянтин Миколайович

Undetermined

Electronic National University Odessa Law Academy Institutional Repository

з великою кількістю мігрантів з країн, де йдуть війни, зокрема, із Сірії; з посиленням міжнародного тероризму, з настроями <<євроскептиків>  в ряді держав, наприклад у Великій Британії тощо. Це, безумовно, ство­рює певні додаткові проблеми у ставленні до України, але не змінює головного : бажання бачити Україну частиною об'єднаної Європи та до­лучатись до підтримки нашої держави на шляху євроінтеграції. Таким чином, можна констатувати, що існує чимало як об'єктивних так і суб 'єктивних стримуючих факторів реалізації Україною євроінте­граційних стратегій, що не дозволяє говорити про короткі терміни їх впровадження в життя. Однак, разом з тим, очевидно, що загальний курс на євроінтеграцію, свідомо обраний самою Україною , підтриму­ваний європейськими державами та іншими нашими міжнародними партнерами, має цілком достатню базу для успішної реалізації. ВІТМАН К. М. Національний університет <<Одеська юридична академія», доктор політичних наук, професор ГЛОКАЛІЗАЦІЯ ЯК ГЛОБАЛЬНА МОДЕЛЬ СУЧАСНИХ ЕТНОПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ [локалізація як глобальна модель сучасних етнополітичних проце­сів наразі активно розробляється та використовується етнополітичною наукою.  Так, О. Маруховська-Картунова у своїх етнокофліктологічних дослідженнях доводить, що глокалізація супроводжується хаотичними проявами і явищами, які вкрай негативно позначаються на сф ері ет­нонаціональних відносин, стаючи каталізаторами етноконфліктів [4] . [локалізація як глобальна модель дозволяє вивчити більшість етнопо­літичних проблем під якісно новим кутом зору, що допомагає виявити їх глибинні причини та чинники, а отже, напрацювати більш ефективні механізми розв'язання. Підходи до шокалізації в науці суттєво різняться, що ускладнює розуміння та вивчення явища. Адже глокалізація є поєднанням, на перший погляд, непоєднуваних тенденцій - глобалізації та локаліза­ції. Погодьмося, що для етнополітолога подібна діалектика не пови­нна становити труднощів, адже для більшості етнополітичних процесів притаманні взаємосупроводжуваність, взаємоперехід та діалектична взаємодія. Наприклад, етнополітична інтеграція та дезінтеграція; толе­рантність та ксенофобія; консолідація та сепаратизація. Ці явища най­частіше є невід'ємними складовими одного етнополітичного процесу, перетікаючи одне в одне. 187 Що ж стосується шокалізації (термін утворився від поєднання globalization + localization = glocalization), то в науці не спостерігається повної єдності у визначенні цього явища, що дає можливість окреслити наступні підходи. Перший визначає шокалізацію як процес глобалізації локального та локалізації глобального. Так, Н. Аберкромбі стверджує, що це явище відображає ідею напруженості між локальною та глобаль­ною культурами [ 1 ] .  [локалізація безпосередньо як поняття була запо­зичена з маркетингових стратегій глобальних компаній, що намагалися задовольнити місцеві смаки і тому модифікували продукцію залежно від того, на який локальний ринок вона надходить. Іноді термін <<шо­калізація>  використовується для позначення глобальної локалізації -глобального світогляду та культури пристосованих до локальних умов. Вперше теорія шокалізації була запропонована британським соціо­логом Р. Робертсоном і пояснювала вона діалектичну взаємодію між го­могенізацією,  якою характеризується глобалізація, та індігенізацією -перемогою традиційного, локального над глобальним [5] . Р. Робертсон стверджував, що глобальні та локальні тенденції в загальному підсумку взаємодоповнювані і взаємопроникають одна в одну, хоча в окремих випадках можуть навіть протидіяти одна одній. Таким чином другий підхід не розглядає глобалізацію локального та локалізацію глобально­го як окремі тенденції сучасного розвитку. [локалізація в його межах постає процесом соціального, політичного, культурного розвитку, що характеризується взаємодією протилежних тенденцій. Спрощено глокалізація - це продовження глобалізації, що супро­воджується збереженням, посиленням регіональних тенденцій. Але якщо в межах глобалізації як моделі глобального розвитку - тенден­ції регіоналізації, локалізації вважаються здебільшого негативним на­слідком чи побічним ефектом, то в межах шокалізації - рівноправною складовою процесу. [локалізація вивчає глобалізацію як низхідний по­тік, а локалізацію як висхідний потік. Хоча обидва є протидіючими за своїм характером, однак можуть комбінуватися, започатковуючи нові процеси, в тому числі етнополітичні. Глобалізація як всезагальна гомогенізація світу, зникнення етнічних відмінностей довела свою недієвість та неспроможність пояснити дію і значення багатьох локальних чинників. Адже замість злиття та уні­фікації спостерігається підвищення інтересу до локальних відміннос­тей, традицій, зростання націоналістичних настроїв, сепаратистських тенденцій. [локалізація як загальна модель розвитку враховує дію цих чинників і набагато краще пояснює їх вплив на етнополітичну сф еру. Н. Кожевиікав та Н. Пашкевич підкреслюють, що природні процеси розвитку рухаються в обидва боки: глобальності та локальності, тому глокалізація призводить до того, що глобальність постає не одновимір­ним простором, а транслокальністю, новим вимірам зближення полюсів глобальності та локальності [2] . Для етноспільнот це означає - пошук 188 оригінальних відмінностей, нових механізмів та шляхів підкреслення власної ідентичності та виключності на глобальному рівні, з одного боку, а з іншого боку, - пристосування, відтворення елементів загаль­ного в конкретних культурах. У цьому контексті слід згадати, що поряд з поняттям шокалізації для відображення специфіки та складності процесів, що характеризу­ють сучасну глобальність у її локальних проявах, дослідники ви о крем­люють також цілу низку суміжних понять - регіоналізацію, партику­ляризм, традиціоналізм, гібридизацію, фрагментацію, фрагмеграцію (поєднання інтеграції з фрагментацією) [ 6] . Всі ці процеси можуть бути охарактеризовані як прояви шокалізації на різних рівнях та в різних куточках світу, її форми. Так, наприклад, гібридизація вважається най­поширенішим видом шокалізації в сучасному світі, одним з механізмів поєднання глобального та локального . Під час гібридизації глобальні процеси адаптуються до соціальної, політичної, етнокультурної систем та їх інститутів. Розглядати шокалізацію як модель взаємодії культурних середовищ можна на рівні Європейського Союзу. [локалізаційну модель можна представити як багаторівневу взаємодію , інтеракцію національного, загальноєвропейського, глобального культурних середовищ та привне­сених культурних, релігійних та інших традицій мігрантами. Наслідком цієї взаємодії постає унікальне етнокультурне середовище, що має спільні риси, спільні етнополітичні проблеми і виклики, в цілому ха­рактерні для ЄС, однак з яскраво вираженими відмінними регіональ­ними рисами. Цю глокалізаційну модель етнокультурного середовища Європейського Союзу також можна охарактеризувати як багаторівневу, оскільки вона певною мірою корелює з множинністю ідентичностей -загальноєвропейської, національної, етнічної та інших. Міграційна криза призвела до трансформації глокалізаційної моделі етнокультурного середовища ЄС, що дестабілізує етнополітичну систе­му наддержавного утворення та загрожує збереженню його цілісності. Не випадково, дослідники шокалізації вказують, що всі етапи і напрям­ки трансформації повинні містити інституціоналізовані механізми зво­ротного зв'язку [ 3 ] ,  що дозволять коректувати подальший вектор роз­витку моделі глокалізації. На думку Н. Кожевникова та Н.  Пашкевича, глокалізація повинна рухатися до формування цілісних, багаторівне­вих, взаємодоповнюваних і стабільних систем. Для цього вони радять забезпечити управління хаотичними тенденціями в політиці, в тому числі міграційній, в культурі та інших сферах, що дозволить цим сис­темам (моделям) знайти найоптимальніші шляхи до нових стабільних станів та оптимальних структур . Наразі в ЄС спостерігається тимчасова стабілізація глокалізаційної моделі етнокультурного середовища, в пер­шу чергу, за рахунок протестної активності, суспільних настроїв, тобто неінстуціоналізованих каналів зворотного зв'язку. 189 Список використаних джерел 1. Аберкромби Н. Глокализация І Аберкромби Н. ,  Хилл С. Тернер Б. І Социалагический словарь. - М: 3кономика, 2004. - С. 175. 2 .  Кожевников Н., Пашкевич Н. Глокализация: концепции, характерньrе чертьr, практические аспектьr І Н .  Кожевников, Н. Пашкевич І І Вестник Север о- Восточного федерального университета им. М. К. Аммосова. -2005. - N2 З . - Т.2. - С. 1 1 1 .  З .  Кожевников Н . ,  Пашкевич Н .  Цит. праця. - С . 1 12.  4. Маруханська-Картунова О .  Еволюція та сутність етнокланових режимів: етноконфіктний вимір І О. Маруханська-Картунова 11 Наукові записка НаУКМА. - Том 173 Політичні науки. - Київ, 2015. - С. 62. 5 .  Robertson R. G1oba1ization: Socia1 Theory and Globa1 Culture (Theory, Cu1ture & Society Series) І R. Robertson І SAGE Pub1ications, 1992. - Р.67. 6. Хан Е. Сущность и социальньrе функции теории глокализации І Е. Хан 11 Философия. Политика. Культура. - М.:  Прогресс-Традиция, 201 1 . - С .  109. ЯКОВЛЕВ Д. В. Національний університет «Одеська юридична академія», доктор політичних наук, професор СОЦІОЛОГІЧНІ ДИЛЕМИ ТЕОРІЇ ПОЛІТИЧНОГО ВИБОРУ Теорія політичного вибору - це одна із моделей прийняття раціо­нальних політичних рішень у умовах нестабільності, кризи, перехідного періоду. Тобто, коли <<застарілі>  мета-наративи та системи обГрунтувань прийняття рішення вже не діють, а <<нові>  іще не сформовано, або вони не є усталеними. У теорії політичного вибору поєднуються макросоці­алогічні підходи, які зосереджуються на дослідженні суспільства, соці­альних систем і великих соціальних груп та мікросоціологія з її тр ади­ційною увагою до повсякденності, поведінки та взаємодії face-to-face. <<Ситуація вибору> , як центральне поняття теорії розуміється як пошук та визначення оптимального варіанту з-поміж наявних альтернатив. У ситуації вибору перетинаються соціальне та індивідуальне, дія та струк­тура, знання та досвід. Вибір - це складова щоденної, рутинної діяльності індивідів. У цьо­му сенсі, політика, економіка, культура, наука, освіта - усе це результат індивідуального та колективного (суспільного, публічного) вибору. При цьому, вибір - це і складова, і результат соціальних відносин, він обу­мовлений соціально; актор вибору не може вийти за межі соціального простору, ані у альтернативах, ані у самому рішенні та його реалізації. У традиційному суспільстві вибір був привілеєм еліт, царів та героїв. Вибір - героїчний акт, дія всупереч встановленим нормам та традиціям, 190 

Глокалізація як глобальна модель сучасних етнополітичних процесів

http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/11300/7471/1/Vitman%20Pravovi%20ta%20inst%20conf%202016%20t1-26.pdf

Глокалізація як глобальна модель сучасних етнополітичних процесів

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic National University Odessa Law Academy Institutional Repository