У статті на основі архівних матеріалів і тогочасної преси висвітлено особливості об’єднавчого процесу західноукраїнських і наддніпрянських національних політичних партій у підготовці та організації Всеукраїнського національного конгресу на знак протесту проти більшовицької політики в Наддніпрянській Україні. Охарактеризовано причини, що спонукали до згуртування українських національних сил, простежено основні етапи підготовки та організації Конгресу, проаналізовано платформу консолідації українців різних політичних напрямків та значення ідеї скликання Всеукраїнського національного конгресу для української нації. Заходи радянської влади щодо українців за Збручем – релігійна політика, масові репресії, колективізація і Голодомор, – підштовхнули до взаємного зближення і підтримки східних та західних українців. Консолідаційні тенденції в середовищі національних партій увінчалися частковим успіхом – конференцією у Львові семи українських політичних організацій, які виступили за відновлення соборної самостійної Української держави. Організація Конгресу була уповільнена і припинена, але співпраця різних українських політичних сил в краї і за кордоном сприяла мобілізації всіх українців на захист корінних інтересів нації
