(uk) Стаття продовжує розпочатий раніше цикл публікацій, присвя­чений  вилученню  прошарку  старожитньої  слов’янської  (пра­слов’янської) гідронімії карпатського ареалу

Іліаді, Олександр Іванович

Electronic Kirovograd State Pedagogical University Institutional Repository

О.ІЛліаді (Київ) ПРАСЛОВ’ЯНСЬКА ГІДРОНІМІЯ КАРПАТ. III*Стаття продовжує розпочатий раніше цикл публікацій, присвя­чений вилученню прошарку старожитньої слов’янської (пра­слов’янської) гідронімії карпатського ареалу.Берендей -  потік, п. Білої Тиси л. Тиси л. Дунаю [9, с. 43]. Йдеть­ся про фонетичну адаптацію угорським етносом давньосхіднос- юв’янського рефлекса псл. діал. Prqd-ejb (~ prqsti ‘прясти’) > утор.* Продовження. Початок див.: Праславянская гидронимия Карпат. І // Актуальные вопросы славянской ономастики. -  Гомель, 2002. -  С. 94-101; Праслов’янська гідронімія Карпат. II // Студії з ономастики та етимології. -  2004. -  К., 2004. -  С. 83-89. Цій же проблематиці присвячено нашу статтю “Із слов’янської гідронімії. І: укр. Боржава” у Наукових записках Тер­нопільського державного педагогічного університету. Серія: Мовознавство. —Тернопіль, 2003. -Вип. 1 (ЕХ).-Ч. 1 (Ономастика). — С. 94-96.73Perendej із подальшим закріпленням в мовленні слов’янського насе­лення вторинної форми. Вторинне Perendej зазнало нових змін уна­слідок дії народної етимології (пор. перехід початкового II- > Б-), очевидно, під впливом антропоніма Берендей. Етимологічна атракція супроводжує кожен конкретний випадок втрати зв’язку між апеляти- вною лексикою і залежною від неї ономастикою.Щодо еволюції слов’янських лексем, побудованих за такою структурною схемою, в угорській мові пор. угор, gerenda ‘балка, брус’, котре відбиває місцевий рефлекс псл. grqda (: болг. греда ‘балка, брус; колода’, укр. зкрп. ґеренда ‘сволок’ -  зворотнє запози­чення з угорської) [5, с. 19]. Стосовно мотивації пор. рос. Пряльня -  гідронім фряльне\ колишня Смоленська губ. [21, III, с. 804]) < prqdl-ьпа (дериват від основи дієприкметника на ~ 'prqsti). В аспекті реалізації псл. ё яке у діалектах Закарпаття, пор. *Ка/ьтёгъ, збережене в основі гідроніма Каітіг (див. нижче).Імовірне й інше тлумачення походження назви, а саме -  як на­слідок відпадіння другого компонента складеного гідроніма, тобто апелятива потік у первісному Берендей-потік, де перша частина -  антропонім, пор. сучасне укр. Берендеев -  прізвище [10, с. 62] < Бе­рендей -  особова назва.Ждймир [Жд'їшир'] -  ріка, л. Вечі л. Латориці л. Бодрогу п. Тиси л. Дунаю [9, с. 194]. Імовірні два напрямки тлумачення похід- ності гідроніма: а) як старого посесивного (на -jb) утворення від слов’янського автохтонного композитного імені *Zbdimirb (пор. його збереження в основі рос. Ждимиря, XVI в. -  ойконім у Нугор- ському стані Орловського повіту [11, с. 333] < ’Жъдимир-jd) > Zbdimir-jb (перша частина особової назви дорівнює формі імпера­тиву від zbdati, друга -  іменнику *тігь)\ б) як перенесення на потік відантропонімної (на -jb) назви пізніше зниклого контактного топо- об’єкта (наприклад, населеного пункту). У будь-якому разі назва має глибоку хронологію: або як прагідронім 'Zbdimirjb, або як ана­логічний праойконім.Kaimer -  потік (без точного місця локалізації на Закарпатті) [8, с. 113]. Очевидно, Каймёр. Гідронім можливо пояснювати: а) як по- сесивний (на -jb) дериват праслов’янського рівня від слов’янського автохтонного композитного імені Ксуыпёгь (перший компонент до­рівнює формі імперативу до kajali(s%), другий -  іменник *тёгь; пор. варіант Kajbmirb > ст.-пол. Kajmir (Kaymirus), 1398 р. [19, ІІ/З, с. 530] > Kajbmer-jb (із пізнішим ствердінням кінцевого -р); б) як пе­ренесення на потік відантропонімної (на -jb) назви пізніше зниклого контактного топооб’єкта (наприклад, населеного пункту). Як і в по-*74передньому випадку, назва потенційно давня, будучи первісно або прагідронімом Ка}ътёг]ъ, або аналогічним праойконімом.Щодо рефлекса пел. ё  як е в інших українських діалектах пор. трепуха ‘пліткарка’ [14, 4, с. 133] < trepati(sq), б’ёлка, д'ёд, сн’ёг та ін. (говірки Чернігівської обл.; див.: [7, с. 201]) < Ьё1ъка, dec/ъ, snegb.Кісва (1373 p. -  “Kozou alio nomine Borkut”; 60 pp. XIX ст. -  Kisva; 20 pp. XX ст. -  Кусва, Кдсва; 30 pp. XX ст. -  Kosovskd rekci) -  ріка, п. Тиси п. Дунаю [9, с. 251]. Судячи зі структури, це досить старе утворення. Зокрема, йдеться про діал. Ko-sbva -  гідронімізо- вана префіксальна (у ролі префікса -  займенник ко-) форма імен­ника, співвідносного з -sbvati (алофонічний варіант стосовно ’sovati). Пор. апелятивний девербатив з іншим префіксом pro-swa (: блр. прдсва ‘болт у віконниці, що просувається крізь дірку у ві­конній рамі’) паралельно до pro-sova (: рос. діал. просдва ‘засув упоперек дверей чи вікон’) [1, с. 89].Вказана основа реалізувалась і в ономастикою інших слов’янських ареалів. Пор., передусім гідроніми: рос. Посва -  ріка (бас. Двини) [4, с. 158] < Po-sbva (пор. ще давнію географічну назву на території су­часної Угорщини (питомо слов’янська територія, захоплена в добу Середньовіччя мадярськими племенами) Poszva [16, с. 103] ~ пол. Poswa -  антропонім [17, с. 8933], Косва -  водний об’єкт у басейні Ка­ми [21, II, с. 479] -  буквальний відповідник до закарпатської назви, Сосва (варіант Созва -  вторинний, з асимілятивною зміною с- > з- пе­ред дзвінким) -  ріка (колишня Архангельська губ. [21, VII, с. 323]); Сосва, ХУШ ст. -  ріка (бас. Обі) [12, с. 352] < Sb-sbva. До цієї ж групи належить і рос. Несвино -  ошсонім (Псковська іуб. [22, VI, с. 143]) < ‘Несва- особова назва < ne-sbva.У колі перелічених слов’янських префіксальних форм від -sbvati, з нашої точки зору, задовільно пояснюється й структура східно­слов’янських гідронімів Осва, Осв-ица на балтійській периферії від Прип’яті до Західної Двини, що їх розглядають як рефлекси псл. 'osva < і.-є. ак'иа ‘вода’ [13, с. 53: з літературою]. Дійсно, для такої етимології не існує формальних перешкод, проте розгляд Осва як відбиття псл. CHJbysbva грунтується на його співвідношенні з ря­дом явно споріднених лексем, що розрізняються тільки варіюван­ням префіксальної частини. Ця обставина і змушує зробити висно­вок про належність Осва до цієї парадигми як одного зі словотвір­них варіантів. Те саме стосується й польських гідронімів на Мазовші Oswina -  ріка, Oswin, (з fF-протезою) Woswin (Woswin, 1284 p.) -  озе­ра, що їх ідентифікують як дослов’янські ~ лит. asva ‘кобила’ [18, І, с. 156]. Справа в тому, що в разі балтійської етимології (слов’янської75адаптації балтійських ферм) основа цих лексем мала би вигляд Oszw-. Наявність же звука s на місці етимологічного 5 (перед пом’якшеним приголосним) пояснюється в рамках історичної фоне­тики польської мови, nop. przeswietlac ‘просвічувати’ < per-svet—  svetb ‘світло’. Гідроніми Oswin, Woswin, імовірно, відантропонімні, тобто з Oswa, Woswa (пор. вище особову назву Несва).Оскільки мотиваційна ознака ‘суватися’ (про рух води) пов’язана з галуззю гідронімної номінації (пор. досить промовисті пол. Przysowa (бас. Одеру, Вісли та ін.), Przysuwa (бас. Вісли) [20, с. 227] < Ргі-sova/ Pri-suva ~ sovati(sq); з и під впливом вокалізму презентної основи), назви інших контактних з течією ріки об’єктів (пор. Кісва -  оронім) доцільно вважати вторинними щодо потамо- німа. Варіант Kosovska гека якраз і утворено від такого вторинного топоніма Кісва плюс апелятив ріка.Можливо, до дериватів з основою sbv- належить і серб. Пресба -  назва котловини на південь від Дураццо, в якій ще в IX ст. були сербські поселення [6, с. 3]. Включення топоніма до цієї парадигми виправдане тільки якщо розглядати його як метапластичну форму щодо Пресва (-6- > -в- як наслідок бетацизму, що реалізується в деяких південнослов’янських діалектах) < Per-swa.Ростимйр, -а (60 pp. XIX ст. -  Rostimir, 30 pp. XX ст. -  Rostemir) -  потік, л. витік р. Полуя л. Старої л. Латориці л. Бодрогу п. Тиси л. Дунаю [9, с. 475].Лексему Ростимйр можна пояснювати: а) як посесивний (на - jb) дериват праслов’янського рівня від слов’янського автохтонного композитного імені Orstimirb (перший компонент ~ *orstiti (sq) ‘зростати, вирощувати’, як у Orsti-gojb > Rastigojb > Raztegoy, XII ст. -  ім’я у давніх альпійських слов’ян [15, с. 59], другий -  суб- стантив тігь) > Orstimir-jb (із пізнішим ствердінням кінцевого -р); б) як перенесення на потік відантропонімної (на -jb) назви пізніше зниклого контактного топооб’єкта (наприклад, населеного пункту, nop. Rostimir -  топонім на Закарпатті [8, с. 48]). В обох випадках назва потенційно давня: або як прагідронім Orstimirjb, або як ана­логічний праойконім. Щодо інших прикладів реалізації основи Orsti- в слов’янській ономастиці див. [З, 32, с. 199, 200-201].Чирока (вар.: Черока) -  притока Лаборця [2, с. 157]. Якщо фік­сація правильна, в назві можна вбачати консервацію псл. ’Ciroka -  топонімізація короткої форми жіночого роду ад’єктива **сіг-окь{/ь) ~ cirbjb (: чес. сігу ‘чистий, прозорий’, слвц. сігу ‘т. с.’; форми на­ведено за [3, 4, с. 116-1171). В основі мотивації вказівка на якість води. З точки зору структури nop.: daV-ekb(jb) ‘далекий’, 'glyb-76mtb(jb) ‘глибокий", vys-okb(jb) [див.: З, 4, с. 184; 6, с. 160), sir- oh>(jb) ‘широкий’ та ін.Література1. ВарботЖ.Ж. Праславянская морфонология, словообразование и этимология. -  М., 1984.2. Грот К. Из истории Угрии и славянства в XII веке (1141-1173). -  Заршава, 1889.3. Этимологический словарь славянских языков: Праслав. леке, фонд/ Под ред. О.Н. Трубачева. -  М., 1974-2005. -  Вып. 1-32.4. Книга Большому Чертежу /  Под ред. К.Н. Сербиной. -  М.; Л., 1950.5. Лизанець П.М. Українські південнокарпатські говірки Затисся Вино- градівського району Закарпатської області: Дис. ... канд. філол. наук. -  Ужгород, 1957. — Т. II (машинопис).6. Макушев В. Исторические разыскания о славянах в Албании в федние века. -  Варшава, 1871.7. Ніколаєнко З.Г. Рефлексація давніх о, е та е в говірках Любецького закону Чернігівської області // Наукові записки Ужгородського державно­го університету. -  Львів, 1955. -  Т. XIV. — С. 193-203.8. Петров А. Карпаторусские межевые названия из пол. XIX и из нач. XX в.-Praha, 1929.9. Словник гідронімів України /  Ред. колегія: А.П. Непокупний, О.С.Стрижак, К.К. Цілуйко. -  К., 1979.10. Справочник квартирных телефонов г. Киева /  Сост. Д.М. Циолек. -К., 1976.11. Смирнов П. Орловский уезд в конце XVI века по писцовой книге 1594-5 гг.-Киев, 1910.12. Татищев В.Н. Избранные произведения /  Под общ. ред. С.Н.Валка. -  JL, 1979.13. Трубачев О.Н. Этногенез и культура древнейших славян. Линг­вистические исследования: Изд. второе, доп. -  М., 2003.14. Чабаненко В.А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини. -  Запоріжжя, 1992. -  Т. 1-IV.15. Kronsteiner О. Alpensiawischen Personennamen (= Osterreichische Namen forschung. Sonderreiche 2). -  Wien, 1981.16. Petrov A. N&rodopisna тара Uher podle lifedniho lexikonu osad z roku 1773.-Praha, 1924.17. SJownik nazwisk uzywanych w Polsce na poczqtku XXI wieku. -  Kra­kow, 2003 (електронна версія).18. Slowianska onomastyka. Encyklopedia /  Pod red. E. Rzetelskiej- Feleszko і A. Cieslikowej przy wspol. J. Dumy. -  Warszawa; Krakow, 2002. -  T. L19. Slownik staropolskich nazw osobowych /  Pod red. W. Taszyckiego. -  Wroclaw etc., 1965-1985. -T . I-VII.20. Szulowska W., Wolnicz-Pawiowska E. Nazwy wod w Polsce. Cz§sc I.77Ukiad alfabetyczny. -  Warszawa, 200!.21. Worterbuch der russischen Gewassernamen /  Begr. von M. Vasmer. Berlin; Wiesbaden, 1961-1969. -  Bd I-V.22. Russisches geographisches Namenbuch /  Begr. von M. Vasmer. Wiesbaden, 1962-1980. -  Bd 1-Х.

Праслов’янська гідронімія Карпат. ІІІ

http://dspace.kspu.kr.ua/jspui/bitstream/123456789/1950/1/%d0%9f%d1%80%d0%b0%d1%81%d0%bb%d0%be%d0%b2%e2%80%99%d1%8f%d0%bd%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b0%20%d0%b3%d1%96%d0%b4%d1%80%d0%be%d0%bd%d1%96%d0%bc%d1%96%d1%8f%20%d0%9a%d0%b0%d1%80%d0%bf%d0%b0%d1%82.%20%d0%86%d0%86%d0%86.pdf

Праслов’янська гідронімія Карпат. ІІІ

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic Kirovograd State Pedagogical University Institutional Repository