Пахота, М. В.

Library of National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute"

 
91 
Пахота М. В.  
НУЦЗУ 
ВІЙНА ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА ЗОЛОТОЇ 
ОРДИ 1397–1420 рр. 
 
В загальному контексті розвитку наукових досліджень, військово-
політичні аспекти історії українських земель у складі Великого князівства 
Литовського (ВКЛ) є досить актуальними та багатогранними. Подією, що 
мала великий вплив на українські землі періоду завершення ХІV – першої 
третини ХV століття стала війна Великого князівства Литовського (ВКЛ) 
проти Золотої Орди. Дана тема малодосліджена в історіографії, тому має на-
укову актуальність.  
У 1397 році литовський князь Вітовт здійснив перший похід проти Зо-
лотої Орди, що була послаблена ударами хана Тамерлана. Німецька хроніка 
повідомляла, що війська ВКЛ дісталися Кримського півострова, де захопили 
Кафу. Перші успіхи допомогли залучити до війська ВКЛ нових воїнів. Уже з 
1398 року в литовському війську присутні тевтонські лицарі. Як наслідок, Ві-
товт здійснив великий похід до пониззя Дніпра, де побудував кам’яну форте-
цю. Тоді ж фортеці Київського князівства було зміцнено артилерією. На 1399 
рік хан Орди Тимур-Кутлук і фактичний правитель держави Едигей зібрали 
значні сили, перейшовши Дон вирушили у похід на Литву. Вітовт також зіб-
рав велику армію до складу, якої входили литовці, німці, українці, молдова-
ни, та поляки. Папа Римський Боніфацій ІХ надав їм хрестоносних привілеїв. 
Битва між ними відбулася на р. Ворскла. Тимур-Кутлук пішов на фальшиві 
перемовини з Вітовтом, дочекався додаткових ординських туменів на чолі з 
Едигеєм, виманив литовців з лагерю та вщент розбив. Золотоординці погра-
бували Правобережну Україну. Проте Київ зміг відбитися, але був змушений 
виплатити величезну на той час суму – 3 тисячі рублів відкупу. 
Поразка стала суттєвим ударом по позиціях ВКЛ, але підірвати могут-
ність Литви не вдалося. Навчений гірким досвідом, Вітовт продовжив страте-
гію наступу на Орду, але змінив тактику. Тепер, на першому місці була підт-
римка литовським двором ханів, які боролися за золотоординський престол 
та зверталися по допомогу до Вітовта. Коли у 1412 році Золоту Орду очолив 
ворог Литви Керим-Берди, литовці проголосили ханом Бетсабулу, надали 
йому вояків та направили в Степ. Однак литовський протеже зазнав поразки 
 
92 
та загинув. Проте, у 1416 році Керма-Бердибуло було вбито, а його вбивця 
втік до Литви. Ця політика принесла Вітовту чималі зиски, одним з яких було 
убезпечення кордонів. Лише 1416 року Едигей спромігся організувати похід 
на ВКЛ. Татари спалили Київське місто та Печерський монастир, але не взя-
ли Київський замок. Вітовт не забарився з відповіддю – по відході ординців 
він направляє ще одного свого татарського ставленика Ерима-Берди з війсь-
ком, який ненадовго захоплює владу в Орді. У 1417 році цього хана також 
було вбито. Врешті-решт, Едигей не витримав такої боротьби та запросив 
миру. Однак наступного року за підтримки литовського князя в Криму 
з’явився нащадок Тохтамиша Кадир-Берди. 1420 року між ним та Едигеєм 
відбулася битва на р. Терек, у ході якої старий ворог Литви загинув, а його 
орда була розгромлена.  
Фактично із загибеллю Адигея Золота Орда як єдина держава перестала 
існувати, величезну роль у цьому відіграла саме ВКЛ. Довге протистояння 
Вітовта та Адигея показало, що для Литовської держави необхідно контро-
лювати «степову» політику, а наявність українських князівств дає можли-
вість швидко реагувати на її часті та швидкі коливання. Орді, незважаючи на 
її потужні удари в останній третині ХІV – першої третини ХV століття так і 
не вдалося пробитися скрізь Поділля та Київщину. В подальшому темами на-
укових досліджень можуть стати взаємовідносини ВКЛ та Московії, Литви та 
Тевтонського ордену.  
 
 
 
 
 
 
    
   
 


Війна Великого князівства Литовського та Золотої Орди 1397–1420 рр.

eNTUKhPIIR Electronic National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute"; Institutional Repository

 91 Пахота М. В.  НУЦЗУ ВІЙНА ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА ЗОЛОТОЇ ОРДИ 1397–1420 рр.  В загальному контексті розвитку наукових досліджень, військово-політичні аспекти історії українських земель у складі Великого князівства Литовського (ВКЛ) є досить актуальними та багатогранними. Подією, що мала великий вплив на українські землі періоду завершення ХІV – першої третини ХV століття стала війна Великого князівства Литовського (ВКЛ) проти Золотої Орди. Дана тема малодосліджена в історіографії, тому має на-укову актуальність.  У 1397 році литовський князь Вітовт здійснив перший похід проти Зо-лотої Орди, що була послаблена ударами хана Тамерлана. Німецька хроніка повідомляла, що війська ВКЛ дісталися Кримського півострова, де захопили Кафу. Перші успіхи допомогли залучити до війська ВКЛ нових воїнів. Уже з 1398 року в литовському війську присутні тевтонські лицарі. Як наслідок, Ві-товт здійснив великий похід до пониззя Дніпра, де побудував кам’яну форте-цю. Тоді ж фортеці Київського князівства було зміцнено артилерією. На 1399 рік хан Орди Тимур-Кутлук і фактичний правитель держави Едигей зібрали значні сили, перейшовши Дон вирушили у похід на Литву. Вітовт також зіб-рав велику армію до складу, якої входили литовці, німці, українці, молдова-ни, та поляки. Папа Римський Боніфацій ІХ надав їм хрестоносних привілеїв. Битва між ними відбулася на р. Ворскла. Тимур-Кутлук пішов на фальшиві перемовини з Вітовтом, дочекався додаткових ординських туменів на чолі з Едигеєм, виманив литовців з лагерю та вщент розбив. Золотоординці погра-бували Правобережну Україну. Проте Київ зміг відбитися, але був змушений виплатити величезну на той час суму – 3 тисячі рублів відкупу. Поразка стала суттєвим ударом по позиціях ВКЛ, але підірвати могут-ність Литви не вдалося. Навчений гірким досвідом, Вітовт продовжив страте-гію наступу на Орду, але змінив тактику. Тепер, на першому місці була підт-римка литовським двором ханів, які боролися за золотоординський престол та зверталися по допомогу до Вітовта. Коли у 1412 році Золоту Орду очолив ворог Литви Керим-Берди, литовці проголосили ханом Бетсабулу, надали йому вояків та направили в Степ. Однак литовський протеже зазнав поразки  92 та загинув. Проте, у 1416 році Керма-Бердибуло було вбито, а його вбивця втік до Литви. Ця політика принесла Вітовту чималі зиски, одним з яких було убезпечення кордонів. Лише 1416 року Едигей спромігся організувати похід на ВКЛ. Татари спалили Київське місто та Печерський монастир, але не взя-ли Київський замок. Вітовт не забарився з відповіддю – по відході ординців він направляє ще одного свого татарського ставленика Ерима-Берди з війсь-ком, який ненадовго захоплює владу в Орді. У 1417 році цього хана також було вбито. Врешті-решт, Едигей не витримав такої боротьби та запросив миру. Однак наступного року за підтримки литовського князя в Криму з’явився нащадок Тохтамиша Кадир-Берди. 1420 року між ним та Едигеєм відбулася битва на р. Терек, у ході якої старий ворог Литви загинув, а його орда була розгромлена.  Фактично із загибеллю Адигея Золота Орда як єдина держава перестала існувати, величезну роль у цьому відіграла саме ВКЛ. Довге протистояння Вітовта та Адигея показало, що для Литовської держави необхідно контро-лювати «степову» політику, а наявність українських князівств дає можли-вість швидко реагувати на її часті та швидкі коливання. Орді, незважаючи на її потужні удари в останній третині ХІV – першої третини ХV століття так і не вдалося пробитися скрізь Поділля та Київщину. В подальшому темами на-укових досліджень можуть стати взаємовідносини ВКЛ та Московії, Литви та Тевтонського ордену.                

http://repository.kpi.kharkov.ua/bitstream/KhPI-Press/21417/1/Pakhota_Viina_velykoho_2016.pdf

Війна Великого князівства Литовського та Золотої Орди 1397–1420 рр.

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Library of National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute"

eNTUKhPIIR Electronic National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute"; Institutional Repository