Автором проаналізовано компоненти саморозвитку педагогів і дорослих учнів. Розкрито фактори, від яких залежить самоосвіта дорослих.The author analyzes the components of the self-development of teachers and adult students. Reveals the factors that affect the self-education of adults

Зінченко, Світлана Володимирівна

Digital Library NAES of Ukraine

    1 Зінченко С.В. Саморозвиток як підгрунтя особистісного розвитку педагогів і дорослих учнів / Зінченко Світлана Володимирівна // Освіта впродовж життя: вимоги часу: зб. матеріалів VІ Всеукр. педагогічних читань до 95-річчя від Дня народження видатного вченого-педагога. – К.-Тарасівка, 2014. – С. 69-72.   ЗІНЧЕНКО Світлана Володимирівна, канд. пед. наук, ст. наук. співр., ст. наук. співр. відділу андрагогіки  Інституту педагогічної освіти і  освіти дорослих НАПН України E-mail: zn_sv@ukr.net  САМОРОЗВИТОК ЯК ПІДҐРУНТЯ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ  ПЕДАГОГІВ І ДОРОСЛИХ УЧНІВ   Проблема особистісного розвитку є важливою не тільки для психологів, але й для педагогів. Адже педагоги впливають на психічний стан дорослих учнів. Особистісно незрілий, психічно нездоровий педагог закладає патологічні стереотипи особистості, характеру, взаємовідносин. Тому особистісний розвиток є еволюційно необхідним процесом, основою психологічного, етичного, духовного, соціального, фізичного здоров’я особистості. Характеристиками зрілої особистості є: цілеспрямованість, самостійність, динамічність, цілісність, конструктивість, індивідуальність. Підґрунтям особистісного розвитку є саморозвиток, оскільки ним обумовлено здатність людини перевтілювати власну життєдіяльність у предмет практичного перетворення. Тобто особистість має потребу у внутрішньому самовдосконаленні, оскільки прагнення реалізувати власний потенціал є природним і необхідним [8].   Саморозвиток сприяє активізації самоосвіти. Необхідність удосконалення навчального процесу зумовлює потребу педагогів постійно розширювати і     2 поглиблювати професійні знання, уміння та навички, широко використовувати у практиці досягнення психолого-педагогічних і суміжних з ними наук, а також передового досвіду [2, с. 145]. Німецький педагог А. Дістервег, аналізуючи місце самоосвіти в розвитку особистості, стверджував, що виховання завершене, досягло своєї мети, коли людина настільки дозріла, що володіє силою і волею самостійно навчатися впродовж подальшого життя, знає способи та засоби, яким чином це можна здійснити, як впливати на зовнішній світ [1, с. 118].    Науковці О. Сердюк, О. Шевченко [5, с. 14-25] вважають, що принцип свідомої навчально-пізнавальної діяльності полягає у тому, що самостійне навчання має базуватися на мотиваційній орієнтованості та спрямованості діяльності дорослої особистості. Відповідно під час навчання потрібно дотримуватися принципу відповідності соціально-психологічних та індивідуально-психологічних особливостей дорослих учнів до специфіки навчання: педагоги мають враховувати їх вік, стать, попередню освіту, трудовий стаж, а також індивідуальні особливості сприйняття, уваги, мислення, уяви, волі, темпераменту, характеру, здібностей тощо. Якщо в педагогічному процесі здійснюється цілеспрямований розвиток потреби дорослої особистості у самоосвіті, то у неї зростають потреби в нових знаннях, у поліпшенні особистісних якостей, підвищується рівень сформованості знань, вмінь працювати з джерелами інформації, удосконалюються організаційно-управлінські вміння. Слід зазначити, що доросла людина, навчаючись, використовує знання з тих галузей, які потрібні їй для самореалізації. Лише у цьому випадку відбувається збагачення інтелектуального потенціалу й емоційно-вольової сфери, яке призводить до якісних змін, що дозволяють особистості по-новому поглянути на себе і навколишній світ. Численними дослідженнями встановлено, що ефективність і результативність процесу самоосвіти особистості суттєво залежать від рівня розвитку спеціальних особистісних якостей, від засвоєння знань, умінь здійснювати самоосвіту. Тому в педагогіці вирішуються питання ефективності     3 навчання, цілеспрямованого формування готовності до самоосвіти (Ю. Бабанський, А. Громцева, В. Ільїн, Н. Половнікова, Л. Рувинський, А. Усова, Т. Шамова та ін.). Самоосвіта дорослих залежить від багатьох факторів, а саме: від досягнутого рівня освіти, міри оволодіння професією та професійною майстерністю, основами професіоналізму, прояву пізнавальних і професійних інтересів, єдності загальної і спеціальної освіти. Головним завданням самоосвіти є самостійний розвиток і вдосконалення особистості для максимальної підготовки її до життя; формування особистості, здатної не тільки пізнавати оточуюче середовище, але й цілеспрямовано змінювати його на краще. Таким чином, самоосвіта пов’язана з проявом значних вольових зусиль, високим ступенем свідомості й організованості, ухваленням внутрішньої відповідальності за своє самовдосконалення. Знання, набуті шляхом самоосвіти, міцно зберігаються в пам’яті та продуктивно реалізуються. Головною рисою самоосвіти педагогів, які навчають дорослих учнів, є творчість, поєднана з ідеєю творення нового, створення авторських методик з конструюванням і реконструюванням педагогічних процесів. Для запобігання ризику почуватися дискомфортно, сучасний педагог повинен бути ознайомлений зі світовою педагогічною культурою, історією розвитку і сучасним станом педагогічної думки, навчально-виховних закладів, технологій навчання.  Самоосвіта педагога, на думку А. Кузьмінського, повинна спиратися на систему наукових засад: професійно-особистісне авансування професійної поведінки, існування в умовах парадигми випереджаючої педагогічної реальності, суб’єктивізації, індивідуалізації змісту підготовки, рух від цілісних інтегрованих характеристик особистості педагога до конкретних умінь і навичок [2, с. 147].  Враховуючи зазначене вище, освітній процес спрямований не тільки на теоретичну й практичну підготовку, але й на самоосвіту, і, в кінцевому результаті, – на стимулювання саморозвитку, оскільки доросла людина     4 “повинна керувати своїм життям і, не відкидаючи впливу інших, розраховувати лише на себе” [6, с. 28].  Відповідно саморозвиток є свідомим саморегулятивним процесом становлення особистості, який полягає у її прагненні брати відповідальність за власні справи, вчинки; розкритті потенційних можливостей і здібностей; вдосконаленні особистісних якостей. Основними характеристиками саморозвитку особистості є життєдіяльність, активність [3, с. 66-67], самостійність, самовизначеність [10, с. 62]. Саморозвиток неможливий без оволодіння певною сумою знань, тією чи іншою інформацією, що забезпечує готовність до саморозвитку. Усвідомлені мотиви і визначена мета активізують дорослу особистість до повсякденного збагачення власного запасу знань [7, с. 56]. Видатний науковець Л. Хомич вбачає такі компоненти саморозвитку [9, с. 129]:  самовизначення  вироблення власної позиції у житті, світогляду, ставлення до себе і навколишнього світу, розуміння суспільних процесів, уміння поставити завдання і відповідно діяти;  самореалізація  утвердження себе як особистості, яка не обмежує інтересів інших, а також розвиток творчих здібностей (наукових, художніх, технічних, спортивних, організаційно-комунікативних) ;  самоорганізація  якість, притаманна кожній людині й особливо важлива для викладача, який повинен мати навички елементарної психічної саморегуляції, зокрема організації режиму життя, наполегливо йти до досягнення поставленої мети, раціонально працювати і спілкуватися;  самореабілітація  наявність у людини можливостей захистити себе культурними засобами у несприятливому оточенні, відстояти свою позицію, встановити злагоду; вміння долати конфлікти без нервових перевантажень, здатність зняти напруження; керувати не тільки своєю психікою, емоціями, а й тілом; вміння відпочивати, адекватно оцінювати себе та інших.     5  Якщо особистість прагне зрозуміти сенс свого життя, максимально повно реалізувати себе, свої здібності, вона поступово переходить на вищий щабель саморозвитку. У зв’язку з цим особистості, що самоактуалізується, властивий ряд особливостей:  повне прийняття реальності та комфортне ставлення до неї;  прийняття інших і себе;  професійна захопленість улюбленою справою, орієнтація на справу;  автономність, незалежність від соціального середовища, самостійність суджень;  здатність до розуміння інших людей, увага, доброзичливість до людей;  постійна новизна, відкритість досвіду;  розрізнення мети та засобів;  спонтанність, природність поведінки;  прояв здібностей, потенційних можливостей, творчість у всіх сферах життя;  готовність до вирішення нових проблем, розуміння своїх можливостей [4].  Знаючи рівень свого прагнення до самоактуалізації, особистість завжди може чітко визначити стратегію життєвого шляху і оцінити власні успіхи. Отже, сучасна педагогіка та психологія розглядають особистісний розвиток, самовизначення, самореалізацію та самоактуалізацію особистості як важливу умову успішної професійної діяльності, зокрема педагогічної. Адже для будь-якої професії важливим є постійне підвищення власної кваліфікації в умовах сучасної “поліконкурентності”, особливо це стосується освітян, тому неможливо уявити собі успішного педагога без постійного процесу саморозвитку.  Література 1. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения / Адольф Дистервег; [сост. и вступ. ст. В.А. Ротенберг]. – М.: Учпедгиз, 1956. – 374 с.     6 2. Кузьмінський А.І. Післядипломна педагогічна освіта: теорія і практика: [монографія] / А.І. Кузьмінський. – Черкаси, 2002. – 288, [1] с. 3. Маралов В.Г. Основы самопознания и саморазвития: учеб. пособ. для студ. средн. педаг. учебн. заведений / Владимир Георгиевич Маралов. – М.: Академия, 2002. – 256 с. 4. Основи психології та педагогіки. Лабораторний практикум. Визначення рівня самоактуалізації особистості [Електронний ресурс]. – Режим доступу 21.03.14: <http://posibnyky.vntu.edu.ua/opp/5.html>. – Загол. з екрану. – Мова укр.  5. Сердюк О.П. Загальнодидактична система принципів особистісно зорієнтованої навчальної діяльності у вищій школі / О.П. Сердюк // Нові технології навчання: наук.-метод. зб. / НМЦ вищої освіти України. – К., 2002. – Вип. 33. – С. 9-25. 6. Смайлс С. Саморазвитие умственное, нравственное и практическое / С. Смайлс; пер. с англ. В. Вольфсон. – Минск, 2000. – 411 с.   7. Сманцер А.П. Педагогические условия творческого саморазвития будущего специалиста в процессе обучения / А.П. Сманцер // Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. пр. / Криворіз. держ. пед. ун-т. – Кривий Ріг, 2004. – №8. – С. 53-59. 8. Формування особистості педагога [Електронний ресурс]. – Режим доступу 11.03.14: <http://ru.osvita.ua/vnz/reports/psychology/29268/>. – Загол. з екрану. – Мова укр.  9. Хомич Л.О. Професійно-педагогічна підготовка вчителя початкових класів: [монографія] / Хомич Л.О. – К.: Магістр-S, 1998. – 199 с. 10. Цукерман Г.А. Психология саморазвития: задачи для подростков и их педагогов / Галина Анатольевна Цукерман. – Рига: ПЦ Эксперимент, 1995. – 239 с. 

Self-development as the basis for the personal development of teachers and adult learners

http://lib.iitta.gov.ua/704879/1/%D0%9E%D1%81%D0%B2_%D0%B2%D0%BF%D1%80_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F_2014.PDF

Self-development as the basis for the personal development of teachers and adult learners

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Digital Library NAES of Ukraine