Одним із ключових положень, на яких базується класична теорія податків є припущення, що
всі агенти раціональні, проте, воно не виконується в реальному світі. Отже, це може призвести до
неефективності податкових моделей, в яких раціональність споживача приймається як даність.
Стаття містить спробу довести, що багаті люди більш раціональні у порівнянні з бідними; вони
більш уважні до якості товарів, ніж до зміни ціни. Таким чином, багаті люди менш чутливі до зміни
ціни товару і закладених у ньому податків ніж бідні.Основным допущением классической теории налогов является предположение, что все
агенты рациональны, однако, оно не выполняется в реальном мире. Следовательно, это может
привести к неэффективности налоговых моделей, в которых рациональность потребителя
принимается как данность. Статья содержит попытку доказать, что богатые люди более
рациональны в сравнении с бедными; они более внимательны к качеству товаров, нежели к
изменению цены. Таким образом, богатые люди менее чувствительны к ценовым и налоговым
колебаниям нежели бедные.The main classical tax theory assumption is that all agents are rational, however, it does not
hold in the real world. Consequently, this may lead to inefficiencies in the tax models in which
consumer’s rationality is taken as given. The article contains an attempt to prove that rich people
are more rational compared with poor people; nevertheless, they are more attentive to the quality
of the goods. Therefore, the rich people are less insensitive to price and tax changes then poor
ones
