Предметом роздумів є феномен симбіозу полікультурної
спільноти, що проживала перед війною в кордонах сучасної України.
На основі вибраних спогадів, що увійшли до виданої в еміграції
антології «Kraj lat dziecinnych», а також есе Й. Віталіна й
С. Вінценза авторка аналізує найбільш важливі аспекти, що
впливають на згідливе співіснування людей різних націй і віровизнань.
У цьому контексті подано погляди польських есеїстів-емігрантів на
етнічну ідентичність, народ, державу й універсальні цінності. Саме
вони, формуючись у «ближчій вітчизні» (батьківщині), впливають на
пізнішу появу відкритості, сприйняття іншого й співвідчування.
Такими були мешканці Гуцульщини та Покуття в часи давньої
Австро-Угорської імперії. Це дозволило їм долати авторитарні,
націоналістичні й тоталітарні тенденції після Першої світової
війни
