Як відомо при обертанні ротора рідинно-кільцевого вакуумного насоса, робоча рідина відцентровою силою відкидається від ступиці до корпусу утворюючи між поверхнею рідинного кільця та ступицею серповидну порожнину. В цю порожнину всмоктується повітря, яке стискається завдяки зміні об’єму камери утвореної ступицею, лопатками, внутрішньою поверхнею рідинного кільця та торцевими кришками. При розрахунках насоса приймають наступні припущення: рух рідини в насосі у водяному кільці є усталеним; переріз водяного кільця внаслідок відсутності розривів є сталий; тиск газу на внутрішню поверхню водяного кільця на стороні всмоктування постійний і дорівнює тиску нагнітання; рідина не відривається від внутрішньої поверхні корпусу і в насосі немає зворотних потоків; лопаті постійно торкаються або занурені у водяне кільце; осьова складова швидкості рідини у безлопаточному просторі мала
