Історія взаємовідносин жителів міста Суми та пам’ятника Івану
Герасимовичу Харитоненку як у дзеркалі відображає зіткнення двох
епох – буржуазно-капіталістичного укладу до революції 1917 р. та по-
слідуючих складних, переломних та неоднозначних подій

Tykhenko, Serhii Volodymyrovych

Тихенко, Сергей Владимирович

Тихенко, Сергій Володимирович

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)

82  
Матеріали Історико-краєзнавчої конференції 
 
УДК 726.825.1/4:908(477.52) 
С. В. Тихенко, канд. екон. наук, доц., 
науковий співробітник науково-дослідного центру 
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ” 
ІСТОРІЯ ПАМ’ЯТНИКА І. Г. ХАРИТОНЕНКУ 
Історія взаємовідносин жителів міста Суми та пам’ятника Івану 
Герасимовичу Харитоненку як у дзеркалі відображає зіткнення двох 
епох – буржуазно-капіталістичного укладу до революції 1917 р. та по- 
слідуючих складних, переломних та неоднозначних подій. 
Ось як описано історію спорудження пам’ятника в одній із сумсь- 
ких газет у 1996 р. “Похорони І. Харитоненка, на які зібралося незвич- 
но багато люду, харківська газета “Южный край” назвала “всенародни- 
ми, чимось справді небувалим і рідкісними в історії всієї Харківської 
губернії”. Відразу ж громадськість Сум і повіту почала виношувати 
план про встановлення в місті пам’ятника великому сумчанину. А вже 
8 грудня 1891 року відбулося засідання Сумської міської думи, яке 
вирішило: “скверу на Покровській площі присвоїти назву Харитоненка 
і висловити співчуття думці, яка виникла в публіці, зібрати необхідну 
грошову суму для встановлення в тому саду бюста, а якщо можливо, то 
і пам’ятника повністю Івану Герасимовичу Харитоненку”. 
Тим часом шанувальники І. Харитоненка вже зібрали на виготов- 
лення пам’ятника 15 тисяч карбованців. Він був замовлений Олексан- 
дрові Опєкушину, який здобув визнання в мистецькому світі, будучи 
автором пам’ятників Пушкіну (Москва і Петербург), Лермонтову (П’я- 
тигорськ) тощо. Олександр Михайлович взявся за справу. З-під його 
руки народилася фігура цукрозаводчика, то був перший варіант твору. 
Але встановити пам’ятник було непросто: потрібен був на те дозвіл 
уряду. Відповідь же останнього була негативною: “Заслуги, надані Іва- 
ном Герасимовичем Харитоненком м. Сумам, не ставлять його ім’я в 
один ряд з іменами великих російських діячів, монументами яких при- 
крашені міста Росії, а тому дане клопотання не може бути задоволе- 
ним, – таку резолюцію винесло 13 листопада 1893 року Міністерство 
внутрішніх справ. Патріотичні почуття сумчан були вражені. 
І вже 16 квітня наступного року до Петербурга надходить ще од- 
не клопотання, яке тепер підтримує і харківський губернатор: “Заслу- 
ги Івана Герасимовича Харитоненка знаменні тією особливістю, що не 
обмежувалися якоюсь територією чи відомством, а поширюються од- 
наковою мірою на багато, різних сторін громадського життя, з якими 
 
 
© С. В. Тихенко, 2012 
83  
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”, 2012 р. 
  
 
він стикався як невтомний, спраглий до широкої громадської користі 
діяч”. 
Справу з проектом пам’ятника Харитоненку спершу розглядав мі- 
ністр внутрішніх справ І. Дурново, потім технічно-будівельний комітет. 
Треба було одержати згоду і самого царя. Нарешті 28 липня 1894 року 
монарх наклав резолюцію: “Згоден”. 
Складний і довготривалий механізм отримання дозволу на вста- 
новлення пам’ятника в повітовому містечку свідчить про розуміння 
відповідальності перед майбутніми поколіннями за архітектуру, вигляд 
міста та його історичну цілісність. Яким дисонансом виглядають су- 
часні архітектурні “шедеври”, наприклад пам’ятник “цукру” на Пок- 
ровській площі, говорити не доводиться. 
Окрім О. Опєкушина, над пам’ятником працював і відомий фра- 
нцузький скульптор Аристит Круазі (під його керівництвом бронзова 
фігура виготовлялась в Парижі). П’єдестал було зроблено з фінського 
граніту. За повідомленням тогочасної преси, в кінцевому результаті фі- 
гура мала 4 аршини висоти, важила до 85 пудів, коштував пам’ятник 
45 тисяч карбованців. 
Близько сотні телеграм, до півсотні вінків, численні делегації з 
інших міст, не кажучи вже про масовий вихід на Покровську площу 
сумчан – таким було відкриття пам’ятника 1 ( фото 1, 2). 
Простояв він більше 25 років. Після жовтневого перевороту був 
знятий з п’єдесталу і переплавлений на заводі імені Фрунзе. На фото 
того часу зображені робітники заводу поруч з пам’ятником. Один із них 
хвацько виліз на плечі Івану Герасимовичу, немов би символізуючи 
перемогу трудящого класу над “експлуататором” (фото 3). 
Згодом на ошатний п’єдестал було поставлено неоковирну в мис- 
тецькому плані фігуру вождя світового пролетаріату – В. Леніна. Його 
пам’ятник у різних варіаціях ще тричі займав чуже місце (фото 4). У де- 
в’яностих п’єдестал залишався вільним. 
Та історія з часом все розставила на свої місця. В 1991 р. п’ята 
сесія Сумської міської ради ухвалила рішення про відновлення пам’ят- 
ника Харитоненку. Пройшли роки, на підтримку спорудження пам’ят- 
ника виступили багато сумчан, краєзнавців, нащадки сім’ї Харитонен- 
ків. І в 1996 р. до Дня міста пам’ятник роботи місцевого скульптора 
Анатолія Івченка зайняв своє законне місце (фото 5). 
 
 
 
 
 
 
1 
Газета “Добрий день”. – 1996. – 28 червня. – № 29. – С. 5. 
84  
 
 
 
 
Фото 1 
 
 
Фото 2 
85  
 
 
 
Фото 3 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фото 4 
86  
 
 
 
Фото 5 
 
Тихенко, С.В. Історія пам'ятника І.Г.Харитоненку [Текст] / С.В. Тихенко // 
Матеріали історико-краєзнавчої конференції до 190-річчя з дня народження І.Г. 
Харитоненка (5 жовтня 2012 р.) / Упорядн. С.В. Тихенко. – Суми : УАБС НБУ, 
2012. - С. 82-86. 


Історія пам'ятника І.Г. Харитоненку

Electronic Sumy State University Institutional Repository

82  Матеріали Історико-краєзнавчої конференції  УДК 726.825.1/4:908(477.52) С. В. Тихенко, канд. екон. наук, доц., науковий співробітник науково-дослідного центру ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ” ІСТОРІЯ ПАМ’ЯТНИКА І. Г. ХАРИТОНЕНКУ Історія взаємовідносин жителів міста Суми та пам’ятника Івану Герасимовичу Харитоненку як у дзеркалі відображає зіткнення двох епох – буржуазно-капіталістичного укладу до революції 1917 р. та по- слідуючих складних, переломних та неоднозначних подій. Ось як описано історію спорудження пам’ятника в одній із сумсь- ких газет у 1996 р. “Похорони І. Харитоненка, на які зібралося незвич- но багато люду, харківська газета “Южный край” назвала “всенародни- ми, чимось справді небувалим і рідкісними в історії всієї Харківської губернії”. Відразу ж громадськість Сум і повіту почала виношувати план про встановлення в місті пам’ятника великому сумчанину. А вже 8 грудня 1891 року відбулося засідання Сумської міської думи, яке вирішило: “скверу на Покровській площі присвоїти назву Харитоненка і висловити співчуття думці, яка виникла в публіці, зібрати необхідну грошову суму для встановлення в тому саду бюста, а якщо можливо, то і пам’ятника повністю Івану Герасимовичу Харитоненку”. Тим часом шанувальники І. Харитоненка вже зібрали на виготов- лення пам’ятника 15 тисяч карбованців. Він був замовлений Олексан- дрові Опєкушину, який здобув визнання в мистецькому світі, будучи автором пам’ятників Пушкіну (Москва і Петербург), Лермонтову (П’я- тигорськ) тощо. Олександр Михайлович взявся за справу. З-під його руки народилася фігура цукрозаводчика, то був перший варіант твору. Але встановити пам’ятник було непросто: потрібен був на те дозвіл уряду. Відповідь же останнього була негативною: “Заслуги, надані Іва- ном Герасимовичем Харитоненком м. Сумам, не ставлять його ім’я в один ряд з іменами великих російських діячів, монументами яких при- крашені міста Росії, а тому дане клопотання не може бути задоволе- ним, – таку резолюцію винесло 13 листопада 1893 року Міністерство внутрішніх справ. Патріотичні почуття сумчан були вражені. І вже 16 квітня наступного року до Петербурга надходить ще од- не клопотання, яке тепер підтримує і харківський губернатор: “Заслу- ги Івана Герасимовича Харитоненка знаменні тією особливістю, що не обмежувалися якоюсь територією чи відомством, а поширюються од- наковою мірою на багато, різних сторін громадського життя, з якими   © С. В. Тихенко, 2012 83  ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”, 2012 р.    він стикався як невтомний, спраглий до широкої громадської користі діяч”. Справу з проектом пам’ятника Харитоненку спершу розглядав мі- ністр внутрішніх справ І. Дурново, потім технічно-будівельний комітет. Треба було одержати згоду і самого царя. Нарешті 28 липня 1894 року монарх наклав резолюцію: “Згоден”. Складний і довготривалий механізм отримання дозволу на вста- новлення пам’ятника в повітовому містечку свідчить про розуміння відповідальності перед майбутніми поколіннями за архітектуру, вигляд міста та його історичну цілісність. Яким дисонансом виглядають су- часні архітектурні “шедеври”, наприклад пам’ятник “цукру” на Пок- ровській площі, говорити не доводиться. Окрім О. Опєкушина, над пам’ятником працював і відомий фра- нцузький скульптор Аристит Круазі (під його керівництвом бронзова фігура виготовлялась в Парижі). П’єдестал було зроблено з фінського граніту. За повідомленням тогочасної преси, в кінцевому результаті фі- гура мала 4 аршини висоти, важила до 85 пудів, коштував пам’ятник 45 тисяч карбованців. Близько сотні телеграм, до півсотні вінків, численні делегації з інших міст, не кажучи вже про масовий вихід на Покровську площу сумчан – таким було відкриття пам’ятника 1 ( фото 1, 2). Простояв він більше 25 років. Після жовтневого перевороту був знятий з п’єдесталу і переплавлений на заводі імені Фрунзе. На фото того часу зображені робітники заводу поруч з пам’ятником. Один із них хвацько виліз на плечі Івану Герасимовичу, немов би символізуючи перемогу трудящого класу над “експлуататором” (фото 3). Згодом на ошатний п’єдестал було поставлено неоковирну в мис- тецькому плані фігуру вождя світового пролетаріату – В. Леніна. Його пам’ятник у різних варіаціях ще тричі займав чуже місце (фото 4). У де- в’яностих п’єдестал залишався вільним. Та історія з часом все розставила на свої місця. В 1991 р. п’ята сесія Сумської міської ради ухвалила рішення про відновлення пам’ят- ника Харитоненку. Пройшли роки, на підтримку спорудження пам’ят- ника виступили багато сумчан, краєзнавців, нащадки сім’ї Харитонен- ків. І в 1996 р. до Дня міста пам’ятник роботи місцевого скульптора Анатолія Івченка зайняв своє законне місце (фото 5).       1 Газета “Добрий день”. – 1996. – 28 червня. – № 29. – С. 5. 84      Фото 1   Фото 2 85     Фото 3             Фото 4 86     Фото 5  Тихенко, С.В. Історія пам'ятника І.Г.Харитоненку [Текст] / С.В. Тихенко // Матеріали історико-краєзнавчої конференції до 190-річчя з дня народження І.Г. Харитоненка (5 жовтня 2012 р.) / Упорядн. С.В. Тихенко. – Суми : УАБС НБУ, 2012. - С. 82-86. 

https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/63660/5/Tykhenko_Kharitonenko.pdf

Історія пам'ятника І.Г. Харитоненку

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)

Electronic Sumy State University Institutional Repository