Актуальність. Патогенез офтальмогерпеса визначається властивостями його збудників (родина Herpesviridae) та специфічними імунними реакціями макроорганізму, що виникають у відповідь на його проникнення. Вірус уражує тканини очей оминаючи місцеві захисні механізми (продукцію клітинами субепітеліальної лімфоїдної тканини секреторних антитіл (SIgA), інтерферона). Дістаючись тканин очей екзогенно, нейрогенним, гематогенними шляхами, вірус простого герпеса (ВПГ) починає розмножуватись у клітинах cornea, ініціюючи цитопатичні, дистрофічні процеси, некроз

Бабіченко, М.С.

Дрожжина, Г.І.

Торяник, І.І.

Патогенез офтальмогерпеса визначається властивостями його збудників (вірусів родини Herpesviridae) та специфічними імунними реакціями макроорганізму, що виникають у відповідь на його проникнення. Вірус уражує тканини очей оминаючи місцеві захисні механізми (продукцію клітинами субепітеліальної лімфоїдної тканини секреторних антитіл (S-IgA), інтерферона). Дістаючись тканин очей екзогенно, нейрогенним або гематогенними шляхами, вірус простого герпеса (ВПГ) починає розмножуватись у клітинах cornea, ініціюючи цитопатичні, дистрофічні процеси, некроз

Electronic Sumy State University Institutional Repository

 3  МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ     АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ Topical Issues of Theoretical and Clinical Medicine      ЗБІРНИК ТЕЗ ДОПОВІДЕЙ V Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених (м. Суми, 20-21 квітня 2017 року)    Суми Сумський державний університет 2017   461  щеплення. Перша доза вакцини вводиться в перші 12 год. життя дитини незалежно від маси тіла, та вводиться специфічний імуноглобулін не пізніше першого тижня життя. Якщо мати HBsAg - негативна: введення вакцини за календарем щеплення. Новонародженим  вагою < 2000 г. вакцинація проводиться при досягненні ваги 2000 г. або у віці 1 місяць. Якщо у матері HBsAg статус невизначений то вакцинація проводиться згідно календаря щеплення. А також визначається статус матері. Інфікування плода ВГС відбувається при вертикальній трансмісії, якщо у матері вірусемія. Також можливе інтранатальне інфікування. Ускладнення залежать від ступеня ураження печінки. Пологи у інфікованих жінок рекомендується вести максимально обережно, уникати інвазивних процедур, які можуть порушити цілісність шкірних покривів і слизових дитини. Однак, при високому вірусному навантаженні рекомендується виконання кесарського розтину. Висновок. ВГВ і С не справляють суттєвого впливу на перебіг та результат вагітності, хоча наявні нечисленні дані про більш високу частоту передчасних пологів, мертвонародження, внутрішньоутробну загибель плода та народження дітей з більш низькою вагою. Слід рекомендувати контроль активності трансаміназ мінімум один раз на триместр при наявності у вагітної вірусного гепатиту.   ЕТІОПАТОГЕНЕТИЧНІ СКЛАДОВІ ОФТАЛЬМОГЕРПЕСА Дрожжина Г.І., Бабіченко М.С., Торяник І.І. ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В. П. Філатова НАМН України» Харківський національний медичний університет ДУ  «Інститут мікробіології та імунології імені І. І. Мечникова НАМН України» Актуальність. Патогенез офтальмогерпеса визначається властивостями його збудників (вірусів родини Herpesviridae) та специфічними імунними реакціями макроорганізму, що виникають у відповідь на його проникнення. Вірус уражує тканини очей оминаючи місцеві захисні механізми (продукцію клітинами субепітеліальної лімфоїдної тканини секреторних антитіл (S-IgA), інтерферона). Дістаючись тканин очей екзогенно, нейрогенним або гематогенними шляхами, вірус простого герпеса (ВПГ) починає розмножуватись у клітинах cornea, ініціюючи цитопатичні, дистрофічні процеси, некроз.  Матеріал та методи. Матеріалом дослідження стали пацієнти з офтальмогерпесом та біопроби від них. Для об’єктивізації роботи застосовували комплекс клініко-лабораторних методів.  Результати. У разі появи поверхневих герпетичних кератитів процес носить коротко тривалий характер, завершується епітелізацією, переходить у персистуючий стан. Тоді ВПГ перебуває не лише у трійчастому вузлі, як про це сподівались раніш, але й у самій роговиці. Поява та сталий вплив несприятливих умов активує збудник. Одним із важливих спостережень щодо етіопатогенетичної специфіки офтальмогерпесу є ймовірно доведена відсутність залежності частоти його рецидивів від статево-вікових особливостей хворих, сезонності, шкіряних проявів інфекції. На тепер у літературі стали з’являтись дані щодо рецидивів офтальмогерпесу після процедур з лазерних опромінень, лікування простагландинами (латанопростом). Існують повідомлення щодо розвитку рецидивуючого офтальмогерпесу при застосуванні імунодепресантів. Роль латанопросту як фактора, провокуючого розвиток загострень герпетичної інфекції очей, підтверджена експериментальними работами на тваринах. Висновки. Вірус простого герпеса має пряму ушкоджуючи дію на клітини, спонукаячи їхню загибель та розвитк запальних реакцій. З іншого боку, антигенно мімікрує з виникненням перехресно - реагуючих антигенів (відповідних за запуск аутоимунних реакцій у роговиці).   

Етіопатогенетичні складові офтальмогерпеса

 3  МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ     АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ Topical Issues of Theoretical and Clinical Medicine      ЗБІРНИК ТЕЗ ДОПОВІДЕЙ V Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених (м. Суми, 20-21 квітня 2017 року)    Суми Сумський державний університет 2017   232 АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ Мета дослідження. Вивчити комлаєнтність антикоагулянтної терапії у хворих на фібриляцію передсердь. Матеріали та методи. Для оцінки відповідності тактики антитромботичної терапії пацієнтів з ФП з урахуванням ризику виникнення тромбоемболічних ускладнень, проведено опитування 82 пацієнтів з неклапанною ФП, які перебували на лікуванні в кардіологічному відділенні ВОКЛ ім. М.І.Пирогова у 2016 р. з використанням опитувальників CHADS2, CHA2DS2-VASс та HAS-BLED. Результати дослідження. У обстеженій групі 97,6% пацієнтів мають ризик 2 та більше балів, середній ризик становить 3,7 балів (за опитувальником CHADS2) та 4,6 балів (за CHA2DS2VASc), тобто, цим пацієнтам показано призначення ОАК. Ризик геморагічних ускладнень за шкалою HAS-BLED становив 2,6 балів. Опитування показали, що пацієнтів, яким було рекомендовано застосування ОАК, отримують лише 48, з них 45 знаходяться на терапії варфарином, 3–ривароксабаном (ксарелто), який не потребує контролю міжнародного нормалізаційного індексу (МНІ). Серед обстежених пацієнтів, які отримують варфарин та потребують регулярного контролю МНІ, тільки 5 регулярно контролюють рівень МНІ, 8 – контролють нерегулярно, 15 здавали аналізи під час підбору дози варфарину, інші 14 пацієнтів не контролюють рівень МНІ. Висновки. Основна проблема при прийомі варфарину є необхідність постійного контролю рівня МНІ для корекції дози та дотримування комплаєнсу. Серед причин, що заважають адекватному контролю застосування ОАК пацієнтами та приводять до відмови від прийому варфарину, найчастіше зустрічаються: недостатня обізнаність пацієнтів щодо важливості контролю МНІ, віддаленість лабораторій для населення сільської місцевості, відносна висока вартість аналізу МНІ, необхідність регулярного контролю.   ЕТІОПАТОГЕНЕТИЧНІ СКЛАДОВІ ОФТАЛЬМОГЕРПЕСА Дрожжина Г.І., Бабіченко М.С., Торяник І.І. ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМНУ» Харківський національний медичний університет МОЗУ ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМНУ» Актуальність. Патогенез офтальмогерпеса визначається властивостями його збудників (родина Herpesviridae) та специфічними імунними реакціями макроорганізму, що виникають у відповідь на його проникнення. Вірус уражує тканини очей оминаючи місцеві захисні механізми (продукцію клітинами субепітеліальної лімфоїдної тканини секреторних антитіл (S-IgA), інтерферона). Дістаючись тканин очей екзогенно, нейрогенним, гематогенними шляхами, вірус простого герпеса (ВПГ) починає розмножуватись у клітинах cornea, ініціюючи цитопатичні, дистрофічні процеси, некроз.  Мета: дослідити етіопатогенетичні складові офтальмогерпеса. Матеріал і методи. Матеріалом дослідження стали пацієнти з офтальмогерпесом та біопроби від них. Для об’єктивізації роботи застосовували комплекс клініко-лабораторних методів.  Результати. При появі поверхневих герпетичних кератитів процес носить коротко тривалий характер, завершується епітелізацією, переходить у персистуючий стан. Тоді ВПГ перебуває не лише у трійчастому вузлі, як про це сподівались раніш, але й у самій роговиці. Сталий вплив несприятливих умов активує збудник. Одним із важливих спостережень щодо етіопатогенетичної специфіки офтальмогерпесу є ймовірно доведена відсутність залежності частоти його рецидивів від статево-вікових особливостей хворих, сезонності, шкіряних проявів інфекції. На тепер у літературі стали з’являтись дані щодо рецидивів офтальмогерпесу після процедур з лазерних опромінень, лікування простагландинами (латанопростом). Існують повідомлення щодо розвитку рецидивуючого офтальмогерпесу при застосуванні імунодепресантів. Роль латанопросту як фактора, провокуючого загострення герпетичної інфекції очей, підтверджена експериментальними работами на тваринах.  233  Висновки. Вірус простого герпеса має пряму ушкоджуючи дію на клітини, спонукаячи їхню загибель та розвитк запальних реакцій. З іншого боку, антигенно мімікрує з виникненням перехресно - реагуючих антигенів (відповідних за запуск аутоимунних реакцій у роговиці).   ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ТА СТАН ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ З КОМОРБІДНИМИ КИСЛОТОЗАЛЕЖНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ Дорожинська В.Ю. Науковий керівник: д.мед.н., проф. Кузьмінова Н.В. Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, кафедра внутрішньої медицини №1 Мета: Оцінити якість життя та стан автономної нервової системи у хворих на неускладнену артеріальну гіпертензію (АГ) в залежності  від наявності супутнього кислото залежного захворювання(КЗЗ) шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Матеріали і методи: Обстежено 130 хворих, 63 (49,5%) чоловіка та 67 (50,5%) жінки, середній вік 43,2±3,4 роки. Хворі, які прийняли участь в дослідженні були розподілені на 5 груп:1 склали 23 хворих на ГХ ІІ ст. +гастроезофагеальна рефлексна хвороба (ГЕРХ), 2- 18 хворих з ГХ ІІ ст.+  функціональна диспепсія (ФД), 3- 32 пацієнти з пептичною виразкою (ПВ) шлунка або 12-палої кишки( ПВШ або ППДПК), 4 – 35 хворих ГХ ІІ ст. без супутньої патології ШКТ, 5- 22 пацієнти з КЗЗ ШКТ без супутньоїГХ. Якість життя (ЯЖ) оцінювали за допомогою опитувальника SF-36 HealthStatusSurvey. Наявність вегетативної дисфункції (ВД) та ступінь її важкості визначали за допомогою опитувальника Вейна А.М. (1998). Результати: Найбільше зниження показників ЯЖ (переважно за рахунок інтенсивності болю, життєвої активності та психологічного компоненту здоров’я) спостерігалось в групі хворих з коморбідністю ГХ та ПВ. У групі хворих з ГЕРХ+ГХ превалювало зниження показників ЯЖ за рахунок фізичного функціонування, впливу емоційного стану на рольове функціонування. У пацієнтів з коморбідною патологією ФД+ГХ показники ЯЖ були знижені за рахунок показників психічного здоров’я і психологічного компоненту здоров’я а також впливу емоційного стану на рольове функціонування. Ухворих наАГ без КЗЗ показники ЯЖ знижені переважно за рахунок показників психічного здоров'я, фізичного функціонування, впливу емоційного стану на рольове функціонування та інтегральний показник - психологічний компонент  здоров'я. В групі пацієнтів з КЗЗ ШКТ ЯЖ без коморбідної ГХ ЯЖ знижувалась переважно за рахунок інтенсивності болю, життєвої активності та психологічного компоненту здоров’я.  Висновки: У хворих з АГ та асоційованими КЗЗШКТ в різних групах хворих визначені найвищий ступінь ВД та більш суттєве зниження ЯЖ, порівняно з групами хворих без комор бідності. Такі дані свідчать про взаємообтяжуючий вплив наявних у одного хворого АГ та КЗЗ.    ОЦІНКА ФУНКЦІЇ НИРОК У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ, ЩО МАЮТЬ  РІЗНІ ФОРМИ ЕКСТРАСИСТОЛІЇ Іванкова А.В. Науковий керівник: д.мед.н., проф. Кузьмінова Н.В. Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, кафедра внутрішньої медицини №1 Мета: визначити особливості функціонального стану нирок в залежності від наявності різних форм екстрасистолії у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ). Завдання: 1.Визначити циркадний характер частоти серцевих скорочень і порушень серцевого ритму в хворих із ГХ у поєднанні з частою шлуночковою (ШЕ) і суправентрикулярною екстрасистолією (СЕ); і без аритмії. 

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)

 3  
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ 
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ 
 
 
 
 
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 
ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ 
Topical Issues of Theoretical and Clinical Medicine 
 
 
 
 
 
ЗБІРНИК ТЕЗ ДОПОВІДЕЙ 
V Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених 
(м. Суми, 20-21 квітня 2017 року) 
 
 
 
Суми 
Сумський державний університет 
2017 
 
 
232 АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ 
Мета дослідження. Вивчити комлаєнтність антикоагулянтної терапії у хворих на 
фібриляцію передсердь. 
Матеріали та методи. Для оцінки відповідності тактики антитромботичної терапії 
пацієнтів з ФП з урахуванням ризику виникнення тромбоемболічних ускладнень, проведено 
опитування 82 пацієнтів з неклапанною ФП, які перебували на лікуванні в кардіологічному 
відділенні ВОКЛ ім. М.І.Пирогова у 2016 р. з використанням опитувальників CHADS2, 
CHA2DS2-VASс та HAS-BLED. 
Результати дослідження. У обстеженій групі 97,6% пацієнтів мають ризик 2 та більше 
балів, середній ризик становить 3,7 балів (за опитувальником CHADS2) та 4,6 балів (за 
CHA2DS2VASc), тобто, цим пацієнтам показано призначення ОАК. Ризик геморагічних 
ускладнень за шкалою HAS-BLED становив 2,6 балів. Опитування показали, що пацієнтів, 
яким було рекомендовано застосування ОАК, отримують лише 48, з них 45 знаходяться на 
терапії варфарином, 3–ривароксабаном (ксарелто), який не потребує контролю міжнародного 
нормалізаційного індексу (МНІ). Серед обстежених пацієнтів, які отримують варфарин та 
потребують регулярного контролю МНІ, тільки 5 регулярно контролюють рівень МНІ, 8 – 
контролють нерегулярно, 15 здавали аналізи під час підбору дози варфарину, інші 14 пацієнтів 
не контролюють рівень МНІ. 
Висновки. Основна проблема при прийомі варфарину є необхідність постійного 
контролю рівня МНІ для корекції дози та дотримування комплаєнсу. Серед причин, що 
заважають адекватному контролю застосування ОАК пацієнтами та приводять до відмови від 
прийому варфарину, найчастіше зустрічаються: недостатня обізнаність пацієнтів щодо 
важливості контролю МНІ, віддаленість лабораторій для населення сільської місцевості, 
відносна висока вартість аналізу МНІ, необхідність регулярного контролю. 
 
 
ЕТІОПАТОГЕНЕТИЧНІ СКЛАДОВІ ОФТАЛЬМОГЕРПЕСА 
Дрожжина Г.І., Бабіченко М.С., Торяник І.І. 
ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМНУ» 
Харківський національний медичний університет МОЗУ 
ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМНУ» 
Актуальність. Патогенез офтальмогерпеса визначається властивостями його збудників 
(родина Herpesviridae) та специфічними імунними реакціями макроорганізму, що виникають 
у відповідь на його проникнення. Вірус уражує тканини очей оминаючи місцеві захисні 
механізми (продукцію клітинами субепітеліальної лімфоїдної тканини секреторних антитіл (S-
IgA), інтерферона). Дістаючись тканин очей екзогенно, нейрогенним, гематогенними 
шляхами, вірус простого герпеса (ВПГ) починає розмножуватись у клітинах cornea, ініціюючи 
цитопатичні, дистрофічні процеси, некроз.  
Мета: дослідити етіопатогенетичні складові офтальмогерпеса. 
Матеріал і методи. Матеріалом дослідження стали пацієнти з офтальмогерпесом та 
біопроби від них. Для об’єктивізації роботи застосовували комплекс клініко-лабораторних 
методів.  
Результати. При появі поверхневих герпетичних кератитів процес носить коротко 
тривалий характер, завершується епітелізацією, переходить у персистуючий стан. Тоді ВПГ 
перебуває не лише у трійчастому вузлі, як про це сподівались раніш, але й у самій роговиці. 
Сталий вплив несприятливих умов активує збудник. Одним із важливих спостережень щодо 
етіопатогенетичної специфіки офтальмогерпесу є ймовірно доведена відсутність залежності 
частоти його рецидивів від статево-вікових особливостей хворих, сезонності, шкіряних 
проявів інфекції. На тепер у літературі стали з’являтись дані щодо рецидивів офтальмогерпесу 
після процедур з лазерних опромінень, лікування простагландинами (латанопростом). Існують 
повідомлення щодо розвитку рецидивуючого офтальмогерпесу при застосуванні 
імунодепресантів. Роль латанопросту як фактора, провокуючого загострення герпетичної 
інфекції очей, підтверджена експериментальними работами на тваринах. 
 
233  
Висновки. Вірус простого герпеса має пряму ушкоджуючи дію на клітини, спонукаячи 
їхню загибель та розвитк запальних реакцій. З іншого боку, антигенно мімікрує з виникненням 
перехресно - реагуючих антигенів (відповідних за запуск аутоимунних реакцій у роговиці). 
 
 
ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ТА СТАН ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ У ХВОРИХ НА 
АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ З КОМОРБІДНИМИ КИСЛОТОЗАЛЕЖНИМИ 
ЗАХВОРЮВАННЯМИ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ 
Дорожинська В.Ю. 
Науковий керівник: д.мед.н., проф. Кузьмінова Н.В. 
Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, 
кафедра внутрішньої медицини №1 
Мета: Оцінити якість життя та стан автономної нервової системи у хворих на 
неускладнену артеріальну гіпертензію (АГ) в залежності  від наявності супутнього кислото 
залежного захворювання(КЗЗ) шлунково-кишкового тракту (ШКТ). 
Матеріали і методи: Обстежено 130 хворих, 63 (49,5%) чоловіка та 67 (50,5%) жінки, 
середній вік 43,2±3,4 роки. Хворі, які прийняли участь в дослідженні були розподілені на 5 
груп:1 склали 23 хворих на ГХ ІІ ст. +гастроезофагеальна рефлексна хвороба (ГЕРХ), 2- 18 
хворих з ГХ ІІ ст.+  функціональна диспепсія (ФД), 3- 32 пацієнти з пептичною виразкою (ПВ) 
шлунка або 12-палої кишки( ПВШ або ППДПК), 4 – 35 хворих ГХ ІІ ст. без супутньої патології 
ШКТ, 5- 22 пацієнти з КЗЗ ШКТ без супутньоїГХ. Якість життя (ЯЖ) оцінювали за допомогою 
опитувальника SF-36 HealthStatusSurvey. Наявність вегетативної дисфункції (ВД) та ступінь її 
важкості визначали за допомогою опитувальника Вейна А.М. (1998). 
Результати: Найбільше зниження показників ЯЖ (переважно за рахунок інтенсивності 
болю, життєвої активності та психологічного компоненту здоров’я) спостерігалось в групі 
хворих з коморбідністю ГХ та ПВ. У групі хворих з ГЕРХ+ГХ превалювало зниження 
показників ЯЖ за рахунок фізичного функціонування, впливу емоційного стану на рольове 
функціонування. У пацієнтів з коморбідною патологією ФД+ГХ показники ЯЖ були знижені 
за рахунок показників психічного здоров’я і психологічного компоненту здоров’я а також 
впливу емоційного стану на рольове функціонування. Ухворих наАГ без КЗЗ показники ЯЖ 
знижені переважно за рахунок показників психічного здоров'я, фізичного функціонування, 
впливу емоційного стану на рольове функціонування та інтегральний показник - 
психологічний компонент  здоров'я. В групі пацієнтів з КЗЗ ШКТ ЯЖ без коморбідної ГХ ЯЖ 
знижувалась переважно за рахунок інтенсивності болю, життєвої активності та 
психологічного компоненту здоров’я.  
Висновки: У хворих з АГ та асоційованими КЗЗШКТ в різних групах хворих визначені 
найвищий ступінь ВД та більш суттєве зниження ЯЖ, порівняно з групами хворих без комор 
бідності. Такі дані свідчать про взаємообтяжуючий вплив наявних у одного хворого АГ та КЗЗ.  
 
 
ОЦІНКА ФУНКЦІЇ НИРОК У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ, ЩО 
МАЮТЬ  РІЗНІ ФОРМИ ЕКСТРАСИСТОЛІЇ 
Іванкова А.В. 
Науковий керівник: д.мед.н., проф. Кузьмінова Н.В. 
Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, 
кафедра внутрішньої медицини №1 
Мета: визначити особливості функціонального стану нирок в залежності від наявності 
різних форм екстрасистолії у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ). 
Завдання: 
1.Визначити циркадний характер частоти серцевих скорочень і порушень серцевого 
ритму в хворих із ГХ у поєднанні з частою шлуночковою (ШЕ) і суправентрикулярною 
екстрасистолією (СЕ); і без аритмії. 


Ukrainian

 3  
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ 
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ 
 
 
 
 
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 
ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ 
Topical Issues of Theoretical and Clinical Medicine 
 
 
 
 
 
ЗБІРНИК ТЕЗ ДОПОВІДЕЙ 
V Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених 
(м. Суми, 20-21 квітня 2017 року) 
 
 
 
Суми 
Сумський державний університет 
2017 
 
 
461  
щеплення. Перша доза вакцини вводиться в перші 12 год. життя дитини незалежно від маси 
тіла, та вводиться специфічний імуноглобулін не пізніше першого тижня життя. Якщо мати 
HBsAg - негативна: введення вакцини за календарем щеплення. Новонародженим  вагою < 
2000 г. вакцинація проводиться при досягненні ваги 2000 г. або у віці 1 місяць. Якщо у матері 
HBsAg статус невизначений то вакцинація проводиться згідно календаря щеплення. А також 
визначається статус матері. 
Інфікування плода ВГС відбувається при вертикальній трансмісії, якщо у матері 
вірусемія. Також можливе інтранатальне інфікування. Ускладнення залежать від ступеня 
ураження печінки. 
Пологи у інфікованих жінок рекомендується вести максимально обережно, уникати 
інвазивних процедур, які можуть порушити цілісність шкірних покривів і слизових дитини. 
Однак, при високому вірусному навантаженні рекомендується виконання кесарського 
розтину. 
Висновок. ВГВ і С не справляють суттєвого впливу на перебіг та результат вагітності, 
хоча наявні нечисленні дані про більш високу частоту передчасних пологів, 
мертвонародження, внутрішньоутробну загибель плода та народження дітей з більш низькою 
вагою. Слід рекомендувати контроль активності трансаміназ мінімум один раз на триместр 
при наявності у вагітної вірусного гепатиту. 
 
 
ЕТІОПАТОГЕНЕТИЧНІ СКЛАДОВІ ОФТАЛЬМОГЕРПЕСА 
Дрожжина Г.І., Бабіченко М.С., Торяник І.І. 
ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В. П. Філатова НАМН України» 
Харківський національний медичний університет 
ДУ  «Інститут мікробіології та імунології імені І. І. Мечникова НАМН України» 
Актуальність. Патогенез офтальмогерпеса визначається властивостями його збудників 
(вірусів родини Herpesviridae) та специфічними імунними реакціями макроорганізму, що 
виникають у відповідь на його проникнення. Вірус уражує тканини очей оминаючи місцеві 
захисні механізми (продукцію клітинами субепітеліальної лімфоїдної тканини секреторних 
антитіл (S-IgA), інтерферона). Дістаючись тканин очей екзогенно, нейрогенним або 
гематогенними шляхами, вірус простого герпеса (ВПГ) починає розмножуватись у клітинах 
cornea, ініціюючи цитопатичні, дистрофічні процеси, некроз.  
Матеріал та методи. Матеріалом дослідження стали пацієнти з офтальмогерпесом та 
біопроби від них. Для об’єктивізації роботи застосовували комплекс клініко-лабораторних 
методів.  
Результати. У разі появи поверхневих герпетичних кератитів процес носить коротко 
тривалий характер, завершується епітелізацією, переходить у персистуючий стан. Тоді ВПГ 
перебуває не лише у трійчастому вузлі, як про це сподівались раніш, але й у самій роговиці. 
Поява та сталий вплив несприятливих умов активує збудник. Одним із важливих спостережень 
щодо етіопатогенетичної специфіки офтальмогерпесу є ймовірно доведена відсутність 
залежності частоти його рецидивів від статево-вікових особливостей хворих, сезонності, 
шкіряних проявів інфекції. На тепер у літературі стали з’являтись дані щодо рецидивів 
офтальмогерпесу після процедур з лазерних опромінень, лікування простагландинами 
(латанопростом). Існують повідомлення щодо розвитку рецидивуючого офтальмогерпесу при 
застосуванні імунодепресантів. Роль латанопросту як фактора, провокуючого розвиток 
загострень герпетичної інфекції очей, підтверджена експериментальними работами на 
тваринах. 
Висновки. Вірус простого герпеса має пряму ушкоджуючи дію на клітини, спонукаячи 
їхню загибель та розвитк запальних реакцій. З іншого боку, антигенно мімікрує з виникненням 
перехресно - реагуючих антигенів (відповідних за запуск аутоимунних реакцій у роговиці). 
 
 


https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/55393/1/Droozhzhyna_Babichenko.pdf

Етіопатогенетичні складові офтальмогерпеса

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic Sumy State University Institutional Repository

Electronic Sumy State University Institutional Repository

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)