Ще до кінця 80-х років минулого століття синдром плеврального випоту (СПВ) ототожнювався з плевритом. Лише фундаментальні праці вітчизняних вчених змінили клінічне мислення лікарів у цьому напрямку. Причиною накопичення випоту у плевральній порожнині може бути більше 90 різноманітних захворювань торакальної та позаторакальної локалізації

Diedkova, Kateryna Andriivna

Дедкова, Екатерина Андреевна

Дєдкова, Катерина Андріївна

Electronic Sumy State University Institutional Repository

 3  МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ     АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ Topical Issues of Theoretical and Clinical Medicine      ЗБІРНИК ТЕЗ ДОПОВІДЕЙ V Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених (м. Суми, 20-21 квітня 2017 року)    Суми Сумський державний університет 2017   317  світловод із фіксатором рівня та гемостатичним клапаном. Проводили ЕВЛК на протязі 1 – 1,5см у верхній третині яєчкової вени загальною дозою 60-100Дж. Наступним етапом виконували флебографію для підтвердження повної оклюзії лівої яєчкової вени у верхній третині. Оглядали хворих через 3, 6 та 12 місяців після операції. Результати. У всіх хворих відмітили повну оклюзію лівої яєчкової вени за даними флебографії та спадіння варикозно розширених вен мошонки. Ускладнень під час виконання оперативних втручань не відмітили. Висновки. ЕВЛК лівої яєчкової вени є мініінвазивною альтернативою традиційних хірургічних методів і потребує подальших досліджень.   РЕЗУЛЬТАТИ ДІАГНОСТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ ПЛЕВРИ ЗАЛЕЖНО ВІД ПЕРВИННОГО ПРОМЕНЕВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ Дєдкова К. А. Науковий керівник: проф. Дужий І.Д. Сумський державний університет,  кафедра загальної хірургії, радіаційної медицини та фтизіатрії Ще до кінця 80-х років минулого століття синдром плеврального випоту (СПВ) ототожнювався з плевритом. Лише фундаментальні праці вітчизняних вчених змінили клінічне мислення лікарів у цьому напрямку. Причиною накопичення випоту у плевральній порожнині може бути більше 90 різноманітних захворювань торакальної та позаторакальної локалізації.  Мета. Вивчити ендоскопічні зміни у плевральній порожнині хворих із синдромом плеврального випоту.  Матеріали та методи. Під нашим спостереженням було 329 хворих. Основну групу (142) склали хворі, у яких первинним методом променевого дослідження була ультрасоноскопія; порівняльну (187) – хворі, що обстежувалися рентгенологічно. Основним етапом верифікації захворювання була торакоскопія та плевробіопсія.  Результати. У хворих основної групи ультрасоноскопія дозволила встановити СПВ і, відповідно, провести ендоскопічне дослідження на 3-4 тижні раніше від хворих групи порівняння. У 85 (59,9%) хворих основної групи ендоскопічно встановлено туберкульозний плеврит, у 21 (14,8%) – неспецифічний, у 20 (14,1%) – неопластичний. По 5 хворих (3,5%) мали кардіальну та післятравматичну природу випоту, у 6 (4,2%) хворих була емпієма плеври. Поміж хворих групи порівняння туберкульозний плеврит був у 93 (49,7%) осіб. По 34 (18,2%) особи мали неопластичні та неспецифічні захворювання, у 13 (7,0%) хворих констатована емпієма плеври, у 9 (4,8%) та 4 (2,1%) мав місце кардіальний та післятравматичний плеврит відповідно.  У хворих основної групи плевральні нашарування спостерігали у 85,7%, 14,1% та 10,0% обстежених з неспецифічним, туберкульозним та неопластичним плевритом відповідно. Усі 100% хворих з післятравматичним плевритом та емпіємою плеври мали плевральні нашарування. Поміж хворих групи порівняння плевральні нашарування мали місце у 98,9%; 94,1%; 84,6%; 75,0% та 52,9% хворих з туберкульозним, неспецифічним плевритом, емпіємою, післятравматичним та неопластичним процесами відповідно. Отже, хворі на туберкульоз плеври групи: порівняння мали нашарування у 7,0 разу частіше за хворих основної групи. Загалом же у хворих групи порівняння фібринні нашарування на плеврі спостерігали у 83,4% хворих проти 30,3% хворих основної групи, що частіше у 2,8 разу (Р<0,05).   

Результати діагностики захворювань плеври залежно від первинного променевого дослідження

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)

 3  
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ 
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ 
 
 
 
 
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 
ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ 
Topical Issues of Theoretical and Clinical Medicine 
 
 
 
 
 
ЗБІРНИК ТЕЗ ДОПОВІДЕЙ 
V Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених 
(м. Суми, 20-21 квітня 2017 року) 
 
 
 
Суми 
Сумський державний університет 
2017 
 
 
317  
світловод із фіксатором рівня та гемостатичним клапаном. Проводили ЕВЛК на протязі 1 – 
1,5см у верхній третині яєчкової вени загальною дозою 60-100Дж. Наступним етапом 
виконували флебографію для підтвердження повної оклюзії лівої яєчкової вени у верхній 
третині. Оглядали хворих через 3, 6 та 12 місяців після операції. 
Результати. У всіх хворих відмітили повну оклюзію лівої яєчкової вени за даними 
флебографії та спадіння варикозно розширених вен мошонки. Ускладнень під час виконання 
оперативних втручань не відмітили. 
Висновки. ЕВЛК лівої яєчкової вени є мініінвазивною альтернативою традиційних 
хірургічних методів і потребує подальших досліджень. 
 
 
РЕЗУЛЬТАТИ ДІАГНОСТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ ПЛЕВРИ ЗАЛЕЖНО ВІД 
ПЕРВИННОГО ПРОМЕНЕВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 
Дєдкова К. А. 
Науковий керівник: проф. Дужий І.Д. 
Сумський державний університет,  
кафедра загальної хірургії, радіаційної медицини та фтизіатрії 
Ще до кінця 80-х років минулого століття синдром плеврального випоту (СПВ) 
ототожнювався з плевритом. Лише фундаментальні праці вітчизняних вчених змінили 
клінічне мислення лікарів у цьому напрямку. Причиною накопичення випоту у плевральній 
порожнині може бути більше 90 різноманітних захворювань торакальної та позаторакальної 
локалізації.  
Мета. Вивчити ендоскопічні зміни у плевральній порожнині хворих із синдромом 
плеврального випоту.  
Матеріали та методи. Під нашим спостереженням було 329 хворих. Основну групу 
(142) склали хворі, у яких первинним методом променевого дослідження була 
ультрасоноскопія; порівняльну (187) – хворі, що обстежувалися рентгенологічно. Основним 
етапом верифікації захворювання була торакоскопія та плевробіопсія.  
Результати. У хворих основної групи ультрасоноскопія дозволила встановити СПВ і, 
відповідно, провести ендоскопічне дослідження на 3-4 тижні раніше від хворих групи 
порівняння. У 85 (59,9%) хворих основної групи ендоскопічно встановлено туберкульозний 
плеврит, у 21 (14,8%) – неспецифічний, у 20 (14,1%) – неопластичний. По 5 хворих (3,5%) 
мали кардіальну та післятравматичну природу випоту, у 6 (4,2%) хворих була емпієма плеври. 
Поміж хворих групи порівняння туберкульозний плеврит був у 93 (49,7%) осіб. По 34 (18,2%) 
особи мали неопластичні та неспецифічні захворювання, у 13 (7,0%) хворих констатована 
емпієма плеври, у 9 (4,8%) та 4 (2,1%) мав місце кардіальний та післятравматичний плеврит 
відповідно.  
У хворих основної групи плевральні нашарування спостерігали у 85,7%, 14,1% та 10,0% 
обстежених з неспецифічним, туберкульозним та неопластичним плевритом відповідно. Усі 
100% хворих з післятравматичним плевритом та емпіємою плеври мали плевральні 
нашарування. Поміж хворих групи порівняння плевральні нашарування мали місце у 98,9%; 
94,1%; 84,6%; 75,0% та 52,9% хворих з туберкульозним, неспецифічним плевритом, емпіємою, 
післятравматичним та неопластичним процесами відповідно. Отже, хворі на туберкульоз 
плеври групи: порівняння мали нашарування у 7,0 разу частіше за хворих основної групи. 
Загалом же у хворих групи порівняння фібринні нашарування на плеврі спостерігали у 83,4% 
хворих проти 30,3% хворих основної групи, що частіше у 2,8 разу (Р<0,05). 
  


Ukrainian

https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/58005/1/Djedkova.pdf

Результати діагностики захворювань плеври залежно від первинного променевого дослідження

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic Sumy State University Institutional Repository

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)