В Україні існують екологічні та соціально-економічні передумови для існування
гострих кишкових інфекцій. У результаті широкого застосування антибактеріальних
препаратів, постала проблема зростання чисельності полірезистентних штамів, пригнічення нормальної мікрофлори. Мета роботи. Встановити мікробіотичні зміни вмісту товстої кишки при сальмонельозі в залежності від терапії

Chemych, Oksana Mykolaivna

Чемич, Оксана Миколаївна

Чемич, Оксана Николаевна

Electronic Sumy State University Institutional Repository

 3  Міністерство освіти та науки України Сумський державний університет Медичний інституту          АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТЕРЕТИЧНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ  Topical Issues of Clinical and Theoretical Medicine     Збірник тез доповідей  ІV Міжнародної науково-практичної конференції Студентів та молодих вчених (Суми, 21-22 квітня 2016 року)    ТОМ 2   Суми Сумський державний університет 2016    166 СЕКЦІЯ «ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ» За даними УЗД, у більшості пацієнтів розміри печінки збільшені (92,31 %), при цьому більш ніж у половини обстежених її ехогенність підвищена (64,61 %), ущільнення судин печінки спостерігалося у 53,84 % осіб. При обстеженні жовчного міхура виявлено ущільнення стінки – у кожного другого (52,3 %), наявність пристінкового шару – у 60 %, наявність конкрементів – у 7,93 %. Розміри підшлункової залози здебільшого у межах норми  (96,82 %), лише у незначної частки вона збільшена (3,17 %), при цьому переважає її однорідна структура (58,73 %).  Майже у половини обстежених (46,15 %) виявлено хронічний холецистит. У 43,07 % виставлено діагноз гастродуоденіт, з них у (64,29 %) – у стадії загострення зі збереженою секреторною функцією шлунка. Кожний четвертий (24,62 %) хворів на хронічний холецистохолангіт у стадії загострення. У 21,54 % пацієнтів  діагностовано хронічний гепатит неуточнений, у 4,52 % – вірусні гепатити. Невелика частка хворих (13,85 %) мала дискінезію ЖВШ за гіпокінетичним типом. У 6,15% зустрічався дуоденогастральний рефлюкс, у 3,07 % – виразка дванадцятипалої кишки, у 3,07 % – хронічний панкреатит у стадії нестійкої ремісії. Висновки. Серед обстежених пацієнтів переважали чоловіки середнього віку. Недуга мала хронічний перебіг середнього ступеню тяжкості з мінімальним ступенем інвазії. Хворі найчастіше скаржились на загальну слабкість, біль і тяжкість у правому підребер`ї, нудоту, печію, проноси, що змінювалися закрепами. При дослідженні клініко-лабораторних показників виявилося, що середні рівні лейкоцитів, еозинофілів, ШОЕ не відрізнялося від норми та показників групи порівняння. УЗД показало, що у більшості пацієнтів печінка збільшена, ехогенність її підвищена та судини ущільнені. У кожного другого у жовчному міхурі виявлялося ущільнення стінки, конкременти були лише у незначної частки хворих. Найбільш частим ускладненням виявився хронічний холецистит та гастродуоденіт середнього ступеню тяжкості у стадії загострення зі збереженою секреторною функцією.   МІКРОБІОТИЧНІ АСПЕКТИ САЛЬМОНЕЛЬОЗУ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТЕРАПІЇ Чемич О. М. Науковий керівник: д-р мед. наук, професор Мороз Л. В.  Сумський державний університет. Кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова. Кафедра інфекційних хвороб з курсом епідеміології В Україні існують екологічні та соціально-економічні передумови для існування гострих кишкових інфекцій. У результаті широкого застосування антибактеріальних препаратів, постала проблема зростання чисельності полірезистентних штамів, пригнічення нормальної мікрофлори.  Мета роботи. Встановити мікробіотичні зміни вмісту товстої кишки при сальмонельозі в залежності від терапії. Матеріали і методи. Обстежено 165 хворих, госпіталізованих у СОІКЛ                             імені З. Й. Красовицького, середній вік яких склав (43,97±1,56) року. Було 104 чоловіків і 61 жінка. Пацієнти ушпиталізовані на (1,91±0,10) день від початку захворювання. Усі особи мали середньотяжкий перебіг захворювання. Крім загальноклінічних обстежень було досліджено мікробіоценоз товстої кишки до початку лікування і на (5,98±0,18) добу з моменту госпіталізації. Хворих було поділено на 3 групи. Пацієнти, які отримували лише базисну терапію увійшли у групу А, іншим до базисної терапії було введено пробіотик лакто – група Б і пацієнти які не отримували антибактеріальної терапії – група В. Контрольну групу склали 20 клінічно здорових донорів. Результати дослідження. При дослідженні мікробіоценозу товстої кишки до лікування встановлено, що в усіх групах хворих кількість біфідобактерій і лактобацил була на два порядки меншою, ніж у контрольній групі, а рівень інших представників умовно патогенної мікрофлори (УПМ) був збільшений (р<0,05-0,001). Встановлено, що в періоді ранньої реконвалесценції різні лікувальні препарати неоднаково впливали на мікробіоценоз товстої кишки. Так, у хворих які отримували лише  167 СЕКЦІЯ «ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ» базисну терапію, дисбіотичні зміни поглибилися – кількість біфідобактерій і лактобацил була нижчою, порівняно з гострим періодом недуги (p<0,05) і меншою за значення групи пацієнтів, пролікованих без використання антибіотиків, найвищими були показники в групі де використовували пробіотик (p<0,05). При цьому у пацієнтів групи А рівень інших представників УПМ залишився на попередньому рівні (p>0,05), в осіб групи В зменшився (p<0,05), але був нижчим, ніж у пацієнтів групи Б. У хворих групи В, порівняно з пацієнтами групи А, кількість умовно патогенних мікроорганізмів та грибів роду Candida зменшилась (p<0,05). У всіх обстежених під впливом лакто відбулася елімінація гемолізувальної E. coli та зниження рівню грибів роду Candida і інших УПМ.  Висновки. У гострому періоді сальмонельозу відбуваються зміни мікробіоценозу товстої кишки, які супроводжуються зменшенням кількості біфідо- і лактобактерій, загальної кількості кишкової палички, збільшенням інших вмісту умовно патогенних мікроорганізмів і грибів роду Candida. Після проведеного базисного лікування дисбіотичні зміни посилюються – відбувається подальше зменшення біфідо- і лактобактерій. Без використання антибактеріальних препаратів зміни менш виражені. При використанні пробіотика показники є найкращими - відбувається збільшення кількості біфідо- і лактобактерій, загальної кількості кишкової палички, елімінація гемолізувальної кишкової палички, зменшення інших умовно патогенних мікроорганізмів і грибів роду Candida.   КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ, СПРИЧИНЕНИХ KLEBSIELLA PNEUMONIAE Чемич О. М., Ваглай Ю. С., Масалітін І. М. Сумський державний університет Кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією В Україні зростає захворюваність на гострі кишкові інфекції, викликані умовно патогенними мікроорганізмами. До них відноситься і K. pneumoniae При порушенні функціонування органів шлунково-кишкового тракту чи зовнішньої дії можливе значне збільшення кількості клебсієл і розвиток недуги. При призначенні антибіотиків не завжди враховують їх дію на мікробну флору кишечнику, що веде до дисбактеріозу, виникнення симптомів гострих кишкових інфекцій (ГКІ), а також розвитку полірезистентності мікроорганізмів до лікарських засобів. Мета роботи - дослідити особливості клінічного перебігу гострих кишкових інфекцій, спричинених K. pneumoniae. Матеріали та методи. Проведено клініко-епідеміологічне та лабораторне обстеження 40 хворих із середньотяжким перебігом харчових токсикоінфекцій (ХТІ) (60,0 %) і ГКІ (40,0 %), збудником яких була K. pneumoniae, госпіталізованих у СОІКЛ ім. З. Й. Красовицького. Середній вік склав (34,40±2,31) роки. Переважали жінки – 22 (55,0 %), чоловіків було 18 (45,0 %). Пацієнти госпіталізовані на (1,95±0,20) добу від початку захворювання.  Результати. Серед клінічних форм у хворих найчастіше зустрічалась гастроентеритна (60,0 %), ентероколітна (17,5 %), рідше гастроентероколітна та гастритна (відповідно 12,5 %; і 7,5 %), з ентеритною був лише 1 хворий. Серед скарг при госпіталізації у всіх пацієнтів спостерігалась діарея до (6,54±0,66) рази на добу у 92,5 % обстежених, слабкість - у 90,0 %, нудота – у 70,0 % і блювання (4,77±1,08) рази на добу у 72,5 %. Біль у животі при пальпації спостерігався у 80,0 % хворих і локалізувався переважно в епігастральній (40,0 %), та мезогастральній (32,5 %) ділянках, рідше права та ліва здухвинна ділянки, гіпогастрій (відповідно 7,5 %; 5,0 %; 2,5 %). Ознаки зневоднення спостерігались у 90,0 % обстежених. Такий симптом як бурчання в животі при пальпації виявляли у 30,0 % пацієнтів, збільшення печінки було незначним (1,75±0,30) см і виявляли у 20,0 %, спазм сигмоподібної кишки - у 5,0 %. У 10,0 % спостерігався головний біль, у 5,0 % головокружіння. На догоспітальному етапі 97,5 % хворих відмічали підвищення температури до (37,76±0,16)  ̊С. Зникнення клінічної симптоматики відбувалося в наступному порядку: блювання на (1,35±0,13) добу, підвищеної температури – на (2,5±0,22) добу, бурчання в животі при пальпації – на (2,70±0,21), зневоднення – на (2,77±0,20), слабкість – на (3,43±0,30), 

Мікробіотичні аспекти сальмонельозу в залежності від терапії

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic Sumy State University Institutional Repository