Introduction. Many chemicals polluting the environment can exert a specific impact on the body with significant general toxic effects, manifested not in the period of exposure and not immediately after it, but in remote periods in the life of individuals, often as remote from the chemical exposure as the period of many years or even decades. Manifestation of adverse long-term effects in subsequent generations, known as mutagenesis, carcinogenesis, teratogenesis and gonado- or embryotropic consequences under the influence of small doses of chemicals are considered to be even more dangerous to the society. This fully applies to epoxide-containing oligo-ethers, which are widely used in various industries for the production of epoxy resins, plastics, lacquers, enamels and so on.
The purpose of the research was to study the in vitro effect of new laproxide brands on the possibility of point gene mutations in short-term experiments, as prognostic basis for the development of long-term effects, primarily mutagenesis, carcinogenesis and teratogenesis.Метою роботи було вивчення впливу нових марок лапроксидів
in vitro на можливість формування точкових генних мутацій у короткотривалих дослідженнях як прогностичної основи розвитку віддалених ефектів і в першу чергу мутагенезу, канцерогенезу та тератогенезу. Було встановлено, що лапроксиди активують у відповідних концентраціях локуси генів триптофансинтетази, β-галактозидази, лужної фосфатази та гіпоксантин-фосфорибогил-трансферази. Аналіз рівнів мутагенного впливу лапроксидів порівняно із класичними мутагенами дозволив виключити у цієї групи сполук наявність специфічного мутагенного ефекту, хоча й була
встановлена на бактеріях та культурах перещеплюваних клітин генотоксична дія. Усі речовини залежно від їх концентрації здатні інгібувати синтез білка, РНК і ДНК. У концентраціях, менших від
5 мг/л та при процентному вмісті нижче від 0,00039 %, епоксидвмісні олігоефіри не впливають на генетичний апарат. У концентраціях
понад 5 мг/л та процентному розчині вище 0,00039 % вони здатні
надавати мутагенну дію. Дослідження виявили, що менш чутливими до дії лапроксидів є штами бактерій Е. сoli К-12F037 та Е. сoli
MRE-600, а також перещеплювані культури клітин мишачої мієломи Х63.Целью работы являлось изучение влияния новых марок лапроксидов in vitro на возможность формирования точечных генных мутаций в краткосрочных опытах как прогностической основы развития отдаленных эффектов и в первую очередь мутагенеза, канцерогенеза и тератогенеза. Было установлено, что лапроксиды активируют в определенных концентрациях локусы генов триптофансинтетазы, β-галактозидазы, щелочной фосфатазы и гипоксантинфосфорибозилтрансферазы. Анализ уровней мутагенного действия
лапроксидов по сравнению с классическими мутагенами позволил исключить у данной группы соединений наличие специфического мутагенного эффекта, хотя и было установлено на бактериях и
культурах перевиваемых клеток генотоксическое действие. Все вещества в зависимости от их концентрации способны ингибировать синтез белка, РНК и ДНК. В концентрациях менее 5 мг/л и при
процентном содержании ниже 0,00039 % эпоксидсодержащие олигоэфиры не оказывают влияния на генетический аппарат. В концентрациях более 5 мг/л и процентном растворе выше 0,00039 % они
способны оказывать мутагенное действие. Исследования обнаружили, что менее чувствительными к воздействию лапроксидов являются штаммы бактерий Е. сoli К-12F037 и Е. сoli MRE-600, а
также перевиваемые культуры клеток мышиной миеломы Х63
