В умовах економічної кризи України розвиток національної економіки є одним з найважливіших питань. Для цього необхідно забезпечити високий рівень творчої діяльності, освіти, інтелектуальної власності. Державою необхідно врахувати вагомий вплив інтелектуальної власності на економічний, соціальний та культурний розвиток країни. Важливе значення у сфері інтелектуальної власності має підготовка фахівців із інтелектуальної власності. За останні роки в Україні налагоджено цілісну систему підготовки та перепідготовки фахівців із інтелектуальної власності

Hlushchenko, Nataliia Volodymyrivna

Глущенко, Наталия Владимировна

Глущенко, Наталія Володимирівна

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)

  
 
 
 
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ 
СУМСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ 
ЛІГА СТУДЕНТІВ АСОЦІАЦІЇ ПРАВНИКІВ УКРАЇНИ 
 
 
 
 
 
ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ 
ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАБІЛЬНОСТІ ТА 
БЕЗПЕКИ СУСПІЛЬСТВА 
 
 
МАТЕРІАЛИ 
Міжнародної науково-практичної конференції 
(Суми, 21–22 травня 2015 року) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Суми 
Сумський державний університет 
2015 
  
 
 
 
 
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ 
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ ТА ЄС 
Глущенко Н. В. 
асистент кафедри АГПФЕБ, Сумський державний університет 
 
В умовах економічної кризи України розвиток національної економіки є 
одним з найважливіших питань. Для цього необхідно забезпечити високий рівень 
творчої діяльності, освіти, інтелектуальної власності. Державою необхідно 
врахувати вагомий вплив інтелектуальної власності на економічний, соціальний та 
культурний розвиток країни. Важливе значення у сфері інтелектуальної власності 
має підготовка фахівців із інтелектуальної власності. За останні роки в Україні 
налагоджено цілісну систему підготовки та перепідготовки фахівців із 
інтелектуальної власності. 
Основним елементом системи з підготовки фахівців у сфері інтелектуальної 
власності є Державний інститут інтелектуальної власності – спеціалізований вищий 
навчальний заклад IV рівня  акредитації, який готує фахівців у сфері 
інтелектуальної власності, інформаційно-аналітичної та інноваційної діяльності за 
спеціальностями, як «інтелектуальна власність»,  «консолідована інформація» та 
«управління інноваційною діяльністю». 
Крім того, Інститут готує кандидатів у патентні повірені, професійних 
оцінювачів прав інтелектуальної власності, підвищує кваліфікацію фахівців у сфері 
інтелектуальної власності, до компетенції яких належать питання інтелектуальної 
власності, інформаційно-аналітичної та інноваційної діяльності. Аналіз сучасних 
тенденцій суспільно-економічного розвитку вимагає нових підходів до її 
вдосконалення та подальшого розвитку. З цією метою в Інституті розпочато роботу 
зі створення системи дистанційного навчання у сфері інтелектуальної власності, 
інформаційно-аналітичної та інноваційної діяльності, що забезпечить відповідність 
навчального процесу одному із сучасних принципів вищої освіти, який вимагає її 
доступності та наближення до робочого місця. Нагальною потребою є організація 
на базі Інституту магістерської програми з інтелектуальної власності з метою 
підготовки кадрів міжнародного рівня [1]. 
Якщо звернутись до п. 6 Концепції розвитку державної системи правової 
охорони інтелектуальної власності на 2009–2014 роки, затвердженої рішенням 
Колегії Державного департаменту інтелектуальної власності, то особлива увага з 
боку держави відводиться підготовці спеціалістів з питань інтелектуальної 
власності, поширенню знань, формуванню у суспільстві високого рівня культури й 
освіти у сфері інтелектуальної власності [2]. 
Отже, за останні роки державою передбачені заходи щодо забезпечення 
кадрами за освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст» та «магістр». Але 
підготовка таких спеціалістів повинна відбуватись перш за все, не в кількісному, а 
в якісному обсязі. Саме забезпечення «якісними» фахівцями в сфері 
інтелектуальної власності надасть можливість до фундаментального покращення в 
економіці та науці України. 
Проте, для підготовки таких спеціалістів існують проблеми, які 
перешкоджають цьому. Так, у звіті за 2009 рік професор П.М. Цибульов (Інститут 
інтелектуальної власності України) описував перешкоди на шляху впровадження 
інновацій в Україні: 1) вченим не вистачає відповідних знань, досвіду і підготовки; 
2) управлінцям   не  вистачає   ефективних   навичок   управління; 3) проблеми 
  
 
фінансування; 4) недосконалість законодавства; 5) відсутність ефективної 
інфраструктури для інновацій [3, с. 88]. 
Минуло майже шість роки, але проблеми залишилися. З метою їх подолання 
слід впровадити у середніх школах, професійно-технічних закладах ознайомчі 
курси  (розділи),  присвячені  основам  інтелектуальної  власності,  та  спецкурси 
«Основи інтелектуальної власності» у вищих навчальних закладах – на рівні 
бакалаврату [4]. Також, доцільно було б, щоб фахівці у сфері інтелектуальної 
власності мали змогу не тільки засвоювати теоретичні знання, але і володіти 
практичними знаннями. Оскільки не організована спеціальна система щодо 
проходження практики в органах виконавчої, судової та законодавчої влади саме як 
спеціаліст у сфері інтелектуальної власності. 
Викладання інтелектуальної власності у різних модифікаціях здійснюється у 
вищих навчальних закладах всіх європейських країн. Так, у ФРН право 
інтелектуальної власності викладається в низці університетів та вищих технічних 
навчальних закладах. Цей курс викладається протягом одного семестру (1-2 години 
на  тиждень),  проводяться  також  семінари.  Крім  того,  у  ФРН  викладається 
патентознавство  (протягом  всього  терміну  навчання)  в  Інституті  міжнародного 
патентного та авторського права імені Макса Планка. 
У Франції курс інтелектуальної власності читається в університетах у всіх 
семестрах по 4 години на тиждень. Крім того, в країні діють курси підвищення 
кваліфікації дипломованих спеціалістів з питань інтелектуальної власності. Курси 
призначені як для слухачів, що вже пройшли навчання і мають дипломи, але 
бажають підвищити кваліфікацію, так і для осіб, що не мають дипломів, але 
володіють професійним досвідом у галузі інтелектуальної власності і бажають 
поповнити свою освіту шляхом кращого ознайомлення з комплексом  правових 
питань. Слід відмітити, що навчання здійснюється на платній основі [5, с. 520]. 
На юридичному факультеті Міланського університету в Італії проводиться 
регулярне навчання з питань права інтелектуальної власності у всіх семестрах (по 4 
години на тиждень). Окремий курс МВА з інтелектуальної власності викладається 
також у Турині. 
Значний обсяг лекційних годин з питань інтелектуальної власності 
передбачено також навчальними програмами вищих навчальних закладів 
Австралії, Нідерландів, Швеції, Великої Британії, Швейцарії та інших країн. 
В країнах ЄС значну увагу приділяють підготовці патентних повірених. При 
цьому одним із важливих шляхів підготовки спеціалістів патентознавців є 
безпосереднє навчання на фірмах та підприємствах. Наприклад у ФРН та Голландії, 
патентознавцям доводиться складати державний іспит патентному відомству на 
патентного адвоката (повіреного). Патентний відділ підприємства, що співпрацює з 
патентними фірмами, має в штаті патентних адвокатів, тому що тільки вони мають 
право подавати заявки на патенти від іноземців та представляти їх інтереси в 
патентній процедурі [6, с. 32]. 
Відзначимо, що промислово розвинені держави проводять професійну 
підготовку патентознавців не лише на національному рівні, а й на міжнародній 
основі. Так, патентно-правова інтеграція західних країн, що заснована на інтеграції 
економіки, привела до підписання у 1973 р. в Мюнхені Конвенції про 
Європейський патент. Це дало можливість одночасно забезпечити охорону 
технічних новацій у цілому регіоні – країнах «Спільного ринку». 
Для підготовки патентознавців створено навчальний заклад – Міжнародний 
центр із вивчення промислової власності, у якому можуть навчатися представники 
країн Західної Європи та країн, що розвиваються. Міжнародний центр із вивчення  
  
 
промислової власності існує (з 1964 р.) при Університеті юридичних, політичних та 
соціальних наук у Страсбурзі, яким керує факультет права та політичних наук [6,  
с. 34]. 
Порядок та умови прийому слухачів до Міжнародного центру такі. Особи, 
що вступають, повинні мати диплом про технічну освіту. До центру можуть бути 
зараховані особи, що не мають диплома, але працюють у галузі промислової 
власності у Франції або за кордоном. За наявності вільних  місць приймаються 
особи, що мають диплом в галузі права, економічних або комерційних наук, якщо 
рівень їх освіти буде визнаний бюро адміністративної ради достатнім для 
проходження навчання в Міжнародному центрі. Слухачами можуть бути французи 
і іноземці. Вони повинні знати німецьку або англійську мову в обсязі, достатньому 
для розуміння технічного тексту з їх спеціальності. 
Навчання в Міжнародному центрі  із вивчення промислової власності 
здійснюється за звичайною та прискореною програмами. 
Прискорена програма навчання організована для тих слухачів, що мають 
досвід практичної роботи в галузі промислової власності (в бюро патентних 
повірених або в патентних підрозділах підприємств) і не можуть пройти звичайний 
курс навчання в Міжнародному центрі, але мають потребу в дипломі. Досвід 
організації діяльності Міжнародного центру із вивчення промислової власності 
може бути використаний в роботі національних закладів із питань підготовки 
спеціалістів у сфері інтелектуальної власності [6, с. 36]. 
Таким чином, підготовка фахівців у сфері інтелектуальної власності 
здійснюється шляхом викладання конкретних навчальних дисциплін у ВНЗ як в 
Україні, так і в зарубіжних країнах. Проте, якісно відмінною рисою є те, що 
держави ЄС проводять професійну підготовку фахівців у галузі інтелектуальної 
власності не лише на національному рівні, а й на міжнародній основі (наприклад 
для патентознавців створено Міжнародний центр із вивчення промислової 
власності). Якщо ж говорити про прибутки від інтелектуальної власності то в 
цьому питання Україна значно відстає від країн ЄС. Наприклад, в Японії прибутки 
від інтелектуальної власності перевищують показники таких галузей, як 
літакобудування та сільське господарство. 
ЛІТЕРАТУРА: 
1. Інтелектуально-правова освіта – нагальна потреба ділових людей 
[Електронний ресурс]. - Режим доступу : 
http://legalweekly.com.ua/index.php?id=16061&show=news&newsid=121422. 
2. Концепції розвитку державної системи правової охорони 
інтелектуальної власності на 2009–2014 роки, затвердженої рішенням Колегії 
Державного департаменту інтелектуальної власності (протокол від 11 березня 2009 
р. № 11) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: // sips.gov.ua/ua/konts9- 
14.html. 
3. Цибульов П.М. Бар'єри на шляху комерціалізації результатів наукових 
досліджень в Україні. / П.М. Цибульов, В.Ф. Корсун // Наука та інновації. – 2009. – 
№6. – с. 87-96. 
4. Інтелектуальна власність : проблеми законодавчого забезпечення 
[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://yurincom.com/ua/yuridichny 
i_visnyk_ukrainy/overview/?id=1542 
5. Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та 
законодавство України / за ред. Ю.М. Капіци. — К., 2006. — 1104 с. 
6. Щербакова О.О. Міжнародне співробітництво у сфері інтелектуальної 
власності / О.О. Щербакова // Наука та інновації – 2007. - №4. – С. 34-37. 


Порівняльна характеристика підготовки фахівців у сфері інтелектуальної власності в Україні та ЄС

Electronic Sumy State University Institutional Repository

     ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ СУМСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЛІГА СТУДЕНТІВ АСОЦІАЦІЇ ПРАВНИКІВ УКРАЇНИ      ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАБІЛЬНОСТІ ТА БЕЗПЕКИ СУСПІЛЬСТВА   МАТЕРІАЛИ Міжнародної науково-практичної конференції (Суми, 21–22 травня 2015 року)                 Суми Сумський державний університет 2015       ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ ТА ЄС Глущенко Н. В. асистент кафедри АГПФЕБ, Сумський державний університет  В умовах економічної кризи України розвиток національної економіки є одним з найважливіших питань. Для цього необхідно забезпечити високий рівень творчої діяльності, освіти, інтелектуальної власності. Державою необхідно врахувати вагомий вплив інтелектуальної власності на економічний, соціальний та культурний розвиток країни. Важливе значення у сфері інтелектуальної власності має підготовка фахівців із інтелектуальної власності. За останні роки в Україні налагоджено цілісну систему підготовки та перепідготовки фахівців із інтелектуальної власності. Основним елементом системи з підготовки фахівців у сфері інтелектуальної власності є Державний інститут інтелектуальної власності – спеціалізований вищий навчальний заклад IV рівня  акредитації, який готує фахівців у сфері інтелектуальної власності, інформаційно-аналітичної та інноваційної діяльності за спеціальностями, як «інтелектуальна власність»,  «консолідована інформація» та «управління інноваційною діяльністю». Крім того, Інститут готує кандидатів у патентні повірені, професійних оцінювачів прав інтелектуальної власності, підвищує кваліфікацію фахівців у сфері інтелектуальної власності, до компетенції яких належать питання інтелектуальної власності, інформаційно-аналітичної та інноваційної діяльності. Аналіз сучасних тенденцій суспільно-економічного розвитку вимагає нових підходів до її вдосконалення та подальшого розвитку. З цією метою в Інституті розпочато роботу зі створення системи дистанційного навчання у сфері інтелектуальної власності, інформаційно-аналітичної та інноваційної діяльності, що забезпечить відповідність навчального процесу одному із сучасних принципів вищої освіти, який вимагає її доступності та наближення до робочого місця. Нагальною потребою є організація на базі Інституту магістерської програми з інтелектуальної власності з метою підготовки кадрів міжнародного рівня [1]. Якщо звернутись до п. 6 Концепції розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2009–2014 роки, затвердженої рішенням Колегії Державного департаменту інтелектуальної власності, то особлива увага з боку держави відводиться підготовці спеціалістів з питань інтелектуальної власності, поширенню знань, формуванню у суспільстві високого рівня культури й освіти у сфері інтелектуальної власності [2]. Отже, за останні роки державою передбачені заходи щодо забезпечення кадрами за освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст» та «магістр». Але підготовка таких спеціалістів повинна відбуватись перш за все, не в кількісному, а в якісному обсязі. Саме забезпечення «якісними» фахівцями в сфері інтелектуальної власності надасть можливість до фундаментального покращення в економіці та науці України. Проте, для підготовки таких спеціалістів існують проблеми, які перешкоджають цьому. Так, у звіті за 2009 рік професор П.М. Цибульов (Інститут інтелектуальної власності України) описував перешкоди на шляху впровадження інновацій в Україні: 1) вченим не вистачає відповідних знань, досвіду і підготовки; 2) управлінцям   не  вистачає   ефективних   навичок   управління; 3) проблеми    фінансування; 4) недосконалість законодавства; 5) відсутність ефективної інфраструктури для інновацій [3, с. 88]. Минуло майже шість роки, але проблеми залишилися. З метою їх подолання слід впровадити у середніх школах, професійно-технічних закладах ознайомчі курси  (розділи),  присвячені  основам  інтелектуальної  власності,  та  спецкурси «Основи інтелектуальної власності» у вищих навчальних закладах – на рівні бакалаврату [4]. Також, доцільно було б, щоб фахівці у сфері інтелектуальної власності мали змогу не тільки засвоювати теоретичні знання, але і володіти практичними знаннями. Оскільки не організована спеціальна система щодо проходження практики в органах виконавчої, судової та законодавчої влади саме як спеціаліст у сфері інтелектуальної власності. Викладання інтелектуальної власності у різних модифікаціях здійснюється у вищих навчальних закладах всіх європейських країн. Так, у ФРН право інтелектуальної власності викладається в низці університетів та вищих технічних навчальних закладах. Цей курс викладається протягом одного семестру (1-2 години на  тиждень),  проводяться  також  семінари.  Крім  того,  у  ФРН  викладається патентознавство  (протягом  всього  терміну  навчання)  в  Інституті  міжнародного патентного та авторського права імені Макса Планка. У Франції курс інтелектуальної власності читається в університетах у всіх семестрах по 4 години на тиждень. Крім того, в країні діють курси підвищення кваліфікації дипломованих спеціалістів з питань інтелектуальної власності. Курси призначені як для слухачів, що вже пройшли навчання і мають дипломи, але бажають підвищити кваліфікацію, так і для осіб, що не мають дипломів, але володіють професійним досвідом у галузі інтелектуальної власності і бажають поповнити свою освіту шляхом кращого ознайомлення з комплексом  правових питань. Слід відмітити, що навчання здійснюється на платній основі [5, с. 520]. На юридичному факультеті Міланського університету в Італії проводиться регулярне навчання з питань права інтелектуальної власності у всіх семестрах (по 4 години на тиждень). Окремий курс МВА з інтелектуальної власності викладається також у Турині. Значний обсяг лекційних годин з питань інтелектуальної власності передбачено також навчальними програмами вищих навчальних закладів Австралії, Нідерландів, Швеції, Великої Британії, Швейцарії та інших країн. В країнах ЄС значну увагу приділяють підготовці патентних повірених. При цьому одним із важливих шляхів підготовки спеціалістів патентознавців є безпосереднє навчання на фірмах та підприємствах. Наприклад у ФРН та Голландії, патентознавцям доводиться складати державний іспит патентному відомству на патентного адвоката (повіреного). Патентний відділ підприємства, що співпрацює з патентними фірмами, має в штаті патентних адвокатів, тому що тільки вони мають право подавати заявки на патенти від іноземців та представляти їх інтереси в патентній процедурі [6, с. 32]. Відзначимо, що промислово розвинені держави проводять професійну підготовку патентознавців не лише на національному рівні, а й на міжнародній основі. Так, патентно-правова інтеграція західних країн, що заснована на інтеграції економіки, привела до підписання у 1973 р. в Мюнхені Конвенції про Європейський патент. Це дало можливість одночасно забезпечити охорону технічних новацій у цілому регіоні – країнах «Спільного ринку». Для підготовки патентознавців створено навчальний заклад – Міжнародний центр із вивчення промислової власності, у якому можуть навчатися представники країн Західної Європи та країн, що розвиваються. Міжнародний центр із вивчення     промислової власності існує (з 1964 р.) при Університеті юридичних, політичних та соціальних наук у Страсбурзі, яким керує факультет права та політичних наук [6,  с. 34]. Порядок та умови прийому слухачів до Міжнародного центру такі. Особи, що вступають, повинні мати диплом про технічну освіту. До центру можуть бути зараховані особи, що не мають диплома, але працюють у галузі промислової власності у Франції або за кордоном. За наявності вільних  місць приймаються особи, що мають диплом в галузі права, економічних або комерційних наук, якщо рівень їх освіти буде визнаний бюро адміністративної ради достатнім для проходження навчання в Міжнародному центрі. Слухачами можуть бути французи і іноземці. Вони повинні знати німецьку або англійську мову в обсязі, достатньому для розуміння технічного тексту з їх спеціальності. Навчання в Міжнародному центрі  із вивчення промислової власності здійснюється за звичайною та прискореною програмами. Прискорена програма навчання організована для тих слухачів, що мають досвід практичної роботи в галузі промислової власності (в бюро патентних повірених або в патентних підрозділах підприємств) і не можуть пройти звичайний курс навчання в Міжнародному центрі, але мають потребу в дипломі. Досвід організації діяльності Міжнародного центру із вивчення промислової власності може бути використаний в роботі національних закладів із питань підготовки спеціалістів у сфері інтелектуальної власності [6, с. 36]. Таким чином, підготовка фахівців у сфері інтелектуальної власності здійснюється шляхом викладання конкретних навчальних дисциплін у ВНЗ як в Україні, так і в зарубіжних країнах. Проте, якісно відмінною рисою є те, що держави ЄС проводять професійну підготовку фахівців у галузі інтелектуальної власності не лише на національному рівні, а й на міжнародній основі (наприклад для патентознавців створено Міжнародний центр із вивчення промислової власності). Якщо ж говорити про прибутки від інтелектуальної власності то в цьому питання Україна значно відстає від країн ЄС. Наприклад, в Японії прибутки від інтелектуальної власності перевищують показники таких галузей, як літакобудування та сільське господарство. ЛІТЕРАТУРА: 1. Інтелектуально-правова освіта – нагальна потреба ділових людей [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://legalweekly.com.ua/index.php?id=16061&show=news&newsid=121422. 2. Концепції розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2009–2014 роки, затвердженої рішенням Колегії Державного департаменту інтелектуальної власності (протокол від 11 березня 2009 р. № 11) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: // sips.gov.ua/ua/konts9- 14.html. 3. Цибульов П.М. Бар'єри на шляху комерціалізації результатів наукових досліджень в Україні. / П.М. Цибульов, В.Ф. Корсун // Наука та інновації. – 2009. – №6. – с. 87-96. 4. Інтелектуальна власність : проблеми законодавчого забезпечення [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://yurincom.com/ua/yuridichny i_visnyk_ukrainy/overview/?id=1542 5. Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та законодавство України / за ред. Ю.М. Капіци. — К., 2006. — 1104 с. 6. Щербакова О.О. Міжнародне співробітництво у сфері інтелектуальної власності / О.О. Щербакова // Наука та інновації – 2007. - №4. – С. 34-37. 

https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/41469/1/glyshenko.pdf

Порівняльна характеристика підготовки фахівців у сфері інтелектуальної власності в Україні та ЄС

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)

Electronic Sumy State University Institutional Repository