Засади доказової медицини, що широко запроваджуються у діяльність лікувально-профілактичних установ і закладів нашої держави, вносять корективи у роботу лікувальної та епідеміологічної служби, зокрема, при виставленні діагнозу хворому на інфекційне чи паразитарне захворювання. Незмінною при цьому залишається класична тріада, що передбачає врахування даних клінічного, епідеміологічного і лабораторного обстеження пацієнта. Оптимізація і стандартизація постановки діагнозу полягає у тому, що для кожної нозоформи розробляються на підставі багатоцентрових досліджень стандарти визначення випадку захворювання, які включають описи усіх зазначених вище компонентів. Другою важливою відмінністю є чіткий розподіл етапності постановки діагнозу на попередній, ймовірний та підтверджений, що доцільно з огляду динаміки розвитку хвороби і нагромадження при цьому різнопланової інформації. У той же час для окремих нозологій, включно Ку-гарячку, рекомендовано двокрокову постановку діагнозу з використанням лише ймовірного і підтвердженого випадків
