За останні десятиліття частота гострої спайкової кишкової
непрохідності (ГСКН) зросла майже в 2 рази, і становить на даний час за даними В.В. Бойка і співавт. (2010) і C.N. Gutt et al. (2004) від 50,0% до 93,3% з усіх її видів непухлинного генезу. Після повторних лапаротомій кількість пацієнтів зі спайковою хворобою очеревини і її ускладненнями зростає.
Результати лікування хворих на гостру спайкову тонкокишкову
непрохідність не мають помітної тенденції до поліпшення. Як вказує Бондарев В.И. и соавт. (2009), головне в актуальності проблеми – досить висока післяопераційна летальність (11,6 - 23,8%). Найбільш висока – відзначається при странгуляційній непрохідності з некрозом кишки (16 - 38%), задавненій непрохідності, особливо в осіб старечого віку (14 - 28%)
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/3661
