Рульов І. М. Кібертероризм як загроза інформаційній безпеці / І. М. Рульов // Правове життя сучасної України : у 3 т. : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 15 трав. 2020 р.) / відп. ред. М. Р. Аракелян. – Одеса : Гельветика, 2020. – Т. 3. – С. 70-73

Rulov, Illia M.

Рулев, Илья Михайлович

Рульов, І. М.

Рульов, Ілля Михайлович

Undetermined

eNUOLAIR  Репозитарій (відкритий електронний архів) Національного університету «Одеська юридична академія»

70 Список использованной литературы: 1. Бехруз Х.Н. Актуализация сравнительно-правовых исследований в эпоху глобализации: Открытая лекция. – К., 2008. – Серия научно-методических изданий «Академия сравнительного правоведения». – Выпуск 13. – 24 с. 2. The Constitution of the Islamic Republic of Afghanistan. Unofficial English translation of the Constitution. URL: http://www.afghanembassy.com.pl/afg/ images/pliki/TheConstitution.pdf  3. Iraq’s Constitution of 2005. URL : https://www.constituteproject.org/ constitution/Iraq_2005.pdf?lang=en 4. Основной Низам (Положение) Королевства Саудовская Аравия. Пер. на русск. Яз. URL: https://saudianews.ru/?page_id=2589   Ключові слова: глобалізація, ісламські держави, ісламське право, шаріат, міжна-родне право, імплементація.  Ключевые слова: глобализация, исламские государства, исламское право, шариат, международное право, имплементация.  Key words: globalization, Islamic States, Islamic Law, Sharia, International Law, implementation.     РУЛЬОВ ІЛЛЯ МИХАЙЛОВИЧ Національний університет «Одеська юридична академія», фахівець 2 категорії науково-дослідної частини  КІБЕРТЕРОРИЗМ ЯК ЗАГРОЗА ІНФОРМАЦІЙНІЙ БЕЗПЕЦІ  З розвитком інформаційних технологій та все більшого залучення їх в наше життя, гостро стає питання зловживання інформаційним простором. Особливо стає питання правового регулювання такого явища як кібертероризм, через відсутність правового регулювання інформаційний простір є найліпшою можливістю для злочинців здійснювати атаки на інформаційну інфраструктуру країни. Оскільки інтернет не є суб’єктом чи об’єктом правовідносин він потребує інших ніж традиційні способи впливу та захисту. Як зазначено в «Концепції інформаційної безпеки України», інфор-маційна безпека – стан захищеності життєво важливих інтересів лю-дини і громадянина, суспільства і держави, при якому запобігається завдання шкоди через неповноту, несвоєчасність і недостовірність поширюваної інформації, порушення цілісності та доступності інфор-мації, несанкціонований обіг інформації з обмеженим доступом, а також через негативний інформаційно-психологічний вплив та умисне спричинення негативних наслідків застосування інформаційних тех-нологій;. Тобто можна прийти до висновку що захищеність життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави у інформаційній сфері здійснюються шляхом запобігання шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негати-вні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване 71 розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденцій-ності та доступності інформації [3]. Поняття кібертероризму має в собі основну частину поняття терори-зму через призму інформаційного поля в якому живе людство в 21 сторіччі. Це збігається з думкою Соколова який тлумачить кібертеро-ризм як комплексну модель, що виражається в навмисній, політично вмотивованій атаці на інформацію, оброблювану комп’ютером і комп’ютерними системами, що створює небезпеку для життя чи здо-ров’я людей або настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування насе-лення, провокації військового конфлікт [1]. Основними інструментами кібертероризму є інформаційні атаки на обчислювальні системи, локальні мережі (репозитории – хранилища обновлений для линукса) та інші складові інформаційної інфраструкту-ри. У наші часи інформаційні технології стали невід’ємною частиною нашого життя. Таким чином зараз і громадяни і держава все більш становяться залежними від інформаційних структур. Основний сектор державного управління не може здійснювати покладені на нього завдання без інформаційних мереж. Таким чином блокування доступу до державних сайтів та реєстрів може суттєво вплинути та дестабілізу-вати діяльність державних органів та доступ громадян до державних послуг. Таким чином доступ до інформації поліпшив життя більшості громадян, а з іншого боку відкрив простір для зловживання інформа-ційним простором.  У всьому світі створюються підрозділи боротьби з кіберзлочинніс-тю. У 2017 році відкрився перший в Україні Ситуаційний центр забез-печення кібернетичної безпеки. До головних можливостей Центру є система виявлення та реагування на кіберінциденти та лабораторія з комп’ютерної криміналістики. Це дозволить попереджати кібератаки, встановлювати їх походження, аналізувати для вдосконалення проти-дії. У наш час вже існує багато міжнародних угод які регулюють між-народне співробітництво у сфері протидії кібертероризму. До них відносять: Конвенцію Ради Європи про комп’ютерні злочини, Конвен-ція Ліги арабських держав, Угода Шанхайської організації співпраці. Це вказує на те що держави потребують співпраці для подолання інформаційних загроз. На сьогоднішній день вже було багато випадків кібератак які мо-жуть кваліфікуватися як кібертероризм. Одним із таких випадків є 23 грудня 2015 року за допомогою Троянської програми BlackEnergy3, було відключено близько 30 підстанцій Прикарпаття-обленерго, в зв’язку з чим більш 200 тисяч жителів Івано-Франківської області залишалися без електроенергії на термін від одного до п’яти годин. Тоді ж відбулися атаки на Київобленерго і Чернівціобленерго. Найбільше ураження вірусом відбулося 14 квітня 2017 року коли си-стема оновлення програми M.E.Doc була заражена вірусом сімейства Petya Внаслідок атаки була заблокована діяльність таких підприємств, як аеропорт «Бориспіль», ЧАЕС, Укртелеком, Укрпошта, Ощадбанк, Укрзалізниця та низки інших великих підприємств [3]. 72 6 грудня 2016 року відбулася хакерська атака на внутрішні телеко-мунікаційні мережі Мінфіну, Держказначейства, Пенсійного фонду вивела з ладу ряд комп’ютерів, а також знищила критично важливі бази даних, що призвело до затримки бюджтних виплат на сотні міль-йонів гривень [4]. Як зазначає Кравцова М. О. Рівень кіберзлочинності у 2017 р. склав 2573 злочинів і має тенденцію до зростання. Показники динаміки кіберзлочинності в цілому відповідають показникам загальної злочин-ності в країні, що свідчить про специфічність детермінаційного ком-плексу кіберзлочинності та про відставання можливостей правоохо-ронних органів від сучасного рівня технологічного та програмного забезпечення кримінальної активності [2]. Як бачимо для України раніше проблема кібертероризму стала гост-ро, з все більшим росповсюдженням інформаційних технологій. І тепер коли кібертероризм став реальністю у нашій державі ми повинні дослідити це явище та розробити засоби протидії. Основою забезпечен-ня протидії кібертероризму є створення ефективної системи правового регулювання інформаційної сфери. Вирішення проблеми кібертерори-зму є важливим і при міжнародній інформаційній безпеці. Оскільки кібертероризм є не тільки Українською проблемою а ще й всемірною, при розробці нормативних актів треба дослідити зарубіжний досвід. Можуть виникнути і гострі питання пов’язані з реалізацією міжнарод-них планів дій проти транснаціональних кримінальних або терористи-чних організацій. Інформаційний простір відкриває можливість теро-ристичним угрупованням в здійсненні задуманих планів, які перетво-ряются в кібертероризм як загрозу діяльності для окремих країн і всього світового співтовариства. Тема інформаційної безпеки як однієї з важ-ливих складових національної безпеки держави є особливо гострою у зв’язку з появою транскордонної та транскордонної кіберзлочинності та кібертероризму. З огляду на сучасні реалії життя, надалі все ширший розвиток набуває науково-технічний прогрес. Інформаційні технології підпадають під негативний вплив кіберзлочинців і впливають на особисту інформаційну безпеку кожної людини, усього людства. Як результат, виникає таке криміногенне явище «кіберзлочинності», в якому ми вважаємо «кібертероризм» найнебезпечнішою загрозою для інформаційного суспільства, яке існує в віртуальному світі, не має належного правового регулювання. З цієї причини головне завдання сьогодні – знайти шляхи та методи боротьби з кібертероризмом, щоб запобігти його поширенню та захопленню нашого інформаційного простору.  Список використаної літератури:  1. Соколов А.В., Степанюк О.М. Захист від комп’ютерного тероризму. Довідковий посібник. – СПб.: БХВ – Петербург; Арліт 2002. – 496 с. 2. Кравцова М. О. Сучасний стан і напрями протидії кіберзлочинності в Україні [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://dspace.univd.edu.ua/ xmlui/bitstream/handle/123456789/3848/Suchasnyi%20stan%20i%20napriamy73 %20protydii%20kiberzlochynnosti%20v%20Ukraini%20_Kravtsova_2018.pdf?sequence=1&isAllowed=y (дата звернення 16.02.2020). – Назва з екрана. 3. Концепція інформаційної безпеки України [Електронний ресурс] : [Інтернет-портал]. – Електронні дані. Режим доступу: https://www.osce.org/uk/fom/175056?download=true 4. НБУ попередив фінустанови про хакерську атаку невідомого вірусу. [Електронний ресурс] : [Інтернет-портал]. – Електронні дані. Режим досту-па: https://tsn.ua/ukrayina/hakeri-atakuvali-banki-ukrenergo-ta-kiyivenergo- 952333.html. (дата звернення 23.02.2020). – Назва з екрана. 5. Найбільші кібератаки проти України з 2014 року. Інфографіка. [Елект-ронний ресурс] : [Інтернет-портал]. – Електронні дані. Режим доступа: https://nv.ua/ukr/ukraine/events/najbilshi-kiberataki-proti-ukrajini-z-2014-roku- infografika-1438924.html (дата звернення 23.02.2020). – Назва з екрана.  Ключові слова: кібертероризм, інформаційна безпека, інформаційні технології. Ключевые слова: кибертероризм, информационная безопасность, информацион-ные технологии. Key words: cyber terrorism, information security, information technology.    СТЕПАНОВА СНЄЖАНА ПЕТРІВНА Національний університет «Одеська юридична академія», аспірант кафедри міжнародного та європейського права  КОЛО СУБ’ЄКТІВ МІЖНАРОДНОГО ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ  Як реакція на виклик несприятливих життєвих обставин, держав-них та соціальних занедбань, появи нових, раніше не вивчених питань, та вирішення складних завдань людського буття – на початку ХХ сто-ліття на рівні окремих держав виникла нестандартна форма зайнятості – волонтерство, яке в подальшому набуло свого поширення й на міжна-родній арені у вигляді волонтерського руху та волонтуризму. Як соціальний важіль, волонтерство розповсюджує свій вплив май-же в усіх сферах життєдіяльності, маючи перед усім на меті – суспільну спрямованість на загальний добробут всіх верств населення світу, на усунення проявів нерівності у доступі людей до якісної освіти, медици-ни, на захист навколишнього природнього середовища, на посилення екологічної безпеки людства, науковий та технічний прогрес тощо. Так, згідно з Загальною Декларацією Добровільництва, прийнятою у січні 2001 року, волонтерська діяльність – це фундамент громадянсько-го суспільства, який привносить в життя прагнення людства до досяг-нення миру, свободи, безпеки та справедливості для всіх народів [1]. У той час як соціальний і економічний внесок волонтерської діяль-ності в розвиток суспільства незаперечний, не існує єдиного способу забезпечення захисту та регулювання прав і обов’язків волонтерів й волонтерських організацій. Звертаючи увагу на цінність руху, в право-вому полі важливим залишається неврегульованість на міжнародному 

Кібертероризм як загроза інформаційній безпеці

https://dspace.onua.edu.ua/bitstreams/1a2f57d3-7b88-46ed-ab64-d4099ea8a1c5/download

Кібертероризм як загроза інформаційній безпеці

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

eNUOLAIR Репозитарій (відкритий електронний архів) Національного університету «Одеська юридична академія»