Свинарство процвітає в щільно заселених регіонах світу, а також там, де вирощують зерно, картоплю, поблизу великих підприємств переробки харчів. В економічно розвинених державах домінує інтенсивне свинарство. У більшості з цих країн поширені беконні та м’ясо-сальні породи. Більше половини свинопоголів’я припадає на Азію, з домінуючим Китаєм – понад 1/3 світового поголів’я. Ще третину поголів’я вирощують в країнах Європи, одна десята – у США. На Південну Америку та Африку припадає невелика частка світового свинопоголів’я – тут свинарство розвинене слабко.
Свині порівняно з іншими сільськогосподарськими тваринами значно швидше ростуть. Завдяки високій плодючості та швидкому росту свиней від кожної свиноматки шляхом відгодівлі її приплоду можна отримати 2 – 2,5 т свинини за рік, тоді як від приплоду однієї корови за той самий період отримують лише 2,5 – 3,5 ц м’яса.
При загальному обсязі виробництва м’яса в 1489 тис. тонн частка свинини становить 40,6%, а річне споживання м’яса на душу населення в останні роки скоротилось до 30 кг, свинини – до 12 кг (при біологічній потребі 73 та 29 кг).
Для ефективного ведення свинарства в середньому на одну свиноматку в рік необхідно мати не менше двох опоросів, або 18 – 20 поросят, забезпечуючи високий середньодобовий приріст живої маси молодняку на вирощуванні та відгодівлі. Досягнення зазначених показників є можливим за умови раціональної організації вирощування поросят у поствідлучний період, оскільки більшість дослідників вказують на суттєву залежність середньодобового приросту живої маси свиней у періоди вирощування та відгодівлі від живої маси поросят в момент відлучення. За результатами досліджень, тварини, які мають більшу живу масу при відлученні, демонструють швидку адаптацію до споживання зернових кормів порівняно з поросятами, які мали нижчу масу у цей період. Однак існують і альтернативні точки зору, згідно з якими жива маса при відлученні не є визначальним фактором продуктивності свиней на наступних етапах вирощування; натомість, як вважають окремі науковці, важливішим показником є вік при відлученні, який дає змогу оцінити ступінь фізіологічної зрілості старших особин. Потреба у перевірці та співставленні цих двох гіпотез визначає актуальність проведених нами досліджень.
Мета досліджень – з’ясувати ефективність вирощування поросят з різною живою масою при відлученні у ФГ ‟ОРЕЛ+К”. Відповідно до поставленої мети було визначено такі завдання:
– Проаналізувати вплив живої маси поросят на момент відлучення на зміну їх живої маси у подальші вікові періоди.
– Визначити залежність середньодобових приростів живої маси поросят у різні вікові періоди від їх живої маси при відлученні.
– Дослідити вплив живої маси поросят при відлученні на формування основних забійних показників.
Об’єкт дослідження. Молодняк великої білої породи після відлучення.
Предмет дослідження: жива маса молодняку свиней після відлучення та середньодобові прирости їх живої маси, а також їх вплив на забійні якості.
Методи дослідження: зоотехнічні та статистичні (біометрична обробка даних).
Нaукoвa нoвизнa oдержaниx результaтів. В умoвax ФГ “ОРЕЛ+К” вперше прoведено дослідження ефективності вирощування поросят з різною живою масою при відлученні.
Структурa бакалаврської кваліфікаційної роботи. Рoбoтa виклaденa нa 45 стoрінкax кoмп’ютернoгo тексту, містить 7 тaблиць. Списoк літерaтури включaє 43 першоджерела.
Бакалаврська кваліфікаційна рoбoтa склaдaється із вступу, oгляду літерaтури, метoдики і oснoвниx метoдів дoсліджень, результaтів влaсниx дoсліджень, аналізу та узагальнення одержаних результатів, охорони праці, виснoвків та пропозицій, списку викoристaниx джерел
