Семикіна, М. В.

eaKirNTU (Electronic archive Kirovograd National Technical University)

 1 Семикіна М.В. КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЯ ПРАЦІ: ПРОБЛЕМИ ПОДОЛАННЯ   Рух України до соціально орієнтованої ринкової економіки  відбувається болісно і нелегко: становлення ринкових відносин докорінно змінює політичні, економічні, соціокультурні основи життєдіяльності, що поряд з позитивним має і численні негативні наслідки для духовного стану, соціально-економічного здоров’я суспільства. Формування нового мотиваційного простору трудової діяльності в кризових умовах супроводжується руйнуванням ціннісних орієнтацій у сфері праці, що суперечливо відбивається на  індивідуальній та суспільній трудовій свідомості з усіма відомими для соціально-трудових відносин наслідками. Прагнення до відчуття нового типу особистої свободи для більшості громадян незалежної України вступило у гостре протиріччя з антиподом такої свободи – експлуатацією праці і пригніченням людини.  В Україні фахівці спостерігають масове зубожіння однієї частини населення (переважної), яка заштовхується в ситуацію знедоленості на безвиході,  і водночас фантастичне збагачення  іншої частини суспільства, яка демонстративно засвоює цінності ажіотажно-ринкового споживання, що не тільки поляризує свідомість нації, але й деформує уявлення про соціальну справедливість, зневірює у можливостях існування суспільства з певними балансом рівноправності і рівних можливостей,  яке має орієнтуватися на людський розвиток. Зростає соціально-політична напруга, з’являються ознаки соціального протистояння, що базуються на різних уявленнях про життєвий успіх, щастя, свободу,  патріотизм, прийнятні особисті якості і норми життя, трудової поведінки. Глибинні причини соціального протистояння, що народжуються в Україні, криються, на нашу думку, в нових формах "рабства", яке має перш за все моральне та соціальне вимірювання. Феномен майже безоплатної праці несе породження рабської психології, можливості маніпуляції свідомістю людей, перетворення багатьох верств  2 населення  у покірливу, роздратовану масу. Все це вимагає фундаментального перегляду теоретико-методологічних основ вартості та ціни робочої сили на ринку праці, дослідження можливостей подолання експлуатації і зменшення небезпеки ментальних конфліктів у суспільстві. Дослідження витоків експлуатації праці ускладнюється значним інформаційним вакуумом, адже цей напрямок наукового дослідження був тривалий час (в силу ідеологічних причин)  офіційно забороненим, що накладає свій інерційний відбиток на відношення до цієї проблеми як “кон’юнктурно невигідного” об'єкту наукового аналізу. У недалекому минулому більшість радянських вчених, виходячи з догматів так званого "чистого капіталізму", стверджувала, що капіталізм і експлуатація нероздільні, а соціалістичні виробничі відносини цілковито позбавлені цього зла. У період "перебудови" цей підхід був замінений на абсолютно протилежний. Значна частина науковців кон’юнктурно стверджують, що саме в умовах сучасного капіталізму експлуатація відсутня, водночас як соціалізму вона притаманна повною мірою. При цьому висновки було зроблено, базуючись на розрахунках питомої ваги заробітної плати у ВВП (за оцінками фахівців, вона становила у США – 60, а в колишньому СРСР – близько 40%. Оцінка питомої ваги особистого споживання у ВВП капіталістичних країн коливалася від 56 до 76%, а в колишньому СРСР сягала лише 45%). Серед сучасних дослідників проблеми експлуатації праці в Україні слід назвати  таких вчених як Бандур С.І., Богиня Д.П., Лібанова Е.М., Мандибура В.О., Петрова І.Л. та інших. Думка українських вчених-економістів найбільш збігається в тому, що експлуатація як соціально-економічне явище виникає тоді, коли робоча сила функціонує в умовах нееквівалентного обміну, а праця оплачується за ціною, що не відповідає реальній вартості її результатів і не забезпечує найманому працівнику необхідних умов для нормального відтворення його робочої сили в процесі стрімкого зростання інтенсивності праці. Особливим виявом процесу експлуатації в сучасних умовах є те, що власники робочої сили фактично "добровільно" погоджуються на реалізацію своєї здатності на певні  3 види роботи за умови відчуження 70 – 80% необхідного продукту. Експлуатація також може виникати і внаслідок різних форм дискримінації працюючих (за статтю, віком, національністю тощо).  Водночас, наукові уявлення про витоки експлуатації праці і шляхи її подолання залишаються дискусійними. Залишаються відсутніми ті оптимальні критерії, за допомогою яких можна було б достовірно визначити наявність або відсутність експлуатації (зокрема її рівень). Вочевидь, експлуатація не пов'язана із якоюсь виключною формою власності: вітчизняний і світовий досвід переконує, що вона можлива як на основі приватної, так і колективної (акціонерної), державної та інших форм власності. У процесі історичного розвитку суспільства відбулася діалектична трансформація позаекономічної експлуатації на переважно економічні її форми і методи. Проте було б помилково прив’язувати появу проблеми експлуатації лише до певного типу соціально-політичного укладу. Експлуатація – це явище, що іманентно притаманне будь-якому соціуму, заснованому на утилітарній мотивації діяльності більшості його членів [2, с. 131 – 132]. Вважаємо закономірним появу такого явища на всіх тих етапах розвитку суспільства, де центральне місце в системі людських цінностей займає матеріальний добробут, де інтереси одних  осіб з приводу  виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ неминучо  будуть приходити в протиріччя з потребами та інтересами інших, тобто соціально-трудові відносини  матимуть антагоністичний характер, а значить, цілком реальну небезпеку ментального протистояння. Підґрунтям антагоністичного відчуження праці і, відповідно, відносин експлуатації в Україні виступають передусім феномен заборгованості з виплат заробітної плати, зниження заробітної плати нижче вартісної межі фізіологічно необхідного рівня відтворення робочої сили, деструктивні зміни в балансі інтересів між найманими працівниками і роботодавцями, що виникли в результаті спотвореної приватизації, явища “тіньової економіки” (непрозорість відносин між працею і капіталом), корупції. Під час дослідження ролі експлуатації в  4 ментальних конфліктах недостатньо знати, яку питому вагу новоствореної вартості отримує найманий працівник від власників капіталу, не менш важливо бачити, як функціонує механізм оподаткування, наскільки ефективними є  програми соціального захисту, що реалізуються державою. Лише комплексний підхід до вивчення чинників експлуатації дозволить зробити висновок про реальну величину відчуженої у працівника вартості та напрями її використання. Виходячи з таких міркувань,  корені експлуатації праці слід бачити у  конфліктах інтересів суб’єктів соціально-трудових відносин. Можливості уникнення таких конфліктів, а значить, і подолання експлуатації,  лежать у площині переорієнтації інтересів і цінностей людей, їх актуальних потреб, піднесенні ролі творчої праці. Така переорієнтація можлива на шляхах постіндустріального розвитку, в умовах створення могутніх суспільних регуляторів, спроможних не лише приборкати примітивно дикі форми експлуатації праці капіталом, але й сформувати гнучкий і реально контрольований громадськістю механізм соціально-справедливого перерозподілу суспільного багатства між різними верствами населення, забезпечити високий рівень добробуту населення, соціалізації трудового життя, реальне визнання цінності людського капіталу, створення умов для його розвитку.   Література 1. ……… 2. Иноземцев В.Л. За десять лет. К концепции постэкономического общества. Научное издание. – М.: Academia. 1998. –  576 с. 3. Мандибура В.О. "Тіньова" економіка України та напрями законодавчої стратегії її обмеження. – К.: Парламентське видавництво. – 1998.– 136 с. 

Конфлікт інтересів та експлуатація праці: проблеми подолання

Name not available

 1 
Семикіна М.В. 
КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ ТА 
ЕКСПЛУАТАЦІЯ ПРАЦІ: ПРОБЛЕМИ ПОДОЛАННЯ  
 
Рух України до соціально орієнтованої ринкової економіки  відбувається 
болісно і нелегко: становлення ринкових відносин докорінно змінює політичні, 
економічні, соціокультурні основи життєдіяльності, що поряд з позитивним має і 
численні негативні наслідки для духовного стану, соціально-економічного 
здоров’я суспільства. Формування нового мотиваційного простору трудової 
діяльності в кризових умовах супроводжується руйнуванням ціннісних орієнтацій 
у сфері праці, що суперечливо відбивається на  індивідуальній та суспільній 
трудовій свідомості з усіма відомими для соціально-трудових відносин 
наслідками. Прагнення до відчуття нового типу особистої свободи для більшості 
громадян незалежної України вступило у гостре протиріччя з антиподом такої 
свободи – експлуатацією праці і пригніченням людини.  
В Україні фахівці спостерігають масове зубожіння однієї частини населення 
(переважної), яка заштовхується в ситуацію знедоленості на безвиході,  і водночас 
фантастичне збагачення  іншої частини суспільства, яка демонстративно засвоює 
цінності ажіотажно-ринкового споживання, що не тільки поляризує свідомість 
нації, але й деформує уявлення про соціальну справедливість, зневірює у 
можливостях існування суспільства з певними балансом рівноправності і рівних 
можливостей,  яке має орієнтуватися на людський розвиток. Зростає соціально-
політична напруга, з’являються ознаки соціального протистояння, що базуються 
на різних уявленнях про життєвий успіх, щастя, свободу,  патріотизм, прийнятні 
особисті якості і норми життя, трудової поведінки. Глибинні причини соціального 
протистояння, що народжуються в Україні, криються, на нашу думку, в нових 
формах "рабства", яке має перш за все моральне та соціальне вимірювання. 
Феномен майже безоплатної праці несе породження рабської психології, 
можливості маніпуляції свідомістю людей, перетворення багатьох верств 
 2 
населення  у покірливу, роздратовану масу. Все це вимагає фундаментального 
перегляду теоретико-методологічних основ вартості та ціни робочої сили на 
ринку праці, дослідження можливостей подолання експлуатації і зменшення 
небезпеки ментальних конфліктів у суспільстві. 
Дослідження витоків експлуатації праці ускладнюється значним 
інформаційним вакуумом, адже цей напрямок наукового дослідження був 
тривалий час (в силу ідеологічних причин)  офіційно забороненим, що накладає 
свій інерційний відбиток на відношення до цієї проблеми як “кон’юнктурно 
невигідного” об'єкту наукового аналізу. У недалекому минулому більшість 
радянських вчених, виходячи з догматів так званого "чистого капіталізму", 
стверджувала, що капіталізм і експлуатація нероздільні, а соціалістичні виробничі 
відносини цілковито позбавлені цього зла. У період "перебудови" цей підхід був 
замінений на абсолютно протилежний. Значна частина науковців кон’юнктурно 
стверджують, що саме в умовах сучасного капіталізму експлуатація відсутня, 
водночас як соціалізму вона притаманна повною мірою. При цьому висновки було 
зроблено, базуючись на розрахунках питомої ваги заробітної плати у ВВП (за 
оцінками фахівців, вона становила у США – 60, а в колишньому СРСР – близько 
40%. Оцінка питомої ваги особистого споживання у ВВП капіталістичних країн 
коливалася від 56 до 76%, а в колишньому СРСР сягала лише 45%). 
Серед сучасних дослідників проблеми експлуатації праці в Україні слід 
назвати  таких вчених як Бандур С.І., Богиня Д.П., Лібанова Е.М., Мандибура 
В.О., Петрова І.Л. та інших. Думка українських вчених-економістів найбільш 
збігається в тому, що експлуатація як соціально-економічне явище виникає тоді, 
коли робоча сила функціонує в умовах нееквівалентного обміну, а праця 
оплачується за ціною, що не відповідає реальній вартості її результатів і не 
забезпечує найманому працівнику необхідних умов для нормального відтворення 
його робочої сили в процесі стрімкого зростання інтенсивності праці. Особливим 
виявом процесу експлуатації в сучасних умовах є те, що власники робочої сили 
фактично "добровільно" погоджуються на реалізацію своєї здатності на певні 
 3 
види роботи за умови відчуження 70 – 80% необхідного продукту. Експлуатація 
також може виникати і внаслідок різних форм дискримінації працюючих (за 
статтю, віком, національністю тощо).  
Водночас, наукові уявлення про витоки експлуатації праці і шляхи її 
подолання залишаються дискусійними. Залишаються відсутніми ті оптимальні 
критерії, за допомогою яких можна було б достовірно визначити наявність або 
відсутність експлуатації (зокрема її рівень). Вочевидь, експлуатація не пов'язана із 
якоюсь виключною формою власності: вітчизняний і світовий досвід переконує, 
що вона можлива як на основі приватної, так і колективної (акціонерної), 
державної та інших форм власності. 
У процесі історичного розвитку суспільства відбулася діалектична 
трансформація позаекономічної експлуатації на переважно економічні її форми і 
методи. Проте було б помилково прив’язувати появу проблеми експлуатації лише 
до певного типу соціально-політичного укладу. Експлуатація – це явище, що 
іманентно притаманне будь-якому соціуму, заснованому на утилітарній мотивації 
діяльності більшості його членів [2, с. 131 – 132]. Вважаємо закономірним появу 
такого явища на всіх тих етапах розвитку суспільства, де центральне місце в 
системі людських цінностей займає матеріальний добробут, де інтереси одних  
осіб з приводу  виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ 
неминучо  будуть приходити в протиріччя з потребами та інтересами інших, тобто 
соціально-трудові відносини  матимуть антагоністичний характер, а значить, 
цілком реальну небезпеку ментального протистояння. 
Підґрунтям антагоністичного відчуження праці і, відповідно, відносин 
експлуатації в Україні виступають передусім феномен заборгованості з виплат 
заробітної плати, зниження заробітної плати нижче вартісної межі фізіологічно 
необхідного рівня відтворення робочої сили, деструктивні зміни в балансі 
інтересів між найманими працівниками і роботодавцями, що виникли в результаті 
спотвореної приватизації, явища “тіньової економіки” (непрозорість відносин між 
працею і капіталом), корупції. Під час дослідження ролі експлуатації в 
 4 
ментальних конфліктах недостатньо знати, яку питому вагу новоствореної 
вартості отримує найманий працівник від власників капіталу, не менш важливо 
бачити, як функціонує механізм оподаткування, наскільки ефективними є  
програми соціального захисту, що реалізуються державою. Лише комплексний 
підхід до вивчення чинників експлуатації дозволить зробити висновок про 
реальну величину відчуженої у працівника вартості та напрями її використання. 
Виходячи з таких міркувань,  корені експлуатації праці слід бачити у  
конфліктах інтересів суб’єктів соціально-трудових відносин. Можливості 
уникнення таких конфліктів, а значить, і подолання експлуатації,  лежать у 
площині переорієнтації інтересів і цінностей людей, їх актуальних потреб, 
піднесенні ролі творчої праці. Така переорієнтація можлива на шляхах 
постіндустріального розвитку, в умовах створення могутніх суспільних 
регуляторів, спроможних не лише приборкати примітивно дикі форми 
експлуатації праці капіталом, але й сформувати гнучкий і реально 
контрольований громадськістю механізм соціально-справедливого перерозподілу 
суспільного багатства між різними верствами населення, забезпечити високий 
рівень добробуту населення, соціалізації трудового життя, реальне визнання 
цінності людського капіталу, створення умов для його розвитку.  
 
Література 
1. ……… 
2. Иноземцев В.Л. За десять лет. К концепции постэкономического общества. Научное 
издание. – М.: Academia. 1998. –  576 с. 
3. Мандибура В.О. "Тіньова" економіка України та напрями законодавчої стратегії її 
обмеження. – К.: Парламентське видавництво. – 1998.– 136 с. 


http://dspace.kntu.kr.ua/jspui/bitstream/123456789/3902/1/Konflikt%20interesiv.pdf

Конфлікт інтересів та експлуатація праці: проблеми подолання

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

eaKirNTU (Electronic archive Kirovograd National Technical University)

Name not available