In the article, the author has examined the manifestations of Shakespearean intertextuality in B. Fynkelshteyn’s «O Venice!...». The features of the literary representation of the main character Shlomo are analyzed in the context of the specifics of his profession and belonging to the Jewish religion. The forms of transformation of the story plot are discussed, in particular, these changes are analyzed in relation to the pretext drama – the play «The Merchant of Venice» by W. Shakespeare. From the point of view of the Jewish religious tradition, the worldview guidelines of Shlomo (Shakespeare’s Shylock) are outlined, the character’s demands regarding the return of the loan are substantiated, and the rejection of the motif of cruelty that was exploited in the original Shakespearean work and that is rejected by the contemporary author, is discussed. The individual author’s model regarding the interaction of historical material and fiction in a literary work is studied. The phenomenological aspects of the work of the Ukrainian writer are outlined and it is proposed to consider the story «O Venice!..» in the paradigm of approaches of new historicism that is determined by the author’s effort to reconstruct the history of his own family history and reflect this model of alternative history in the analyzed story. The philosophical features of B. Fynkelshteyn’s writing strategy are characterized that determined the motif and plot specifics of the story that is a manifestation of post-postmodern Shakespearean intertextuality. In the article, that author has emphasized the Jewish component that determines the patterns of behaviour and forms of interaction between the characters. It is stressed that the Ukrainian Shakespearean discourse is developed in the 21st century, revealing the worldview features of a new cultural and historical situation. The author has analyzed the author’s attempt to revise the historical material and reconstruct Shlomo’s image in the context of metamodern aesthetics. The concept of authenticity is defined as the key one in Fynkelshteyn’s «O Venice!..» that is consistent with the epistemological basis of metamodernism as a new direction of literature.У статті досліджено вияви шекспірівської інтертекстуальності в повісті «О, Венеціє!..» сучасного українського письменника Б.Фінкельштейна. Проаналізовано особливості художньої репрезентації головного персонажа Шломо в контексті специфіки його фаху й належності до юдейської релігії. Визначено форми трансформації сюжетної лінії в повісті, зокрема проаналізовано сюжетні зміни стосовно претексту твору – п’єси «Венеційський купець» В. Шекспіра. З погляду юдейської релігійної традиції визначено світоглядні настанови Шломо (шекспірівського Шейлока), обґрунтовано вимоги персонажа щодо повернення позики, інтерпретовано відмову від мотиву жорстокості, який експлуатовано в шекспірівському творі й від якого відмовляється сучасний автор. Досліджено індивідуальну авторську модель щодо взаємодії історичного матеріалу й художньої вигадки в літературному творі. Окреслено феноменологічні аспекти творчості українського письменника й запропоновано розглядати повість «О, Венеціє!..» в парадигмі підходів нового історицизму, який детерміновано авторським намаганням реконструювати історію власного роду й відобразити цю модель альтернативної історії в аналізованій повісті. Схарактеризовано філософські особливості письменницької стратегії Б. Фінкельштейна, які визначили ідейно-мотивну та сюжетну специфіку повісті «О, Венеціє!..», що є виявом постпостмодерної шекспірівської інтертекстуальності. У творі акцентовано на єврейському компоненті, що визначає моделі поведінки та форми інтеракції між персонажами. Визначено, що український шекспірівський дискурс доповнюється і в XXI столітті, виявляючи світоглядні риси нової культурної історичної ситуації. У статті спробу ревізії історичного матеріалу й реконструкцію образу Шломо проаналізовано в контексті метамодерністської естетики. Визначено концепт автентичності як ключовий у повісті «О, Венеціє!..», що суголосно з епістемологічною основою метамодернізму як напряму літератури
