У статті розглянуто сутність поняття "готовність до професійного самовдосконалення" у науково-методичній та філософській літературі. Формування готовності студентів до професійного самовдосконалення визнано одним з найважливіших акторів успішності подальшої професійної діяльності. Наголошено на інтегральному підході до визначення структури поняття. Проаналізовано сучасний стан науково-теоретичного вивчення проблеми готовності до професійного самовдосконалення, уточнено визначення ключової категорії відносно майбутніх учителів; обґрунтовано педагогічні умови ефективності окресленого процесу та етапи його здійснення
