Хіхло, Олена

Electronic National Technical University &quot;Kharkiv Polytechnic Institute&quot; Institutional Repository (eNTUKhPIIR)

 199Мешканці міста Помпей любили відпочивати поблизу фонтанів, розташованих серед величавих і розкошних палаців. Струмені води охолоджували навколишнє середовище. улітку басейни пересихали і їх треба було заливати водою з відер. Пліній Старший (99–23 рр. до н. е.) запропонував автоматичні регулятори з легкого дерева, які плавали на поверхні, скріплені системою важелів. Залежно від рівня води в басейні вони відкривали або закривали стулки каналів для подання води з річки. Також Пліній Старший зробив для вікон датчик температури з чутли-вим елементом зі сплаву міді і срібла. Зі зміною температури пластина змінювала форму. Сполучені з нею важелі створювали зусилля, які відкривали або зачиняли вікна. Це було не що інше, як найпростіший кондиціонер, поширений у країнах Середземномор’я. На цьому ж, звичайно, описання розвитку техніки кондиціонування повітря не закінчується, а, навпаки, починається. Описані вище пристрої для охолодження повітря іноді є всього лише хитрощами, примітивними знаннями, ідеями, завдяки яким техніка кондиціонування повітря певною мірою здобула напрямок подальшого розвитку. Американський інженер Негангаст, який вивчав історію створення та розвитку кондиціонера повітря, сказав, що у світі існує не так багато в нашому розумінні технологій, які пройшли такий довгий шлях свого розвитку й удосконалення та глибоких змін, як це зробила принципова конструкція сучасного кондиціонера. Сьогодні кондиціонер – це ком-плекс складного термодинамічного, гідравлічного й аеродинамічного обладнання. До його складу входять вентиляційна установка для переміщення повітря, фільтр, що очищую повітря від пилу, клапани для регулювання витрати повітря, пристрої та засоби автоматики. Також центральний кондиціонер комплектується холодильними пристроями, насосами, установками підігріву. Він призначений для обробляння повітря – для охолодження, нагрівання, зволоження, осушення, очи-щення від пилу, змішування та розподілу повітря, якісного та кількісного регулювання.  Хіхло Олена НТУ «ХПІ»  ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТАНКОБУДУВАННЯ В ХАРКОВІ  (ВІД Т-34 ДО Т-64)  Історія танкобудування Харкова має давні традиції. Протягом 1931–1936 рр. конструкторським бюро танкового відділу Харківського паровозобудівного заводу, яке очолював А. О. Фірсов, розроблялися танки БТ. Пізніше під керівництвом М. І. Кошкіна в Харківському бюро розроблено конструкцію танка, що став базовим в озброєнні Радянської Армії періоду Великої Вітчизняної війни. Танк Т-34 – найбільш відомий радянський танк, що значно вплинув на розвиток світового танкобуду-вання.  Подальший розвиток танкобудування пов’язано з конструкторсь-ким бюро №60 (керівник О. О. Морозов). Він розпочав роботи зі ство-рення нової конструкції танка. На початку 1960-х рр. створено Т-64 (об’єкт 432) – радянський середній танк, який став основою для ство-рення нового класу бойових машин. Передбачалося запустити танк Т-64 в серійне виробництво на всіх танкових заводах. Реально ж «шістдесятчетвірку» випускали тільки в Харкові, кількість їх була об-межена. У виробництві танк виявився дуже складним, а військова експлуатація засвідчила його низьку надійність. Нарешті, 1969 р. прий-нято на озброєння танк Т-64А. Значна кількість прогресивних ідей, за-кладених в конструкції середнього танка Т-64, були цілком реалізовані в його масовій модифікації саме танка Т-64А, головним конструктором якого був О. О. Морозов. Усього створено понад тридцять модифікацій танка Т-64. Танк Т-64А (об’єкт 434) – основний радянський бойовий танк, створений у Харківському конструкторському бюро з машинобудуван-ня, прийнятий на озброєння Радянської Армії році під маркою «середній танк Т-64А». Нові конструктивні рішення разом із високими тактико-технічними характеристиками й відносно невеликою вагою зумовили високий технічний рівень танка Т-64А. Маючи вагу середнього танка, ця машина щодо озброєння та захисту мала параметри важкого танка.  Створення Т-64А засвідчило чергову перемогу Харківського тан-кобудування, це був якісний стрибок порівняно з танками провідних країн світу. З’явилося нове покоління українських танків: Т-64АК (1973) – командирський танк (відрізняється установкою додаткової радіостанції, навігаційної апаратури та допоміжного обладнання); Т-64Б (1976). Система управління вогнем, система пуску димових гранат «Хмара», посилення бронювання корпусу й башти (створено понад 5 модифікацій саме Т-64Б); БМ «Булат» (2005) – українська сучасна модифікація є ще одним результатом модернізації танка Т-64Б; Т-64Е (2010) – українська сучасна модифікація, ссновна відмінність якої – двигун 5ТДФЕ потужністю 850 (900) кінських сил.  Отже, створення і прийняття на озброєння Т-64 як основного бойового танка стало початком другого післявоєнного покоління танків,  201що зміцнило уявлення військових і розробників про місце та завданнях танків у ракетно-ядерній війні. Навіть у журналі Armor за березень–квітень 1990 р. капітан James M. Warford у своїй статті «Стратегічний сюрприз» зробив такі висновки про значення прийняття на озброєння Радянської Армії танків Т-64: «Танк Т-64 кинув виклик танкам НАТО 1960–1970-х років і міг задавати тон на полі бою. Завдяки появі Т-64 значно підвищився потенціал Радянської Армії. Цей танк впливає на нього й сьогодні …».   Шишкін А.  НТУ «ХПІ»  СИЛІКОНОВА ДОЛИНА ЯК ПРИКЛАД ПЕРСПЕКТИВ  РОЗВИТКУ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ УКРАЇНИ  «Головна мета Силіконової долини – створювати технології й нав’язувати їх усьому світу», – сказав Майкл Льюїс. В економічній конкуренції сьогодні виграють ті країни, які забез-печують умови для наукових досліджень і їх впровадження у виробниц-тво. Першим прикладом взаємодії науки й виробництва є Силіконова долина – «мозковий центр США». Технології та продукція Силіконової долини за короткий термін змінили світ, а сама вона стала зразком для наслідування для багатьох країн у створенні наукових і технічних парків: Кембридж (Великобританія), Гренобль (Франція), Чжунгуань-цунь (Китай), Бангалор (Індія), Кремнієвий острів (Tайвань), острів Кю-сю (Японія), Сколково (Росія) та ін. І сьогодні, коли в Україні під Києвом почалося створення центру високих технологій, інноваційного парку Bionic Hill, слід проаналізува-ти чинники успіху Силіконової долини як прикладу для наслідування. У Силіконовій долині працюють фахівці в галузі мікроелектроніки, нанотехнологій, комп’ютерної техніки, інформаційних систем, біології тощо, перебувають найбільші відомі в усьому світі компанії: Apple, CiscoSystems, eBay, Google, Hewlett-Packard, Intel, Microsoft, Sun Microsystems, Yahoo!, ін. Для всіх науковців діяльність цього центру новітніх технологій є зразком.  Становлення центру досліджень розпочалося в 1920-і р., коли професор Стенфордського університету Фредерік Терман, щоб забезпе-чити можливість працевлаштування для випускників, став підтримувати 

Історія розвитку танкобудування в Харкові (від Т-34 до Т-64)

http://repository.kpi.kharkov.ua/bitstream/KhPI-Press/1600/1/Hihlo_Tankobuduvania_2013.pdf

Історія розвитку танкобудування в Харкові (від Т-34 до Т-64)

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute" Institutional Repository (eNTUKhPIIR)

Історія розвитку танкобудування в Харкові (від Т-34 до Т-64)

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic National Technical University &quot;Kharkiv Polytechnic Institute&quot; Institutional Repository (eNTUKhPIIR)

Electronic National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute" Institutional Repository (eNTUKhPIIR)