Постановка проблеми та стан її вивчення. Буре вугілля займає важливе місце в паливно-енергетичному балансі України – його частка складає 6,6%. В нашій країні зосереджено 3,5% світових запасів бурого вугілля. Його можна використовувати як сировину у процесах брикетування, зрідження, газифікації, піролізу [1]. Водночас воно має ряд специфічних властивостей, які перешко-джають його масштабному використанню: висока вологість і гігроскопічність, висока реактивна здатність до кисню, дещо занижена теплота згоряння. Ці ха-рактеристики обумовлюють неможливість його тривалого зберігання, переве-зення на великі відстані, велику імовірність самозаймання
