До десятиріччя філософського факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.Данная статья представляет собой попытку специального анализа концепции «сингулярного
модерна» Ф. Джеймисона. Подчеркивается, что модерн как «сингулярный модерн» является
определенным тропом к постижению современности, и выступает одной из определяющих
характеристик – наряду с понятием «археологии будущего», – онтологии настоящего Джеймисона.
Кроме того, «сингулярный модерн» в виду своей «сингулярности» объединяет принцип текущего
настоящего и принцип фиксации определенной современности посредством выявления ее Утопических
импульсов. Таким образом, проект онтологии настоящего Джеймисона – это диалектика разрывов и
периодов, получающая свое выражение в концепте «сингулярного модерна», призванного соединить
археологии прошлого с археологиями будущего для выявления сущности настоящего.
Дана стаття являє собою спробу спеціального аналізу концепції «сингулярного модерну»
Ф. Джеймісона. Підкреслюється, що модерн як «сингулярний модерн» є певним тропом до осягнення
сучасності, і виступає однією з визначальних характеристик – поряд з поняттям «археології
майбутнього», – онтології теперiшнього Джеймісона. Крім того, «сингулярний модерн» завдяки своїй
«сингулярності» об’єднує принцип поточного сьогодення і принцип фіксації певної сучасності за
допомогою виявлення її Утопічних імпульсів. Таким чином, проект онтології теперішнього
Джеймісона – це діалектика розривів і періодів, що отримує своє вираження в концепті «сингулярного
модерну», покликаного з’єднати археології минулого з археологіями майбутнього для виявлення
сутності теперішнього.
This article is an attempt to analyze F. Jameson’s concept of a «singular modernity». Emphasizes, that
the modern as «a singular modernity» is a particular trope to understanding the present, and acts as one of the
defining characteristics – along with the notion of «archeology of the future» – Jameson's ontology of the
present. Besides, «singular modernity», thanks to own «singularity», involves a principle of the current present
and a principle of fixing of the certain present by means of revealing of its Utopian impulses. Thus, Jameson’s
project of an ontology of the present is a dialectics of ruptures and the periods, receiving its expression in
concept of a «singular modernity», called to unite archeology of the past with archeologies of the future for
revealing of essence of the present
