У статті досліджуються перформативні та констативні висловлення, а також їхні граматичні та лексичні розпізнавальні ознаки. Вимовляння перформативного висловлення не означає інформування або опис обставин, а прирівнюється до діяльності. При цьому дії виконуються завдяки існуваннюспеціальнихконвенцій, які пов’язують слова з інстітуціоаналізованим процесом. На противагу до констативів, якіможна перевірити на їх істинністне значення, перформативи розцінюються як успішні або не успішні. В статье исследуются перформативные и констативные высказывания, а также их грамматические и лексические отличительные признаки. Произнесение перформативного высказывания не означает информирование или описание обстоятельств, а приравнивается к деятельности. При этом действия выполняются благодаря существованиюспециальных конвенций, которые связывают слова с интитуцианализированным процессом. В отличие от констативов, которые можно проверять на их истинностное значение, перформативы расцениваются как успешныеили не успешные. This article is dedicated to the investigation of the performative and konstative utterances as well as their grammatical and lexical differences. Expressing performative utterance onemakes an action, instead of only to say something (or describe circumstances). During this expression one carry out some acts, because some special conventions exists for this,which connect wordswith a institutionalized process.As opposed to konstative utterances, which can be checked according their truth value, performatives are considered to be successful or unsuccessful
