Нохріна, Л.А.

Цифровий репозиторій ХНАМГ (KNAME Digital Repository)

160   лкування, студенти засвоюють і закріплюють ті норми та правила, які прийняті в тому чи іншому професійному середовищі, тобто оволодівають основами куль-тури толерантної поведінки.  Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість спілкування та свобода думки, совісті і переконань. При цьому толерантність розглядається за сферами прояву, а саме: політична - терпимість до людей інших політичних пог-лядів, до їхніх політичних позицій; наукова - визнання різних теорій і наукових шкіл, інших точок зору в науці; педагогічна - повага до власних дітей, студентів, уміння зрозуміти й пробачити їхню недосконалість; адміністративна - уміння управляти без агресії.Провідними методами та формами формування толерант-ності у вищій школі є колективні та групові заходи за участю студентського са-моврядування й представників громадських організацій. Створення ситуації «ре-альної відповідальності» сприяє формуванню толерантності студентської молоді та їх суспільної поведінки в різних життєвих ситуаціях.  Толерантний викладач повинен виховувати у студентів уміння позитивно взаємодіяти з іншими людьми. Свою діяльність він повинен базувати на принци-пах толерантності, основні з яких такі: цілеспрямованості, взяття до уваги індиві-дуальних особливостей кожного індивіда, зв’язку толерантності з життям, став-лення до інших з повагою, опори на позитивне, створення толерантного середо-вища у навчальному закладі, співпраці.Викладач повинен володіти різними ме-тодами та прийомами, які б допомагали розвивати толерантність у студентів. Та-кий викладач поважає почуття та позицію кожного, формує почуття справедли-вості, створює вільну та демократичну атмосферу на заняттях, готовий до діало-гу, розуміння та солідарності, спроможний розвивати почуття взаємної прихиль-ності.  Отже, толерантність сьогодні є необхідною умовою для об’єднання людей різної віри, поглядів, культурних традицій й політичних переконань. Вона може бути сформована за допомогою відповідної педагогічної взаємодії. Толерантна освіта є передумовою створення мирних взаємин у суспільстві.    СОЦІАЛЬНА АКТИВНІСТЬ СТУДЕНТІВ: ВИКЛИКИ ТА ПОТРЕБИ   Л.А. НОХРІНА, канд. техн. наук, доцент  Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова   Динамічні соціокультурні зміни формують у студентів активну життєву позицію, здібності до творчої самореалізації та етичної саморегуляції в соці-161   умі. Реформування українського суспільства загострило проблему реоргані-зації багатьох сторін життєдіяльності людини і перетворення самої людини: її свідомості, світогляду, тобто зумовило формування особи, яка свідомо орі-єнтується у проектуванні та реалізації програми своєї суспільної поведінки на певні соціальні цінності.  Рухливість соціальних пропозицій, зміна видів діяльності, пошук нових активних форм участі в житті суспільства потребують від студентів постій-ного соціально відповідального вибору. Реалії сьогодення підкреслюють, що рушійними силами суспільного прогресу є знання та інформація. Формуван-ня глобального інформаційно-комунікативного простору спрямовує вектор сталого соціального, екологічного та економічного розвитку суспільства на систему вищої освіти. В таких умовах сфера освіти орієнтована не тільки на навчальних процес, але і на розвиток та розкриття потенціалів майбутніх фа-хівців. Продуктивні зміни в житті суспільства постійно вимагають нової кон-цепції системи освіти, оновлення методів виховання, розвитку інноваційних технологій розвитку особи. Цілі, характер і спрямованість процесів форму-вання студентів як активних суб’єктів суспільних відносин та майбутніх фа-хівців в значній мірі впливають на якісні характеристики перспектив розвит-ку нашого суспільства, оскільки запорукою успішної розбудови соціуму є активне, творче включення молодого покоління в процес створення матеріа-льних і духовних благ.  У цьому контексті особливого значення набуває генерація майбутніми фахівцями внутрішньої готовності до активного виконання професійних обов’язків, упевненості в своїх ділових якостях, реальна оцінка власного по-тенціалу в постійно змінних обставинах практичної діяльності.  Потреби суспільства в збереженні стабільності й сталого розвитку під-креслюють нагальність формування фахівця як особистості, якій властиві ак-тивність, соціальна мобільність, професійна компетентність, висока здатність адаптуватися в складних ситуаціях, самостійність в ухваленні рішень, відпо-відальність, здібність до інтелектуального пошуку та інші якості, визначувані сучасною реальністю.  Пошук соціально прийнятних та оптимальних форм розвитку студентів у вищому навчальному закладі зміщує акценти вищої освіти на проблеми фо-рмування і розвитку потенціалів майбутнього фахівця. До сучасної системи вищої освіти пред’являються вимоги, пов’язані із створенням умов для мак-симального розвитку особистості, готовності цієї особи до самовдосконален-ня, а також забезпечення високого рівня її професійного розвитку і мобільно-сті. Період навчання студентства співпадає з юністю, тобто з періодом найбі-льшої інтенсифікації соціального пізнання і соціального становлення, здійс-162   нюваного в процесі соціалізації.  Сучасна система вищої освіти ґрунтуються на філософії і методології концепції особистісно орієнтованого і діяльнісного підходів. У освітньому процесі взаємодіють навчання і виховання, тобто діяльність викладача і кура-тора та діяльність студента.  Ключовими чинниками успіху є атмосфера і середовище, в якому здій-снюється освітній процес: конструктивні комунікації між всіма суб’єктами освітнього процесу, допомога і доброзичливість викладачів до студентства, раціональна і ефективна організація процесу навчання, створення атмосфери творчого пошуку, стимулювання до самостійності та постійна підтримка ін-тересу до пізнання. В рамках освітньої парадигми методи, способи і техноло-гії навчання направлені на активізацію діяльності студентів, на реалізацію індивідуального освітнього маршруту, на супровід студента в процесі профе-сійно-особистісного становлення.  Варто підкреслити, що розвиток соціальної активності в процесі про-фесійного становлення є потребою самих студентів, що позитивно познача-ється на результатах підготовки майбутніх фахівців.    ВИХОВАННЯ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ У ФОРМУВАННІ  ОСОБИСТОСТІ   Л.В. ОБОЛЄНЦЕВА, канд. екон. наук, доцент  Харківський національний університет міського господарства  імені О.М. Бекетова   Таке складне і неоднозначне у трактуванні поняття як «виховання» включає наступні три основні напрями: 1). передача соціально-історичного досвіду наступним поколінням; 2). процеси соціалізації індивіда в основних сферах громадського життя; 3). розуміння виховання як процесу цілеспрямо-ваного, систематичного формування особистості відповідно до діючих у сус-пільстві нормативних моделей (згідно Рашидову С.Ф.). Зважаючи на сказане, «виховання» можна розглядати як процес форму-вання ціннісної свідомості чи ціннісної орієнтації людини, у тому числі у студентської молоді. А це означає, що формуючи чи змінюючи цінності у свідомості студентства, можна досягати нагальних цілей виховання, які сто-ять чи то перед суспільством, громадою, вищим навчальним закладом, кура-тором.  

Соціальна активність студентів: виклики та потреби

http://eprints.kname.edu.ua/48828/1/ilovepdf_com-160-162.pdf

Соціальна активність студентів: виклики та потреби

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Цифровий репозиторій ХНАМГ (KNAME Digital Repository)