Синицька, В. С.

Цифровий репозиторій ХНАМГ (KNAME Digital Repository)

Ґендерна політика очима української молоді :                                        ХІ Регіональний конкурс молодих вчених, Харків, 2017 р.  213  ГОМОСЕКСУАЛІЗМ І ТРАВЕСТІЗМ: ІСТОРИЧНИЙ ВИМІР   Синицька В. С. Наук. керівн.:  канд. істор. наук, доц. Вороніна М. В. Харківський національний педагогічний університет  імені Г. С. Сковороди  Термін гомосексуалізм вперше запропонований в 1869 р. угорським лікарем Бенкертом для позначення спрямованості статевого потягу на осіб однойменної статі. З цього ж часу бісексуальними стали називати осіб, що реагують на статеві подразнення, що виходять як від однойменної, так і від різнойменної статі, і гетеросексуальними – що зазнають статевий потяг тільки до протилежної статі.  Ось як пояснює цей термін Велика радянська енциклопедія: статеве збочення, що полягає в протиприродному прагненні до осіб своєї статі. Зустрічається у осіб обох статей [2]. Саме слово гомосексуалізм походить від грецького слова homos, яке означає "такий же". Під гомосексуалізмом слід розуміти біологічно обумовлений фізичний і емоційний потяг до людей своєї статі, в правильному розумінні цей термін відноситься і до чоловіків, і до жінок. Гомосексуалізм, як чоловічий, так і жіночий, зустрічався у первісних народів Африки, Азії та Америки. Можливо, що він зустрічався і у неандертальців. Гомосексуальні стосунки були дуже поширені в стародавній Індії, Вавилоні, Єгипті, Греції, Римі і відкрито заохочувалися в так званих вищих класах суспільства [7].  Що ж стосується травестізму, то психологічна енциклопедія дає таке визначення: Травестізм - переодягання в мешти, які громадські норми і умовності наказують протилежній статі [8].  Обʼєктом дослідження є представники(ці) давньої ЛГБТ спільноти. Предметом – є історія гомосексуалізму і травестізму. Географічно та  хронологічно робота привʼязана саме до народів які знаходяться у перехідному періоді від первісного суспільства до цивілізації, оскільки наявність писемності це ще не ознака складної структури суспільства за Ф.Боасом [1, с. 343-347], то є сенс проводити паралелі також з народами більш розвинутими технологічно, але тим важливіше архаїчні прояви культури. Дана робота присвячена історичному аналізу проблеми Ґендерна політика очима української молоді :                                        ХІ Регіональний конкурс молодих вчених, Харків, 2017 р.  214  гомосексуалізму та травестізму. Однією із соціальних груп, де нерідко зустрічається ритуальний гомосексуалізм, це шамани. «Прагнення до безстатевості, а, точніше, до обʼєднання в собі двох статей (людина у фізичному прояві ослаблена бістатевим поділом), призводить до ідеї «магічного травестізму»: злягання протилежності дає цілісність». Пов'язано це з безстатевим існуванням особистості в енергоінформаційному плані ... «Дослідники часто стикаються з вказівкою на те, що більшою шаманською або чаклунською силою володіє людина, котра не знає (за фізіологічними особливостями або навмисно) статевого життя» [5, с. 211]. Тема зміни статі грає роль в багатьох обрядах народів Африки та Океанії. У деяких племенах (масаї, нанді, нуба, австралійських аборигенів та ін.), крім того, в певних релігіях стародавнього Близького Сходу і Середземномор'я (наприклад, культ Діоніса і Астарти), де чоловіки по ходу служби надягали жіночі вбрання. За спостереженням Е.Королькової: «Явище травестізму в шаманів більшістю дослідників повʼязується з пережитками матріархату і перенесенням шамансько-жрецьких функцій, які виконувалися колись жінками, на чоловіків» [6, с. 21]. У індіанців Америки, починаючи з ескімосів Аляски аж до Бразилії і навіть ще на Південь, неодноразово спостерігались гомосексуальні звичаї. Найкращий старовинний опис я знайшла у Лангсдорфа - про алеутів. «Хлопчики, - говорить він, - якщо вони дуже красиві, часто виховуються абсолютно так само, як дівчатка, і навчаються мистецтву подобатися чоловікам; їм вищипують бороду, як тільки вона починає рости, і татуюють щоки жіночим татуюванням; вони носять браслети з фальшивих перлів на руках і ногах, зачісуються як жінки, яких вони замінюють в якості наложниць. Цей шокуючий, протиприродний і аморальний звичай існує з незапам'ятних часів: ніщо досі не може змусити його зникнути або навіть скоротити; таких юнаків звуть «скупани» [9]. Лангсдорф знаходить, що подібний звичай сильніше поширений між конійагамі, ніж серед алеутів; він відзначає ще, що матері, мабуть, більше любили тих з своїх дітей, які отримали подібне виховання.  У 1530 р. іспанський дослідник Кабеса де Вака вперше зробив запис у своєму щоденнику про аборигенів чоловіків, які виконували роль жінок і Ґендерна політика очима української молоді :                                        ХІ Регіональний конкурс молодих вчених, Харків, 2017 р.  215  носили жіночий одяг (трансвестіти), в якості своїх сексуальних партнерів обираючи чоловіків.  По відношенню до цих чоловіків, а також жінок, які носили чоловічий одяг, брали участь в полюванні, військових битвах та інших заняттях, що розцінювалися їх культурою як чоловічі, було застосовано французьке слово berdache (чоловік-гомосексуаліст).  Тим не менш, індіанські berdache дуже сильно відрізняються від європейського значення «berdaj», «єретика-содоміта», як записано про це ще хрестоносцями під час вторгнення в Персію в середні століття [9]. Пізніше, за численними повідомленнями XVII ст. іспанських конкістадорів, католицьких місіонерів, французьких торговців хутром і британських колоністів було підтверджено це ж явище у багатьох племен, яке антропологи назвали – «третя стать», виявивши аналогічний статус не менше ніж у 120 інших північноамериканських племен і в багатьох інших культурах в усьому світі. Вважається, що явище бардаш було представлено в кожному великому племені ірокезів на північному сході і вздовж усього східного узбережжя до племен піма, навахо, іллінойс, арапахо і мохаве на Великих Рівнинах; в племенах яки і сапотеков в Мексиці, серед ескімосів Аляски [4]. Європейці визначали бардашей як «содомітів, схильних до мерзоти», «віддаються найнижчим пристрастям». Вони були шоковані, дізнавшись, що травестизм і гомосексуальна поведінка не тільки вважалися припустимими серед індіанців, а й в деяких племенах бардаши навіть були шановані [5, с. 198].  Бардаши-чоловіки, зокрема, часто ставали цілителями, хірургами, адвокатами, лікарями, священиками, чаклунами і знахарями. Вони розглядалися як свого роду «святі». Бардаш-чоловік може стати однією з декількох дружин індіанських воїнів, а генетичні жінки, можуть стати "чоловіками", показавши себе вмілими у військовій справі. Загальним (але не універсальним), характерним для бардашей було те, що вони, як вважалося, мають надприродні здібності і могли діяти від імені і з «благословення» духів. Чоловіки-бардаши були шановані не лише як володарі надприродних здібностей, але і як чудові майстри, відомі своїми винятковими вміннями ткати і робити глиняний посуд. Їх проміжне положення дозволило ставати посередниками в суперечках між статями, допомагати вирішувати подружні конфлікти або сприяти романам. Ґендерна політика очима української молоді :                                        ХІ Регіональний конкурс молодих вчених, Харків, 2017 р.  216  Бардаши були вільні від ритуальних обмежень, пов'язаних з менструацією, вагітністю, або годуванням груддю. Одночасно ставали батьками для дітей-сиріт або дітей з багатодітних сімей. Їх не можна вважати гомосексуалістами в європейському розумінні цього слова, з цієї причини феномен бардашів був названий прикладом трансгендерної сексуальності (транс- в даному випадку «по ту сторону»). Серед цих народів не вважалося, що чоловік, який перебуває в інтимних відносинах з бардашом, мав статеві стосунки з іншим чоловіком. Деякі вважають бердачізм формою соціального притулку, екологічною нішею для хлопчиків, які з тих чи інших причин відчувають себе нездатними виконувати важкі і змагальні чоловічі ролі і тому зараховують себе до жіночої статі.  Окрім того, більшість хлопчиків-підлітків індіанців яноамо (Бразилія) і араукана (Чилі і Аргентина) мають гомосексуальні звʼязки з однолітками, які зазвичай припиняються після одруження. Юнаки бороро (Центральна Бразилія), що пройшли ініціацію і живуть окремо від жінок в чоловічих будинках, часто розважаються один з одним, дорослі не бачать в цьому нічого страшного. У ряді районів Амазонії взаємна мастурбація і генітальні ласки - нормальні елементи дружнього спілкування молодих неодружених і одружених чоловіків. Явний гомоеротичний відтінок має тісна дружба молодих чоловіків майя і індіанців Південної Мексики і Гватемали [5, с.219]. Подекуди такі відносини допускаються і серед молодих незаміжніх жінок; у нанді (Кенія) і акан (Гана) вони іноді тривають навіть після заміжжя.  Зиґмунд Фрейд говорив: «Гомосексуальність, безсумнівно, не перевага, але в ній немає і нічого ганебного, це не порок і не приниження; не можна вважати її і хворобою; ми вважаємо її різновидом сексуальної функції, викликаної припиненням сексуального розвитку. Багато осіб давніх і нових часів, гідні високої поваги, були гомосексуалами, серед них ряд великих людей, переслідування гомосексуальності як злочину – велика несправедливість і до того ж жорстокість» [3]. Даний короткий екскурс показав, що різноманітні форми гомосексуалізму були притаманні більшості, якщо не всім культурам. Подібна практика не завжди була експлуататорською і жорстокою. Тим не менш, у багатьох культурах ставлення до різних форм гомосексуальної Ґендерна політика очима української молоді :                                        ХІ Регіональний конкурс молодих вчених, Харків, 2017 р.  217  поведінки не було однозначним. Хоча в конкретних обставинах подібна поведінка і допускалася, вона не вважалася нормою, і не повинна була прийматися суспільством, що дотримується гетеросексуального шлюбу і сімейних відносин, в яких важливу роль грали діти. Таким чином, одностатева любов існує всюди і в цьому сенсі вона так само «природна», як і різностатева, і багато суспільств визнають і інституалізують її.  Література 1. Боас Ф. Эволюция или диффузия? / Пер. Ю. С. Терентьева // Антология исследований культуры.  – СПб.: Университетская книга, 1997. – Т.1. – С.343-347. 2. Велика Радянська Енциклопедія; 30 томів / ред.                                      Б.А. Введенський. – М., 1969-1978. 3. Гай П. Фрейд. – М: КоЛибри, 2016. 4. Девідсон Р. Полумʼя Яхве. Сексуальність в Біблії / Р.Девідсон; перекл. з англ. Г. Г. Ястребова. – Гл. 4. – М: Ексмо, 2015. 5. Кон И. С. Лики и маски однополой любви: Лунный свет на заре. – М.: ACT, 2003. – 544 с. 6. Королькова Е. Ф. Великая богиня, божественный всадник и загадочные энареи: попытка интерпретации // Гунны, готы и сарматы между Волгой и Дунаем. – СПб., 2009. 7. Nissinen M. Homoeroticism in the Biblical World: A Historical Perspective. Minneapolis: Augsburg Fortress. 1998. 8. Психологическая енциклопедия / под ред. Р. Корсини,                              А. Ауербаха; 2-е изд. – СПб, 2006. 9. Хэвлок Э. Сексуальная перверсия или гомосексуализм. – 1905.        

Гомосексуалізм і травестізм: історичний вимір

http://eprints.kname.edu.ua/48648/1/ilovepdf_com-213-217.pdf

Гомосексуалізм і травестізм: історичний вимір

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Цифровий репозиторій ХНАМГ (KNAME Digital Repository)