У статті розглянуто етимологію та тлумачення поняття «толерантність»
з точки зору різних гуманітарних наук (філософії, соціології, етнополітології,
культурології, психології, педагогіки). Здійснена спроба виявити спільні підходи та
історично зумовлені зміни у його семантиці та наведений ряд категорій, які розкривають
його значення: поблажливість, допустимість, терпимість, прийняття, повага, розуміння,
схильність до інших, гнучкість, милосердя, витриманість, стійкість, уміння миритися,
рахуватися з іншими. Показано відмінність терміну «терпимість», який часто вживають
як синонімічний, від «толерантності». Проаналізавно змістове насичення категорії
«толерантність» згідно резолюції Генеральної конференції ЮНЕСКО. Охаракетризована
«толерантність» у психолого-педагогічному ракурсі: як мета та результат виховання, яке
супроводжується формуванням певних соціальних установок, з одного боку, та як якість
особистості, яка виявляється у поведінці і вчинках, з іншого. Розкрито два аспекти
толерантності: зовнішній та внутрішній. Визначені засади педагогіки толерантності, що
передбачає кропітку працю вчителя над собою
