В антропонімії досліджуваних пам’яток значний інтерес для нас становлять засоби ідентифікації жінки. Чоловічі найменування, звичайно ж, превалюють, жіночі трапляються значно рідше

Литвинчук-Ящук, Л. В.

Zhytomyr State University Library

162      Леся  ЛИТВИНЧУК  НАЙМЕНУВАННЯ  ЖІНКИ  В  ПАМ’ЯТКАХ  ЖИТОМИРЩИНИ  ХVI – XVII СТ.  Дослідники не раз наголошували на доцільності вивчення історичної антропонімії в межах окремих синхронних зрізів. Такий підхід дає можли-вість повніше використати фактичний матеріал писемних пам’яток і ґрун-товніше висвітлити різні сторони досліджуваного питання, що з часом мо-же служити підставою для створення великих узагальнюючих праць з укра-їнської історичної антропонімії [1: 6]. Значні можливості для ономастичних досліджень відкривають писемні пам’ятки Волині-Житомирщини ХVІ – ХVІІ ст.  В антропонімії досліджуваних пам’яток значний інтерес для нас ста-новлять засоби ідентифікації жінки. Чоловічі найменування, звичайно ж, превалюють, жіночі трапляються значно рідше. Це однокомпонентні імена: Анна (ІІ: 41 зв.), Барбара (ІІІ: 22), Галена (ІІ: 17 зв), Ганна (І: 7), Гата / Хата (ІІ: 20), Доротея (ІІ: 21), Ева (ІІ: 2 зв.), Зофея (І: 32 зв.), Зофия (І: 2 зв.), Зофhя (ІІ: 28 зв.), Иwтозиея (ІІІ: 13), Катарина (ІІІ: 29), Катарына (ІІІ: 22), Катерина (ІІІ: 17), Катерына (ІV: 53), Кристына / Крыстына (ІІІ: 7), Марина (ІІІ: 17 зв.), Маруша (ІІ: 33 зв.), Марушка (ІІ: 20 зв.), Маря (І: 47 зв.), Настазия (ІІІ: 17 зв.), Настазя (ІV: 68), Настася (І: 14 зв.), Овдотя (ІІ: 48 зв.), Олена (ІІІ: 35), Полагя (І: 17 зв.), Полонея (ІІ: 1), Про(с)ка (ІV: 50), Радоха (І: 7), Раина (ІІІ: 35), Стеця (І: 14), Татяна (І: 14 зв.), Томила (І: 14 зв.), Федора (ІІ: 22 зв.), Ядвикга (ІІ: 51). Поряд з такими іменами зустрічаються однокомпонентні номінативи з суфіксом -их-, який вказує на заміжню жінку за відношенням до її чоловіка (так іменувалися тільки піддані): Волошиниха (ІІ: 34), Гаврилиха (ІІ: 20), Иваниха (ІІ: 20), Олихвириха (ІІІ: 25 зв.), Опанасиха (ІІ: 20 зв.), Пишчиха (ІІ: 19 зв.), Харитониха (ІІ: 19), Хомиха (ІІ: 20 зв.), Шевелиха (ІІ: 20). В ХVІ – ХVІІ ст. в українського населення ще не було стійкої традиції прізвищ у теперішньому розумінні цього слова. Питання давності українських прізвищ належить до дискусійних, однак найбільшу підтримку                                                          Тут і надалі в дужках римськими цифрами вказується на відповідну актову книгу (І – 1605 р., ІІ – 1609 р., ІІІ – 1648 р. у збірнику ”Ділова мова Волині і Наддніпрянщини’’ та ІV – 1605 р. у збірнику “Волинь- Житомирщина”, арабськими – на аркуш в оригіналі пам’ятки. Леся Литвинчук. Найменування жінки в пам’ятках Житомирщини ХVI – XVII ст.   163 серед лінгвістів здобула версія, що з певністю про українські прізвища можна говорити тільки з кінця ХVІІІ чи навіть з початку ХІХ ст. [2: 77]. М.Л. Худаш зауважує, що особова назва повинна мати офіційний характер, з народного вжитку ввійти у сферу урядово-адміністративного називання, підлягати правовому унормуванню як закріплена незмінна спадкова родова назва. Без цих особливих рис будь-яка особова назва не може вважатися спадковим прізвищем [3: 89]. Тому, на думку мовознавця, про українські прізвища можна говорити умовно, починаючи з 30-х років ХІХ ст., тобто з часів, коли на етнічній території України діяло кодифіковане право.  Незважаючи на помітні досягнення в галузі дослідження української історичної антропонімії, в антропонімічній літературі ще й досі немає єди-ного загальноприйнятого терміну для визначення додаткових іменувань особи періоду “ненормованості” ідентифікаційної системи, зокрема вжива-ються такі терміни: “власні найменування прізвищевого типу” (Г.Є. Бучко), “додаткові найменування” (Ю.О. Карпенко), “допрізвищеві назви”  (С.М. Медвідь-Пахомова), “назви прізвищевого типу” (П.П. Чучка), “прі-звищеві назви” (М.Л. Худаш, Р.І. Осташ, І.Д. Фаріон). Утім, як зазначає  І.В. Єфименко, термін прізвищева назва також не зовсім досконалий: з погляду семантики його можна тлумачити не як поняття, що передує прізвищу, а, навпаки, що утворилося від самого прізвища, тобто уже після його виникнення [2: 79].  У нашій роботі ми будемо використовувати термін “прізвищева назва” зі значенням “іменування людини назвою типу прізвище”, оскільки за своїм семантичним змістом він максимально наближений до терміна прізвище.  Двочленні формули. 1. Ім’я та прізвищева назва чоловіка у формі присвійного прикметника жіночого роду: Миколаевая Бранская (ІІІ: 13), Кондратовая Бочурынская (ІІ: 51), Романовая Синкгуровая (І: 7).  2. Ім’я + прізвищева назва чоловіка у родовому відмінку: Барбара Во(и)новского (ІІІ: 22), Катарина Вышполского (ІІІ: 29 зв.), Федора Есликовского (ІІ: 22 зв.), Зофея Жаславского (І: 44), Итозиея Куровского (ІІІ: 13). Найменувань такого типу найбільше. 3. Ім’я + місце проживання: Зофея з Вышневца (І: 32 зв.), Зофея з Ка-рабчева (І: 2 зв.). 4. Ім’я + прізвищева назва чоловіка у формі присвійного прикметника: Катарына Збаражская (ІІ: 3), Анна Комаровская (ІІ: 40), Маруша Харлинс-кая (ІІ: 45). 5. Ім’я + прізвищева назва з суфіксами:  а) -овн(а): Маря Бутовичовна (І: 47 зв.), Овдотя Сусловна (І: 18 зв.), Ма-рина Мотовидловъна (ІІІ, 27 зв.);  б) -инк(а): Ева Вилжинка (ІІ: 2 зв.), Маря Проскуранка (ІІ: 20), Ядвикга Волинь-Житомирщина. Випуск 9.   164 Смятенчанка (ІІ: 38 зв.) – можливо відтопонімічні; в) -их(а): Гата / Хата Деворчиха (ІІ: 20), Стеця Севелиха (І: 14). Цікавою щодо будови є назва Анна Алоиза Ходкевичова (ІІІ: 15), в якій ім’я складається з двох компонентів. Тричленні формули. 1. Ім’я + ім’я та прізвищева назва чоловіка у формі присвійних при-кметників жіночого роду: Зофея Крыштофовая Вылжиная (ІІ: 40): одна но-мінативна одиниця. 2. Ім’я + родова прізвищева назва + прізвищева назва чоловіка у родо-вому відмінку: Катарина Куровского Верещинского (ІІІ: 10), Галена Тишан-ка Быковского (ІІ: 17 зв.). Радоха Ждановна Щениевского (І: 7). 3. Ім’я + по батькові + прізвищева назва: Полагя Гирмановна Белошиц-ковна (І: 17 зв.), Ядвикга Сокоревна Бочуринская (ІІ: 51), Анна Ходкевичов-на Корецкая (ІІ: 38 зв.). 4. Ім’я + місце проживання + прізвищева назва: Зофея з Вишневца Вишневєцкая (І: 32 зв.), Зофея з Шарева Дзербицкая (ІІ: 34 зв.), Теофиля с Хоцимира Хмелецъкая (ІV: 24), Анна з Штемберкгу Костчонка (ІІ: 47 зв.), Кристина з Лого(и)ска Тишкевичовна (ІІІ: 7). 5. Прізвищева назва + ім’я та прізвищева назва чоловіка у формі при-свійних прикметників жіночого роду: Кнегиницкая Сємєновая Дручанино-вая (ІІІ: 17 зв.). Це найменування особи жінки демонструє певну залежність жінки від чоловіка (чия?, а не хто?), хоча, як доводять історичні джерела ХVІ – ХVІІ ст., українські жінки займали привілейоване місце у родині  [4: 72]. Для називання жінок частіше, ніж для називання чоловіків, використо-вуються антропонімічні утворення з чотирьох компонентів. Чотиричленні формули. 1. Ім’я + родова прізвищева назва у родовому відмінку + ім’я та прізви-щева назва чоловіка у формі присвійного прикметника жіночого роду: Та-тяна Бережецкого Александровая Бутовичовая (І: 14 зв.), Олена Махаринс-кого Миколаевая Казновъская (ІІІ: 35), Раина Лишковского Алєксандровая Жасковъская (ІІІ: 35). 2. Ім’я + родова прізвищева назва + ім’я та прізвищева назва чоловіка у формі присвійних прикметників жіночого роду: Настазия Менсницкая Ста-ниславовая Пупковская (ІІ: 41 зв.), Маруша Хребтовичовна Андреевая Не-миричовая (І: 16), Анна Прежевская Яновая Кросницкая (ІІ: 17 зв.). 3. Ім’я + місце проживання + ім’я та прізвищева назва чоловіка у формі присвійних прикметників жіночого роду: Зофея з Карабчева Романовая Ру-жинская (І: 2 зв.).  4. Ім’я + родова прізвищева назва у родовому відмінку + ім’я та прізви-щева назва чоловіка у родовому відмінку: Маруша Бережецкого Ивановая Леся Литвинчук. Найменування жінки в пам’ятках Житомирщини ХVI – XVII ст.   165 Корчевского (ІІ: 46 зв.). Зустрічаються і поодинокі жіночі п’ятичленні формули: Овдотя Олы-чанка Невиданна Александровая Вороничовая (дружина Олександра Воро-ни) (ІІ: 48 зв.), Маруша Ивановна Корчовна Миколаевая Дахновичовая (дружина Миколи Дахновича) (ІІ: 33 зв.). Є й п’ятикомпонентні іменування з топонімічною назвою: Кристына з Лого(и)ска Тишкевичовая Елцовая Константиновая (дружина Константого Єлца) (ІІІ: 7). Опис жіночої антропонімної системи пам’яток Житомирщини дозволяє констатувати, що усталених, стабілізованих формул для імену-вання жінок у ХVІ – ХVІІ ст. ще не існувало. Ідентифікаційні засоби налічу-ють від одного до п’яти компонентів, які містять не лише власне особові назви, а й апелятиви (загальні назви). У найменуванні підкреслюється певна  залежність жінки від батька та чоловіка. Всі структурні компоненти жіно-чих антропонімів (крім імені) – присвійні прикметники, які відповідають на питання чия?, рідше кого?   1. Керста Р.Й. Українська антропонімія XІV ст.: Чоловічі іменування. – К., 1984. – С. 6. 2. Єфименко І.В. З історії виникнення  та розвитку українських прізвищевих назв // Мовознавство. – № 5. – 2001. –  С. 75-87. 3. Худаш Л.М. З історії української антро-понімії. – К., 1977. – С. 87. 4. Кривоший О. Роль жінок у суспільному житті України за козацької доби // Жіно-чі студії в Україні: Жінка в історії та сьо-годні: Монографія / За заг. ред. Л.О. Смо-ляр. – Одеса, 1999. – С. 72.  

Найменування жінки в пам’ятках Житомирщини ХVI – XVII ст.

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Zhytomyr State University Library