Розглядається стан самотності персонажа з позиції “людина – простір” з опорою на первинну концептуальну метафору СТАН Є ВМІСТИЩЕ / КОНТЕЙНЕР. Визначається роль закритого / відкритого просторів у французькій постмодерністській прозі з урахуванням просторових параметрі
