Статтю присвячено інтермедіальності драматургії в дискурсі постдраматичного театру (Г.-Т. Леманн), який передбачає активну взаємодію тексту з пластичними мистецтвами й медіа. На прикладі п’єс В. Дурненкова і М. Дурненкова, Я. Кляти, А. Мілевського, П. Пряжка, О. Слаповського та ін. інтермедіальність розглядається як жанротворчий чинник у сучасній польській і російській драматургії
