У статті досліджується своєрідність нарації циклу «Сибірські новели»
Б. Антоненка-Давидовича. Доводиться, що твори об’єднує постать наратора з
обмеженим знанням. До специфіки наративної техніки зараховується
відцентровість побудови, нівеляція літературних прийомів, ослаблене
композиційне мотивування, домінування реалістичного мотивування над
художнім
