Пребывание интернированных воинов-украинцев в лагере Калиш, 1923 г. (по материалам газеты "Украинский Горнист")

Abstract

У статті аналізуються умови перебування та основні прояви культурно-освітньої діяльності інтернованих вояків-українців у таборі Каліш (Польща) у 1923 р. На основі використання матеріалів таборового часопису «Український Сурмач» та архівних джерел автором було зроблено висновок про те, що таборове повсякдення вояцтва було позначене значними труднощами, пов’язаними з надзвичайною обмеженістю матеріальних ресурсів. У свою чергу польська влада вживала заходів для зменшення кількості інтернованих з метою ліквідації таборів. Попри це інтерновані вояки-українці докладали всіх зусиль для активізації власного культурно-просвітнього життя, що позитивно впливало на моральний дух вояцтва. Навчання у таборових школах, відвідування різноманітних освітніх курсів дозволяли всім бажаючим поповнювати запас своїх знань, що було надзвичайно важливим в умовах еміграції. Важливою складовою таборового життя була діяльність міжнародних харитативних організацій, в центрі уваги яких було надання допомоги дітям і жінкам, які найбільше потерпали від скрутних умов таборової ізоляції. Разом з тим, матеріальну допомогу інтернованим надавали й українські еміграційні благодійні організації, завдяки чому таборові культурно-освітні осередки продовжували свою вкрай необхідну діяльність. Кошти благодійників витрачались у таборі за рішенням спеціального «розпорядчого комітету», робота освітніх осередків та мистецько-культурних гуртків підтримувалась завдяки грошовим надходженням зі «Шкільно-просвітнього фонду імені Бориса Грінченка». Важливе значення для піднесення морального духу інтернованих мали виступи таборових культурно-мистецьких колективів, всі вистави яких були національними за змістом, сприяючи в такий спосіб духовній консолідації українського вояцтва. Крім того, завдяки українській пісні, музиці, драматичному мистецтву серед польського суспільства закріплювалась позитивна візія УНР та українців як про частину європейського політичного та національно-культурного простору. Найголовнішим у цьому процесі було те, що таборяни шукали і знаходили власне оригінальне вираження своїм мистецьким пошукуванням, роблячи в такий спосіб свій внесок у скарбницю української національної культури. Завдяки гуманітарній допомозі благодійних організацій та окремих жертводавців інтерновані зуміли адаптуватись до нових реалій проживання на чужині, дехто з них отримав й нові фахи та зумів знайти роботу. Весь час Каліш залишався й центром військової організації інтернованої Армії УНР, в якому зберігався кістяк українського вояцтва, кращі представники якого взяли діяльну участь у лавах Української повстанської армії вже під час Другої світової війни.The article analyzes the conditions of stay and the main manifestations of the cultural and educational activities of interned Ukrainian soldiers in the camp of Kalisz (Poland) in 1923. On the basis of the use of the materials of the camp magazine «Ukrainian Trumpet» and archival sources, the author concluded that the camps of the everyday war was marked by significant difficulties due to the extremely limited material resources. In turn, the Polish authorities took measures to reduce the number of interned to eliminate the camps. Despite this, the interned Ukrainian soldiers made every effort to revitalize their own cultural and educational life, which had a positive effect on the moral spirit of warfare. Studying in camp schools, attending various educational courses allowed everyone to refill their knowledge, which was extremely important in terms of emigration. An important part of the camp life was the work of international charitable organizations focusing on helping children and women who suffered the most from the harsh conditions of the camp isolation. At the same time, the Ukrainian emigration charitable organizations provided financial assistance to the interned, thus the camps' cultural and educational centers continued their extremely necessary activities. The funds of the benefactors were spent in the camp, by the decision of the special «regulatory committee», the work of the educational centers and artistic and cultural circles was supported by the money from the «Boris Grinchenko School-based Fund». The performances of the cultural and art collectives of the camp, all of which were national in content, were of great importance for raising the morale of the interned, thus contributing to the spiritual consolidation of Ukrainian warfare. In addition, thanks to the Ukrainian song, music, and dramatic art, a positive vision of the Ukrainian People's Republic and Ukrainians was established among Polish society as part of the European political and national-cultural space. The most important thing in this process was that the interned searched for and found their original expression in their artistic quest, thus making their contribution to the treasury of Ukrainian national culture. Through the humanitarian assistance of charitable organizations and individual donors, the interned were able to adapt to the new realities of living in a foreign country, some of them received new specialties and were able to find work. All the time, Kalisz remained the center of the military organization of the interned Army of the UPR, which kept the skeleton of Ukrainian warriors, whose best representatives took an active part in the ranks of the Ukrainian Insurgent Army during the Second World War.В статье анализируются условия пребывания и основные проявления культурно-просветительной деятельности интернированных воинов-украинцев в лагере Калиш (Польша) в 1923 г. На основе использования материалов лагерной газеты «Украинский Горнист» и архивных источников автором был сделан вывод о том, что лагерная повседневность интернированных была сопряжена со значительными трудностями, обусловленными чрезвычайною ограниченностью материальных ресурсов. Однако благодаря гуманитарной помощи благотворительных организаций и пожертвованиям со стороны отдельных лиц интернированные сумели адаптироваться до новых реалий проживания в эмиграции, многие из них овладели новыми профессиями и сумели трудоустроиться в Польше. Калиш все время оставался центром военной организации интернированной армии УНР, в котором сохранялся её костяк