Теоретико-методологічні основи сучасних гібридних конфліктів

Abstract

The study presented in the paper reveals the problems of hybrid conflicts with which the most important modern interstate confrontations are connected. The concept of “hybrid conflict” is defined as a general, basic concept, which, in turn, is segmented into the concepts of “hybrid aggression” and “hybrid war”. According to the author’s definition, a hybrid conflict is a concept of a geopolitical level, while hybrid war and hybrid aggression belong to the category of local, international and domestic political conflicts. The theoretical and methodological structure of the studied subject envisages conducting research in two contexts – directions (economic, political, military, informational, international, cultural, state) and tools (doctrines, concepts, theories). The basic tools are enclosed: the concept of asymmetric warfare (E. Mac), the theory of controlled chaos (S. Mann), the doctrine of “soft power” (J. Ney), the doctrine of “colour revolutions” (G.Sharp), the theory of reflexive control (V. A. Lefebvre), the doctrine of unrestricted war (Qiao Liang), the doctrine of rebellion war (Ye.Messner), the doctrine of network-centric war, the theory of network information warfare (О. Kurban). Also, an important part of the research focuses on problems in the format of three key stages – hidden (latent), half-open and open.Представленное в статье исследование раскрывает проблематику гибридных конфликтов, с которыми связывают наиболее важные современные межгосударственные противостояния. Дается краткий ретроспективный обзор проблематики использования и изучения технологий ведения гибридных конфликтов. В разные времена эта проблематика находила отражение в работах таких теоретиков, как Сунь-Цзы, Геродот, Иосиф Флавий, Плутарх, Амиан Марцелина, Тит Ливий, Корнелий Тацит (Древний Мир); Макиавелли (эпоха Возрождения); Карл фон Клаузевиц (Новое время); В. Немет, Ф. Хоффман, Д. Килкаллен, Н. Фрейер, Д. Маккуэн (Европа и США, ХХ- ХХI вв.); Л. Левашова, А. Дугина, И. Панарина, А. Манойло (РФ, ХХ-ХХI вв.). По авторскому определению, гибридный конфликт является понятием геополитического уровня, в то время как гибридная война и гибридная агрессия относятся к категории локальных, международных и внутриполитических конфликтов. Теоретическая и методологическая структура рассматриваемой темы предусматривает проведение исследований в двух контекстах – направлениях развития общества (экономическое, политическое, военное, информационное, международное, культура, государственное) и инструменты (доктрины, концепции, теории, стратегии). Выделяются, такие основные инструменты как: концепция асимметричной войны (Э. Мак), теория управляемого хаоса (С. Манн), доктрина «мягкой силы» (Дж. Най), доктрина «цветных революций» (Дж. Шарп), теория рефлексивного управления (В. Лефевр), доктрина неограниченной войны (Цяо Лян), доктрина мятежевойны (E. Meсснер), доктрина сетецентричной войны, теория информационной войны в социальных онлайн-сетях (А. Курбан). Также важна часть исследования проблем в формате трех ключевых этапов – скрытого (латентного), полуоткрытого и открытого.Представлене в статті дослідження розкриває проблематику гібридних конфліктів, із якими пов’язують найбільш важливі сучасні міждержавні протистояння. Дається короткий ретроспективний огляд проблематики застосування та вивчення технологій ведення гібридних конфліктів, що в різні часи знаходило відображення в роботах таких теоретиків, як Сунь-Цзи, Геродот, Йосип Флавій, Плутарх, Аміан Марцелин, Тит Лівій, Корнелій Тацит (Давній Світ); Макіавелі (епоха Відродження); Карл фон Клаузевіц (Новий час); В. Немет, Ф. Хоффман, Д. Кілкаллен, Н. Фрейер, Д. Маккуен (Європа та США, ХХ-ХХІ ст.); Л.Левашова, А.Дугіна, І.Панарина, А.Манойло (РФ, ХХ-ХХІ ст.). Визначається поняття «гібридний конфлікт» як загальне, базове поняття, що в свою чергу сегментується на поняття «гібридна агресія» та «гібридна війна». За авторським визначенням, гібридний конфлікт є поняттям геополітичного рівня, в той час як гібридна війна та гібрида агресія відносяться до категорії локальних, міжнародних та внутрішньополітичних конфліктів. Теоретико-методологічна структура порушеної теми передбачає проведення досліджень у двох контекстах – напрямки розвитку суспільства (економічне, політичне, військове, інформаційне, міжнародне, культура, державне) та інструменти (доктрини, концепції, теорії, стратегії). Виділяються такі основні інструменти, як концепція асиметричної війни (Е. Мак), теорія керованого хаосу (С. Манн), доктрина «м’якої сили» (Дж. Най), доктрина «кольорових революцій» (Дж. Шарп), теорія рефлексивного управління (В. Лефевр), доктрина необмеженої війни (Цяо Лян), доктрина мятежевійни (Є. Meснер), доктрина мережево-центричної війни, теорія інформаційної війни в соціальних онлайн-мережах (О. Курбан). Також, важлива частина дослідження проблематики представлена у форматі трьох ключових етапів – прихованого (латентного), напіввідкритого та відкритого