Akademia Humanistyczna im. Aleksandra Gieysztora, Pułtusk
Abstract
The processes of democratization as the leading direction of development of the states
that are at the stage of transformation are analyzed. The main consequences of the endogenous transformation of post-Soviet states have been investigated. The peculiarities of the
influence of the factors of retradicionalism on the transformational processes are revealed:
the predominance of negative manifestations of re-socialization tendencies that need to be
eradicated and, instead, to try to introduce positive factors. The main crisis moments of
democratization processes and the phenomenon of mistrust of political institutes are investigated, and it is proved that they are the result of the activity of political elites. The main
reasons for the emergence of the crisis of legitimacy in the transformational period and
ways to overcome them are determined. The comparative analysis of the extent of the trend
of re-nationalization in the post-Soviet states (based on the example of Ukraine, Belarus,
Russia, Kazakhstan, Lithuania, Latvia and Estonia) has been carried out. The dynamics of
tendencies of re-nationalization in endomodels of transformation of states is determined,
by constructing an econometric model of quantitative calculation of indicators of democratization and re-nationalism. The degree of consolidation of the regime is traced in each
particular country. It is concluded that no post-Soviet state (Ukraine, Belarus, Russia,
Kazakhstan), except for the Baltic post-Soviet countries (Lithuania, Latvia, Estonia), has
not achieved large-scale breakthroughs on the path of democratization since the proclamation of independence. The results of the research are in good agreement with the indices of
the “Polity IV” project. The forecast of the re-nationalization index for the next five years
(2018–2022 biennium) is developed on the basis of the constructed additive model of the
time trend. The expediency of introducing constructive re-nationalism on the basis of the
synthesis of elements of effective management and adapted to the modern conditions of the
traditional values of the states is substantiated.Проаналізовано процеси демократизації як провідного напряму розвитку держав, що знаходяться на етапі трансформації. Досліджено основні наслідки ендогенної трансформації держав пострадянського простору. Виявлено особливості впливу факторів ретрадиціоналізму на трансформаційні процеси: переважання негативних проявів тенденцій ретрадиціоналізації, які необхідно викорінити,
а натомість спробувати впровадити позитивні фактори. Досліджено основні кризові моменти процесів демократизації і феномен недовіри до політичних інститутів, а також доведено, що вони є результатом діяльності політичних еліт. Визначено основні причини виникнення кризи легітимності в трансформаційний період та шляхи їх подолання. Здійснено порівняльний аналіз ступеня поширення
тенденцій ретрадиціоналізації в пострадянських державах (на прикладі України, Білорусі, Росії, Казахстану, Литви, Латвії та Естонії). Визначено динаміку тенденцій ретрадиціоналізації в ендомоделях трансформації держав, шляхом побудови економетричної моделі кількісного розрахунку показників демократизації та ретрадиціоналізму.
Ступінь консолідації режиму простежується в кожній конкретній країні. Зроблено висновок, що ні одна пострадянська держава (Україна, Білорусь, Росія, Казахстан), крім Балтійських пострадянських країн (Литва, Латвія, Естонія), з моменту проголошення незалежності масштабних проривів на шляху демократизації не досягла. Результати проведених досліджень добре узгоджуються з індексами проекту «Polity IV». Розроблено прогноз
індексу ретрадиціоналізації на наступні п'ять років (2018-2022 рр.) на основі побудованої адитивної моделі часового тренду. Обґрунтовано доцільність впровадження конструктивного ретрадиціоналізму на основі синтезу елементів ефективного управління та адаптованих до сучасних умов традиційних цінностей держав.Проанализированы процессы демократизации как ведущего направления
развития государств, находящихся на этапе трансформации. Исследованы
основные последствия эндогенной трансформации государств постсоветского пространства. Выявлены особенности влияния факторов ретрадиционализма на трансформационные процессы: преобладание негативных проявлений тенденций ретрадиционализации, которые необходимо искоренить,
а взамен попробовать внедрить позитивные факторы. Исследованы основные
кризисные моменты процессов демократизации и феномен недоверия к политическим институтам, а также доказано, что они являются результатом деятельности политических элит. Определены основные причины возникновения кризиса легитимности в трансформационный период и пути их преодоления. Осуществлен сравнительный анализ степени распространения
тенденций ретрадиционализации в постсоветских государствах (на примере
Украины, Беларуси, России, Казахстана, Литвы, Латвии и Эстонии).
Определена динамика тенденций ретрадиционализации в ендомоделях
трансформации государств, путем построения эконометрической модели
количественного расчета показателей демократизации и ретрадиционализма.
Степень консолидации режима прослеживается в каждой конкретной стране.
Сделан вывод, что ни одно постсоветское государство (Украина, Беларусь,
Россия, Казахстан), кроме Балтийских постсоветских стран (Литва, Латвия,
Эстония), с момента провозглашения независимости масштабных прорывов
на пути демократизации не достигло. Результаты проведенных исследований
хорошо согласуются с индексами проекта «Polity IV». Разработан прогноз
индекса ретрадиционализации на следующие пять лет (2018–2022 гг.) на
основе построенной аддитивной модели временного тренда. Обоснована
целесообразность внедрения конструктивного ретрадиционализма на основе
синтеза элементов эффективного управления и адаптированных к современным условиям традиционных ценностей государств
