Modern scientific discourse, basing on the postnonclassical scientific world picture and on the
permanent-transitive fluctuations of the postmodern period, still includes such eternal questions as
the problem of a man, human life and health, the fundamental factors of the world and human
being in the world. Life is the only biologically possible way of human being in the world. Its value
lies not only in the specificities of existing biological forms and various manifestations, which are
nevertheless a unique phenomenon of being in their totality, but also in the possibility of selfreflection,
conscious experience of the phenomenon itself and the ability to form symbolic pictures
of the existential world on this basis. The purpose of the article is to examine the transformation of
scientific discourse on the concept of "living" within the framework of the formation and development
of religious and ethical studies. To achieve this purpose, the author analyzes the categorical
framework of the concept of "living". Analyzing classical philosophical and modern scientific
approaches to the definition of the concept of "living", the author distinguishes two main approaches
to the definition of life: substrate and functional. In the article the main attention is focused on the
analysis of religious and bioethical discourses in the study of "living". Bioethical discourse proceeds
from the need for identifying moral norms and imperatives that can answer the question of the limits
of the existence of "living" and determine the moral possibilities of impact (expansion or narrowing)
on these limits. One of the fundamental problems of bioethics is the problem of life as a value. In
modern bioethical discourse there are two main points of view in this regard. The first may be
named the ethics of the sacrality of life or life as the highest value (sanctity of life), the second - the
ethics of the quality life (quality of life). The sacrality of life implies an attitude to the phenomenon
of "living" as to the object of exceptional weight, of the most important value, and on this basis
requires a reverent attitude to it. This approach has the most clear and full representation by modern
religious discourse. The religious content of the bioethical discourse on "living" is manifested, firstly,
in approval of the objective ontological status of the human personality by the Christian personalism;
secondly, in the teachings of Christian theologians who claim the beauty and righteousness of life
created by God, where nature and human are understood as something sacral, and therefore the
actions against them are sinful and unacceptable; thirdly, the basis of human life is rooted in the
spiritual world of human himself related to the divine transcendence. In is concluded that modern
religious and ethical discourse forms a system of categories and concepts that describe applied
ethical conceptual constructs in order to form a person's moral attitude to all living. The proposed
author's approach allowed establishing the essence of modern bioethical discourse in the study
of "living".Сучасний науковий дискурс, який має в своїй основі постнекласичну наукову картину світу і ґрунтується на
перманентно-транзитивних флуктуаціях епохи постмодерну, все ж включає в себе такі одвічні питання, як
проблема людини, її життя і здоров'я, основних факторів буття світу і людського буття в світі. Життя - це єдиний
біологічно можливий спосіб буття людини в світі. Цінність його полягає не тільки в особливостях існуючих
біологічних форм і різноманітних проявів, які є, проте, в своїй сукупності унікальним феноменом буття, але і в
можливості саморефлексії, усвідомленого переживання самого явища і здатності до формування на цій основі символічних картин буттєвого світу. Метою даної роботи є дослідження трансформації наукового дискур-
су щодо поняття "живого" в рамках становлення і розвитку релігійно-етичних вчень. Для реалізації цієї мети
автором аналізується категоріальний каркас поняття "живого". Аналізуючи класичні філософські та сучасні
наукові підходи до визначення поняття "живого", автором виділяються два основні підходи до визначення
життя - субстратний і функціональний. Основна увага в статті зосереджена на аналізі релігійного та біоетично-
го дискурсів у вченні про "живе". Біоетичний дискурс виходить з необхідності виявлення моральних норм та
імперативів, здатних відповідати на питання про межі існування "живого" і визначати моральні можливості
впливу (розширення або звуження) на ці кордони. Однією з фундаментальних проблем біоетики є проблема
життя як цінності. У сучасному біоетичному дискурсі сформувалися дві основні точки зору з цього приводу.
Першу можна назвати етикою сакральності життя або життя як найвищої цінності (sanctity of life), другу - етикою
якісного життя (quality of life). Сакральність життя передбачає ставлення до феномену "живого" як до об'єкта
виняткової ваги, найважливішої цінності і на цій підставі вимагає побожного до нього відношення. Найбільш
яскраво і повно такий підхід представлений сучасним релігійним дискурсом. Релігійний зміст біоетичного
дискурсу про "живе" проявляється по-перше, в утвердженні християнським персоналізмом об'єктивного он-
тологічного статусу людської особистості; по-друге, у вченнях християнських теологів, які стверджують красу
і праведність життя, створеного Богом, де природа і людина в ній розуміються як щось сакральне, а тому дії,
викликані проти них - грішні і неприпустимі; по-третє, основа людського життя корениться в духовному світі
самої людини, співвіднесеного з божественною трансценденцією. Зроблено висновок про те, що сучасний
релігійно-етичний дискурс формує систему категорій і концептів, що описують прикладні етичні понятійні кон-
структи з метою формування морального ставлення людини до всього живого. Запропонований авторський
підхід дозволив зафіксувати сутність сучасного біоетичного дискурсу у вченні про "живе".Современный научный дискурс, который имеет в своей основе постнеклассическую научную картину мира и основывается на
перманентно-транзитивных флуктуациях эпохи постмодерна, все же включает в себя такие извечные вопросы, как
проблема человека, его жизнь и здоровье, основных факторов бытия мира и человеческого бытия в мире. Жизнь - это единственный биологически возможный способ бытия человека в мире. Ценность его заключается не только в особенностях существующих биологических форм и разнообразных проявлений, которые есть, однако, в своей совокупности уникальным феноменом бытия, но и в
возможности саморефлексии, осознанного переживания самого явления и способности к формированию на этой основе символических картин бытийного мира. Целью данной работы является исследование трансформации научного дискурсу относительно понятия "живого" в рамках становления и развития религиозно-этических учений. Для реализации этой цели автором анализируется категориальный каркас понятие "живого". Анализируя классические философские и современные научные подходы к определению понятия "живого", автором выделяются два основных подхода к определению жизнь - субстратный и функциональный.
Основное внимание в статье сосредоточено на анализе религиозного и биоэтического дискурса в учении о "живом". Биоэтический дискурс исходит из необходимости выявления моральных норм и императивов, способных отвечать на вопросы о границах существования "живого" и определять моральные возможности воздействия (расширение или сужение) на эти границы. Одной из фундаментальных проблем биоэтики проблема жизни как ценности. В современном биоэтическом дискурсе сформировались две основные точки зрения по этому поводу.
Первую можно назвать этикой сакральности жизни или жизни как высшей ценности (sanctity of life), вторую - этикой
качественной жизни (quality of life). Сакральность жизни предполагает отношение к феномену "живого" как к объекту
исключительной важности, важнейшей ценности и на этом основании требует благоговейного к нему отношения.
наиболее ярко и полно такой подход представлен современным религиозным дискурсом. Религиозный смысл биоэтического дискурса о «живом» проявляется во-первых, в утверждении христианским персонализмом объективного он-
тологического статуса человеческой личности; во-вторых, в учениях христианских теологов, которые утверждают красоту
и праведность жизни, созданной Богом, где природа и человек в ней понимаются как нечто сакральное, а потому действия, вызванные против них - грешные и недопустимы; в-третьих, основа человеческой жизни коренится в духовном мире самого человека, соотнесенного с божественной трансценденцией. Сделан вывод о том, что современный
религиозно-этический дискурс формирует систему категорий и концептов, описывающих прикладные этические понятийные конструкты с целью формирования нравственного отношения человека ко всему живому. Предложенный авторский
подход позволил зафиксировать сущность современного биоэтического дискурса в учении о "живом"
