Вступ. У статті подаються результати дослідження зразків англомовної літературної спадщини, на яких розкриваються психолінгвістичні особливості діалогічного спілкування і особливості сприймання комунікантами смислів інтеракцій у діалогічному мовленні. Описана методика виявлення частотності вживання різних діалогів, що відрізняються за кількістю реплік.
Мета. Схарактеризувати психолінгвістичні особливості діалогічного спілкування, дослідити одиниці діалогу як засобу формування культури спілкування здобувачів освіти.
Методи. У статті використано методи аналізу вітчизняних і зарубіжних художніх творів, аналіз словникових дефініцій, методи контекстуального та логіко-семантичного аналізів, елементи статистичного аналізу.
Результати. Обґрунтовано, що діалог як форма комунікативного акту є найбільш вживаною формою словесної діяльності, в якій реалізуються текстові категорії комунікантів, відображаються їх міжособистісні відносини, проявляються мовленнєві стратегії спілкування та ін. Діалогічне мовлення схарактеризовано як ситуативно-тематичну спільність комунікативних мотивів в усних висловлюваннях, послідовно породжених двома або більше співрозмовниками в безпосередньому акті спілкування. З’ясовано частотність вживання діалогів, що складаються з різної кількості діалогічних єдностей. Визначено середню кількість діалогів, що складаються з діалогічних єдностей; частоту вживання діалогів з різною кількістю діалогічних єдностей. Розглянуто поняття діалогізація, діалогічність, діалогове навчання, діалогічне мовлення, діалогічне спілкування; схарактеризовано розроблену систему вправ і завдань щодо формування культури діалогічного спілкування.
Висновки. Доведено, що для формування культури діалогічного спілкування здобувачів освіти велике значення має звернення до високохудожніх зразків літератури з метою емоційного їх сприйняття; створення ситуацій співпереживання з героями твору шляхом «вживання» в ці образи; робота над діалогічними ситуаціями; використання діалогів як засобів соціалізації.Введение. В статье приводятся результаты исследования образцов англоязычной литературного наследия, на которых раскрываются психолингвистические особенности диалогического общения и особенности восприятия коммуникантами смыслов интеракций в диалогической речи. Описанная методика выявления частотности употребления различных диалогов, отличающиеся по количеству реплик.
Цель. Охарактеризовать психолингвистических особенности диалогического общения, исследовать единицы диалога как средства формирования культуры общения соискателей образования.
Методы. В статье использованы методы анализа отечественных и зарубежных художественных произведений, анализ словарных дефиниций, методы контекстуального и логико-семантического анализа, элементы статистического анализа.
Результаты. Обосновано, что диалог как форма коммуникативного акта является наиболее применяемой формой словесной деятельности, в которой реализуются текстовые категории коммуникантов, отражаются их межличностные отношения, проявляются речевые стратегии общения и др. Диалогическая речь охарактеризован как ситуативно-тематическую общность коммуникативных мотивов в устных высказываниях, последовательно порожденных двумя или более собеседниками в непосредственном акте общения. Выяснено частотность употребления диалогов, состоящих из разного количества диалогических единств. Определены среднее количество диалогов, состоящих из диалогических единств; частоту употребления диалогов с разным количеством диалогических единств. Рассмотрены понятия диалогизация, диалогичность, диалоговое обучение, диалогическая речь, диалогическое общения; охарактеризован разработанную систему упражнений и заданий по формированию культуры диалогического общения.
Выводы. Доказано, что для формирования культуры диалогического общения соискателей образования большое значение имеет обращение к высокохудожественных образцов литературы с целью эмоционального их восприятия; создание ситуаций сопереживания с героями произведения путем «вживания» в эти образы; работа над диалогическими ситуациями; использование диалогов как средств социализации.ntroduction. The article presents the results of the study of samples of English-speaking literary heritage, which reveal the psycholinguistic features of dialogical communication and the peculiarities of communicants' perception of the meanings of interactions in dialogic speech. The technique of detecting the frequency of use of different dialogues differing in the number of replicas is described.
Goal. To characterize the psycholinguistic features of dialogical communication, to explore the units of dialogue as a means of forming the culture of communication of the educational recipients.
Methods. The methods of analysis of domestic and foreign works of art, analysis of dictionary definitions, methods of contextual and logical-semantic analyzes, elements of statistical analysis are used in the article.
Results. It is substantiated that dialogue as a form of communicative act is the most used form of verbal activity, in which the text categories of communicators are realized, their interpersonal relations are reflected, speech strategies of communication are manifested, etc. Conversational speech is characterized as a situational-thematic community of communicative motives in oral utterances sequentially generated by two or more interlocutors in a direct act of communication. Frequency of use of dialogues consisting of different quantity of dialogic unities is found out. The average number of dialogues consisting of dialogical unities is determined; frequency of use of dialogues with different number of dialogic unities. The concepts of dialogue, dialogism, dialogical learning, dialogical speech, dialogical communication are considered; the developed system of exercises and tasks for forming the culture of dialogical communication is characterized.
Conclusions. It is proved that for the formation of a culture of dialogical communication of the educational recipients it is of great importance to resort to highly artistic samples of literature for the purpose of emotional perception of them; creating situations of empathy with the characters of the work by "using" in these images; work on dialogical situations; the use of dialogues as a means of socialization
