У дисертації вперше системно вивчено шляхи художньої репрезентації
гендерної ментальності в сучасній українській романістиці. Індивідуально-
авторські художні моделі світу, позначені гендерною інтенційністю, вивчено з
позицій як іманентних закономірностей творення й функціонування художнього
тексту, так і екстралітературних соціокультурних чинників; із застосуванням
комплексної методології, що охоплює науковий інструментарій структурно-
семіотичного підходу, постструктуралізму, психоаналітичної та міфологічної
шкіл. Визначено характер кореляції провідних принципів моделювання
індивідуально-авторських картин світу з основними жанрово-стильовими
векторами розвитку вітчизняної великої прози початку XXI століття; окреслено
жанрову динаміку сучасного роману; проаналізовано художні сценарії подолання
постколоніальної травми, що розвиваються в полі гендерної проблематики.
Досліджено й систематизовано жіночі архетипи й типи маскулінності,
представлені сучасною романістикою; простежено загальні тенденції та посутні
гендерні відмінності художньої рецепції світоглядних універсалій тілесності,
простору, життя і смерті
