У дисертації здійснено аналіз поетики сучасної української метадрами в контексті жанрової та стильової динаміки літератури для сцени 1990–2000-х років.
Робота складається зі вступу та чотирьох розділів з окремими підрозділами, висновків, списку використаних джерел. Розглянуто поняття метадрами та авторефлексії літератури, простежено динаміку розвитку метадрами від авторефлексійних творів «нової хвилі» до експериментальних п’єс «новітньої хвилі»; запропоновано типологію образів митців, співвідносну з традиційними (зокрема романтичними і модерністськими) моделями самоідентифікації, виявлено нові (постмодерністські та постпостмодерністські) орієнтири; продемонстровано особливості жанрового й стильового синтезу в сучасній українській метадрамі.
Досліджено інтертекстуальність сучасних творів в аспектах культурних зв’язків, моделювання авторських міфів, посилення філософського, інтелектуального значення сучасної драми.У дисертації здійснено аналіз поетики сучасної української метадрами в контексті жанрової та стильової динаміки літератури для сцени 1990–2000-х років.
Робота складається зі вступу та чотирьох розділів з окремими підрозділами, висновків, списку використаних джерел. Розглянуто поняття метадрами та авторефлексії літератури, простежено динаміку розвитку метадрами від авторефлексійних творів «нової хвилі» до експериментальних п’єс «новітньої хвилі»; запропоновано типологію образів митців, співвідносну з традиційними (зокрема романтичними і модерністськими) моделями самоідентифікації, виявлено нові (постмодерністські та постпостмодерністські) орієнтири; продемонстровано особливості жанрового й стильового синтезу в сучасній українській метадрамі.
Досліджено інтертекстуальність сучасних творів в аспектах культурних зв’язків, моделювання авторських міфів, посилення філософського, інтелектуального значення сучасної драми.У дисертації здійснено аналіз поетики сучасної української метадрами в контексті жанрової та стильової динаміки літератури для сцени 1990–2000-х років.
Робота складається зі вступу та чотирьох розділів з окремими підрозділами, висновків, списку використаних джерел. Розглянуто поняття метадрами та авторефлексії літератури, простежено динаміку розвитку метадрами від авторефлексійних творів «нової хвилі» до експериментальних п’єс «новітньої хвилі»; запропоновано типологію образів митців, співвідносну з традиційними (зокрема романтичними і модерністськими) моделями самоідентифікації, виявлено нові (постмодерністські та постпостмодерністські) орієнтири; продемонстровано особливості жанрового й стильового синтезу в сучасній українській метадрамі.
Досліджено інтертекстуальність сучасних творів в аспектах культурних зв’язків, моделювання авторських міфів, посилення філософського, інтелектуального значення сучасної драми
