На прикладі трансформації Максимом Рильським у своїй любовній поезії творів Сапфо і Анакреонта, тематичної тріади Алкея “вино – природа – кохання” та інших мотивів давньогрецької і римської лірики ілюструється виразна тенденція творчості неокласика – рецепція античних образів, мотивів і жанрових форм. Його ліричний герой постає в результаті синтезу традицій класичної та модерністської поезії, персоніфікується в міфічних і літературних образах античності й утілює авторське поклоніння вічній КрасіНа примере трансформации Максимом Рильским в своей любовной поэзии сочинений Сапфо и Анакреонта, тематической триады Алкея «вино – природа – любовь» и других мотивов древнегреческой и римской лирики
иллюстрируется выразительная тенденция творчества неоклассика – рецепция античных образов, мотивов и жанровых форм. Его лирический герой формируется в результате синтеза традиций классической и модернистской
поэзии, персонифицируется в мифических и литературных образах античности
и олицетворяет авторское поклонение вечной КрасотеThe clear tendency of Maksym Rylsky work – the reception of antique images, motives and genre forms – is being illustrated with the example of transformation of Sappho’s and Anacreon’s works, Alcaeus’ thematic triad “wine – nature – love” and other motives of Ancient Greek and Roman lyrics in neoclassicist’s love poetry. His lyrical hero is a result of synthesis of classic
and modern poetries’ traditions; it is personified in mythical and literary antique images and represents the author’s worship of eternal Beaut
