A Antonovsky

A Bandura

A Hendrischke

A Manteufel

AV Schlippe

C Buddeberg

C Levine

CB Broderick

D Bakan

D Bloch

D Cadman

D Ransom

D Wälte

DC Breunlin

EJ Silver

ER Petzold

F Kröger

F Walsh

G Jantschek

HB Richardson

J Medallee

J Weakland

JM Patterson

JS House

JS Rolland

KH Anderson

L Carmichael

L Combrinck-Graham

L Wright

M Wirsching

MC Härter

P Steinglass

S Gonzales

S Kobasa

S Mcdaniel

ST AntonovskyA

TL Campbell

V Arolt

W Häuser

Altmeyer, Stefan

Kröger, F.

McDaniel, Susan H.

Publikationsserver der RWTH Aachen University

Systemische Familienmedizin

S. Altmeyer

F. Kröger

S. McDaniel

Crossref

Гомон, Андрій Михайлович

Electronic National Technical University &quot;Kharkiv Polytechnic Institute&quot; Institutional Repository (eNTUKhPIIR)

 38Пізнавальна діяльність учнів, необхідність самоосвіти активізується вже на етапі підготовки до такого уроку (пошук теоретичних відомостей, їх доведення, інформаційні та реферативні повідомлення, всебічне застосування тощо) [9,c.89-91]. Цілеспрямовані та змістовні інтегровані заняття встановлюють міцні зв’язки між навчальними дисциплінами, вносять новизну в традиційну систему навчання, допомагають учням зрозуміти важливість вивчення основ наук як єдиної системи знань. Інтегровані уроки роблять навчальний процес по-справжньому цікавим, а їх проведення є необхідним для цілісного сприйняття світу та осмислення учнями явищ навколишньої дійсності.  Інноваційна діяльність є специфічною і досить складною, потребує особливих знань, навичок, здібностей. Впровадження інновацій неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчос-ті, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій[10, c.48]. Педагогів-новаторів такого типу називають педагогами інноваційного спрямування, їм влас-тиві чітка мотивація інноваційної діяльності та викристалізувана інноваційна пози-ція, здатність не лише включатися в інноваційні процеси, але й бути їх ініціатором.  Отже, інноваційність як показник якості освіти забезпечує умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку вчителя.  Список використаних джерел 1.Кларин М.Б. Инновации в мировой педагогике. – М., 1998. –180 с. 2.Кларин М. В. Инновации в обучении: метафоры и модели: Анализ зарубежного опыта. − М., 1997, − 240 с.. 3.Кравчук Л.В. Метод проектів: особливості застосування в початковій школі. – Посіб. для вчителів початко-вих класів, слухачів курсів підвищення кваліфікації, студентів педагогічних факультетів вищих навчальних закладів. – Вид-во КМПУ ім. Б.Д.Грінченка. – 2009. – 42 с. 4.Пальчевський, С. С. Пе-дагогіка: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С. С. Пальчевський. – Друге вид. – К. : Караве-ла, 2008. – 496 с. 5.Педагогіка вищої школи: навч. посібник / Т. І. Туркот. – К.: Кондор, 2011. – 628 с. 6.Пехота О.М. Проектна технологія//Освітні технології / За ред. О.М.Пєхоти. – К, 2004. 7.П'ятакова Г.П., Заячківська Н.М. Сучасні педагогічні технології та методика їх застосування у вищій школі http://tourlib.net/books_others/pedtehnol1.htm. 8.Стрельніков В. Застосування в уні-верситеті технології «навчання дослідження» // Інформаційний вісник Академії наук вищої школи України. – 2004. – № 2 (40). – С. 28–31. 9.Сучасні педагогічні технології в освіті: збір. на-ук.‐метод. праць /С‐57 за ред. О. Г. Романовського, Ю. І. Панфілова – Харків: НТУ «ХПІ»,2012. – 224 с. – Укр. та рос. мовами. 10.Тягло А. В., Воропай Т. С. Критическое мышление: проблема мирового образования XXI века. - Харьков: университет внутренних дел, 1999. – 219 с.  А. М. Гомон  УКРАЇНОЗНАВЧИЙ КОМПОНЕНТ У ЗМІСТІ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК ІНОЗЕМНА»  Незважаючи на економічні та соціальні труднощі, які переживає наше суспіль-ство, Україна з кожним роком усе більше утверджується на геополітичній карті світу, поступово інтегрується у європейські та світові структури, стає відкритим суспільством, рівноправним членом міжнародного співтовариства. Щороку все бі-льше громадян інших країн бажають вивчати українську мову та отримати в Укра-їні вищу освіту саме українською мовою. Саме з цього погляду «Українська мова як іноземна» в колі інших навчальних дисциплін підготовчого циклу має великий освітній та виховний потенціал.  Вивчення будь-якої іноземної мови передбачає застосування її у пізнавальній та практичній діяльності: осягнення духу, культури, психології, способу мислення народу – носія мови. Досягнення даної мети вимагає врахування принципів добору інформаційного матеріалу та пошуків результативних педагогічних технологій.  39Одним із підходів у викладанні іноземної мови є лінгвокраїнознавчий [1;2;4;5]. Він дає можливість використовувати фактичний матеріал у широкому полікульту-рному плані, що виступає важливим засобом пробудження у студентів-іноземців поваги та толерантного ставлення до духовного світу іншого народу, а також є по-тужним джерелом пізнання духовних цінностей українців.  Українознавча тематика охоплює широкий пласт історії, культури, мови, зви-чаїв та традицій українського народу і повинна бути невід’ємною частиною нав-чальної програми дисципліни «Українська мова як іноземна». Використання укра-їнознавчого матеріалу передбачає дотримання таких принципів: інтеграції знань; компаративності; орієнтації на життєво важливі проблеми та інтереси іноземних студентів. Звідси постає необхідність у використанні відповідної історичної, куль-турологічної, соціально-побутової та професійної українознавчої тематики. На-вчальна тематика може бути згрупована у три блоки: «Іноземний студент та його оточення», «Країна, мова якої вивчається», «Україна». Обговорюючи ту чи іншу проблему у розрізі теми буд-якого з даних блоків, ми намагаємось якомога ширше охопити реалії життя українського народу, співставляючи їх з носіями інших ку-льтур та традицій. Блок навчальних тем «Україна» є найоб’ємнішим і охоплює проблеми з актуальних питань історії, культури, політики, науки, звичаїв та тра-дицій українського народу. Вивчаючи тему «Україна – суверенна держава», обго-ворюються такі питання, як боротьба українського народу за незалежність; похо-дження назви нашої держави; державна та політична структура; національна сим-воліка тощо. У темі «Мова в житті людини» розглядаються такі питання, як похо-дження української мови; стан української мови в сучасному суспільстві. Тема «Українці у світі» торкається питань історії та причин еміграції; внесок визначних співвітчизників у скарбницю світової думки. Можуть бути запропоновані також теми: «Україна на міжнародній арені», «Походження українського народу», «Ук-раїна за часів Київської Русі», «Трагічні сторінки української історії», «Україна в Другій світовій війні», «Молодь України та її роль у суспільстві», «Народні звичаї та традиції». Рекомендовано широко використовувати українознавчий аспект та-кож у процесі обговорення питань культури, науки, спорту, народних свят, тради-цій, сучасних нагальних проблем. Українознавча тематика також значно розширюється завдяки серії навчальних текстів: статей із періодичних видань, художньої літератури, спеціально відібра-них текстів професійного спрямування та відповідної соціально-культурної тема-тики [3]. Такі тексти, як правило, багаті в інформативному та пізнавальному плані та мають виховний характер. Читання інформативних текстів дозволяє також роз-ширити словниковий запас іноземних студентів з різних галузей знань, активізує мовленнєву культуру. Таким чином, використання українознавчого матеріалу при вивченні української мови як іноземної є актуальним і доцільним, вимагає пода-льшого вдосконалення, розробки та підготовки відповідних посібників, підручни-ків і дидактичного матеріалу.   Список використаних джерел 1.Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Лингвистическая проблематика страноведения в препо-давании русского языка иностранцам.- М.: Рус. яз.,1971.- 265 с. 2.Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Язык и культура. Три лингвострановедческие концепции: Разд. І. Аспект статики: язык как носитель и источник национально-культурной информации.- М.- Берлин: Директ-Медиа, 2014.- 509 с. 3.Онкович Г. В. Читаймо газету разом! Частина І. Пресодидактика: Навч. посіб-ник.- К.: ІСДО, 1993.- 60 с. 4.Прохоров Ю. Е. Лингвострановедение. Культуроведение. Страно-ведение. Теория и практика обучения русскому языку как иностранному.- М.: Высш. шк.- 1996.- 198 с. 5.Щукин А. Н. Методика преподавания русского языка как иностранного: Учебное посо-бие для вузов.- М.: Высш. шк., 2003.- 177 с.  