Мета курсу – ознайомити студентів із сучасними теоретичними положеннями та практичними програмами в галузі дефектології, фізіології, психофізіології, валеології, соціальної медицини та гігієни, соціально-гігієнічними проблемами порушень здоров’я, системою управління охороною здоров’я, основними напрямами організації медичної допомоги населенню; розкрити фізіологічні основи психічних явищ; дослідити поведінку при різних експериментальних впливах на фізіологічні процеси, з’ясувати співвідношення між психікою та нейрофізіологічними процесами мозку; вивчення об’єктивно реєстраційних порушень фізіологічних функцій, які зумовлюють психічні процеси сприймання, запам’ятовування, мислення, емоцій; висвітлення основних закономірностей та особливостей розвитку, виховання та навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку (порушення зору, слуху, мовлення, опорно-рухового апарату, затримка психічного розвитку, розумова відсталість, аутизм, складні порушення та ін.).
Компетентнісний підхід до професійної підготовки фахівців соціальної сфери означає переорієтацію з процесу на результат освіти в діяльнісному вимірі. Результатом формування компетентності соціального працівника є його спроможність відповідати новим професійним вимогам.
Професіоналізм фахівця із соціальної роботи та соціальної педагогіки включає:
здатність аналізувати ситуацію, правильно її сприймати, брати до уваги всі існуючі альтернативи та робити необхідний вибір; уміння встановлювати контакт з людьми (вести бесіду, співбесіду, ділову розмову, диспут, полеміку, дискусію, діалог, дебати, круглий стіл, ділову нараду, ділову гру) та формулювати цілі і завдання ділового спілкування, здійснювати диференційований підхід до клієнтів;
здібність управляти діяльністю соціальної служби, використовувати в соціальної роботі технології проектування, моделювання;знати мовний етикет і вміти його використати;
організовувати спілкування й управляти ним;
аналізувати предмет спілкування, розбирати скаргу, заяву, ставити питання й конкретно відповідати на них;
володіти навичками доводити й обґрунтовувати, аргументувати й переконувати, критикувати й спростовувати, досягати угод і рішень, компромісів і конвенцій, робити оцінки й пропозиції;володіти технікою мовлення, риторичними прийомами й фігурами, уміти правильно будувати промову й інші публічні виступи; уміти за допомогою слова проводити психотерапію, знімати стрес, страх, адаптувати клієнта до відповідних умов, коректувати його поведінку й оцінки.
У процесі вивчення курсу «Медико-соціальні основи здоров’я» важливо сформувати у студентів професійні, комунікативні, особистісно-розвивальні, соціально-психологічні, прогностичні, здоров’я-зберігальні, міжособистісні, інструментальні компетенції.
Важливими завданнями компетенцій є набуття навиків спілкування, грунтовний аналіз і синтез матеріалу, засвоєння студентами основ відповідних базових знань з майбутньої професії та навиків управління інформацією. Загалом, соціальний працівник повинен уміти вислухати й зрозуміти, пояснити й довести, запитати й відповісти, переконати, створити атмосферу довіри в бесіді, знайти індивідуальний психологічний підхід до клієнта, розв'язати конфлікт, зняти напругу тощо.
Вивчення курсу «Медико-соціальні основи здоров’я» дозволить студентам навчитися працювати як в команді, так і самостійно, застосовувати набуті знання на практиці, бути креативними, вміти використовувати етичні зобов'язання та бажання досягти успіхів.
Необхідно також зосередити увагу на засвоєнні знань про: передачу і переробку сенсорних сигналів; механізми переробки інформації в сенсорних системах; фактори виникнення емоцій; індивідуальні відмінності і емоції; нейроанатомія емоцій; структуру процесу мислення; статеві відмінності і інтелектуальні функції; механізм творчої діяльності; свідомість і модулююча система мозку; види навчання і нейронні феномени пластичності
