У статті запропоновано дослідження семантики словотвірних елементів в поезії українського та російського поетів-футуристів із визначенням констант їхнього індивідуально-авторського світосприйняття. Об’єктом дослідження є лексеми-неологізми у віршах Михайля Семенка та Давида Бурлюка, через які й "викристалізовуються" індивідуально-авторські та суспільно-політичні риси. Відтворення живого образу митця проектує реконструкцію культурного, літературного та – ширше – епохального контексту, а не звужується до суто "текстуального" (або ж навіть "біографічного") аспекту. "Прочитано" семантику словотвірних елементів, які є смисловими "цеглинами" текстів.В статье исследована семантика словообразовательных элементов в поэзии украинского и русского поэтов-футуристов с определением констант их индивидуально-авторского мировосприятия. Объектом исследования являються лексемы-неологизмы в стихотворениях Михайля Семенко и Давида Бурлюка, через призму которых "выкристаллизовываются" индивидуально-авторские и общественно-политические черты. Воспроизведение живого образа писателя проектирует реконструкцию культурного, литературного и – шире – эпохального контекстов, а не сужается исключительно до "текстуального" (или даже "биографического") аспекта. "Прочитана" семантика словообразовательных элементов, которые являются смысловыми "кирпичиками" текстов.The article explores the semantics of the elements in structural word poetry of Ukrainian and Russian Futurist poets. Article determines their dominant individual worldview. Object is the token-neologisms in poetry of Mychajl Semenko and David Burliuk, through which were "crystallized" the individual authors and socio-political features. Reproduction the artists` image reconstructs the cultural, literary and - increasingly - epochal context, not narrowed to purely "textual" (or even "biographical") aspect. The semantics structural word elements, which are "brick" meaning of the texts, were "read" that are "brick" meaning of the texts
