Малий, Р. І.

Institutional Repository of Vadym Hetman Kyiv National Economic University

 368 
значити адекватність кінцевого строку погашення кредитної 
лінії. Питання складення цих планів та їх аналіз є предметом 
окремого дослідження. Варто лише зазначити, що техніко-
економічне обґрунтування в ідеальному варіанті має складати-
ся на період реалізації проекту і стосовно проекту, а також ві-
дносно всієї діяльності позичальника. Якщо немає такої мож- 
ливості, то лише на всю діяльність позичальника, оскільки іс-
нує ризик того, що проект, який кредитується, буде прибутко-
вим, а діяльність — збитковою. 
Поряд зі встановленням кінцевого строку погашення кредит-
ної лінії може встановлюватись строк погашення кожного 
отриманого траншу. У такому разі це дозволяє банку знизити 
ризик неповернення або, принаймні, виникнення складнощів 
при погашенні боргу на відміну від надання безтраншевих ліній 
з довільними сумами та строками траншів. Актуальним питан-
ням є визначення строку користування траншем кредитної лінії. 
У випадку, якщо лінія надається торговельному підприємству у 
поточну діяльність, основою, орієнтирами для визначення стро-
ку траншу є обіговість оборотних коштів, дебіторської заборго-
ваності, коштів позичальника (враховуючи надходження на по-
точний рахунок).  
Найобґрунтованішим, на нашу думку, є визначення строку 
траншу, що не менший за строк обіговості дебіторської забор-
гованості, оскільки погашення дебіторської заборгованості є, по 
суті, основним джерелом погашення траншів для торговельного 
підприємства. 
 
 
  
Р. І. Мáлий 
Київський національний економічний університет 
РОЛЬ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ  
УСТАНОВ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ 
Специфікою українського фінансового ринку є недостатня 
ефективність діяльності таких інститутів, як небанківські фінан-
сові установи. В індустріально розвинених країнах небанківські 
фінансові установи набувають дедалі більшого значення, фор-
муючи таким чином активну альтернативу банківським устано-
 369 
вам. Основні напрями діяльності небанківських фінансових уста-
нов — це залучення коштів населення та установ, випуск власних 
акцій, облігацій, сертифікатів тощо, продаж страхових полісів, 
кредитування, лізингові та факторингові операції1. 
Відзначаючи існування відмінності і спільності в наданні 
фінансових послуг між банками та небанківськими фінансовими 
установами, слід відзначити що останні можуть знайти свою 
нішу, надавати послуги, нехарактерні для сьогоднішніх україн- 
ських банків. Прикладами ефективнішої, порівняно з банками, 
роботи ломбардів або кредитних спілок є мікрокредитування 
фізичних осіб та підприємств, оскільки названі вище установи 
можуть надавати кредити оперативніше, зі спрощенням проце-
дур і за нижчими ставками. А якщо зважити на те, що швид-
кими темпами зростає ринок корпоративних облігацій, коли 
терміни їх погашення зазвичай не перевищують 1—2 роки, то 
небанківські фінансові установи в цьому плані є серйозними  
конкурентами банкам. 
Залежно від сфер діяльності небанківські фінансові устано-
ви можна класифікувати так: страхові компанії, пенсійні фон-
ди, інститути спільного інвестування, кредитні спілки, лізин-
гові і факторингові компанії, ломбарди та інші кредитні і 
гарантійні установи. В Україні, на відміну від економічно роз-
винених країн, небанківські фінансові установи функціонують 
неефективно, носять формальний характер, тобто не викону-
ють належну їм економічну функцію. Так, наприклад, активи 
страхових компаній в Україні складають понад 2 млрд грн, то-
ді як сумарні активи банків — 47 млрд грн. Лише близько двад- 
цяти страхових організацій мають великі активи, переважна ж 
частина страховиків створена фінансово-промисловими група-
ми для оптимізації своїх платіжних схем, зменшення податко-
вого навантаження. 
Необхідно відзначити, що в розвинутих країнах скорочуєть-
ся частка депозитних інститутів, що пояснюється радикальни-
ми змінами в кредитуванні нефінансового сектора2. Витіснен-
ня депозитних інститутів небанківськими фінансовими 
посередниками було спричинене удосконаленням технологій 
обробки даних та неспроможністю банківської системи обслу-
говувати розширюючий місткий фінансовий ринок. Подолання 
                    
1 Свердел М. О. Небанківські фінансові установи на фінансовому ринку України // 
Фінанси України. — 2003. — № 2. — С. 145—146. 
2 Миллер джер Лерой, Давид Д. Ван-Хуз. Современные деньги и банковское дело: 
Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 2000. — ХХІV, 856 С. (343). 
 370 
завдяки електронним технологіям асиметричності фінансової 
інформації та дроблення прав власності завдяки ствердженню 
нової філософії заключення контрактів спонукало до появи до-
сить адаптивних до коливання ринкової коньюктури небанків-
ських фінансових інститутів. 
Інвестиційні небанківські фінансові інститути, які форму-
ють свої грошові ресурси шляхом продажу кредиторам влас-
них акцій, облігацій, паїв тощо. Інвестиційні інститути забез-
печують функціонування ринку цінних паперів і призначені 
для мобілізації фінансових ресурсів задля розширеного відтво-
рення ВВП. Ринок інвестицій функціонує за окремим принци-
пами і характеризується наявністю власної інституційної ін-
фраструктури. Засадними цільовою функцією діяльності 
депозитних небанківських фінансових інститутів є управління 
правами значної частини мобілізованих коштів у вигляді гро-
шових вкладів на депозити. До депозитних небанківських ін-
ститутів відносяться факторингові компанії, кредитні спілки 
тощо. До факторингових послуг, які надаються факторинговою 
компанією своїм клієнтам в обмін на уступку дебіторської за-
боргованості, відносяться: фінансування поставок товарів, 
страхування кредитних ризиків, облік стану дебіторської забор- 
гованості і регулярне надання відповідних звітів клієнту, а та-
кож контроль своєчасності оплати і робота з дебіторами. 
Зі зростанням обсягів економіки України, збільшенням за-
ощаджень населення, капіталу підприємств, ринок фінансових 
послуг набуватиме дедалі вагомішого значення. Своєю діяль-
ністю, професійною етикою, підвищенням стандартів корпора-
тивного управління небанківські фінансові установи повинні 
подолати створений «пірамідами» негативний імідж фінансо-
вих установ. Насамперед цьому мають сприяти умови ліцензу-
вання небанківських фінансових установ, згідно з якими повин- 
ні враховуватися не лише фінансові показники, а й вимоги до 
професійної підготовки фахівців, ділова та кредитна історії ке-
рівництва, засновників тощо. Прозорість ринку, його публіч-
ність мають забезпечувати саморегулювальні організації, асо-
ціації небанківських фінансових установ. В Україні необхідно 
ще дуже багато працювати у сфері розвитку та впровадження 
інституту небанківських фінансових організацій як у законодав- 
чому плані, так і в галузі фактичного втілення в життя прийня- 
тих нормативно-правовових актів. На сьогоднішній день, на 
жаль, законодавство цієї сфери економічних відносин до кінця 
не врегульоване й існує багато невідповідностей. 


Роль небанківських фінансових установ на фінансовому ринку України

Name not available

 368 значити адекватність кінцевого строку погашення кредитної лінії. Питання складення цих планів та їх аналіз є предметом окремого дослідження. Варто лише зазначити, що техніко-економічне обґрунтування в ідеальному варіанті має складати-ся на період реалізації проекту і стосовно проекту, а також ві-дносно всієї діяльності позичальника. Якщо немає такої мож- ливості, то лише на всю діяльність позичальника, оскільки іс-нує ризик того, що проект, який кредитується, буде прибутко-вим, а діяльність — збитковою. Поряд зі встановленням кінцевого строку погашення кредит-ної лінії може встановлюватись строк погашення кожного отриманого траншу. У такому разі це дозволяє банку знизити ризик неповернення або, принаймні, виникнення складнощів при погашенні боргу на відміну від надання безтраншевих ліній з довільними сумами та строками траншів. Актуальним питан-ням є визначення строку користування траншем кредитної лінії. У випадку, якщо лінія надається торговельному підприємству у поточну діяльність, основою, орієнтирами для визначення стро-ку траншу є обіговість оборотних коштів, дебіторської заборго-ваності, коштів позичальника (враховуючи надходження на по-точний рахунок).  Найобґрунтованішим, на нашу думку, є визначення строку траншу, що не менший за строк обіговості дебіторської забор-гованості, оскільки погашення дебіторської заборгованості є, по суті, основним джерелом погашення траншів для торговельного підприємства.     Р. І. Мáлий Київський національний економічний університет РОЛЬ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ  УСТАНОВ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ Специфікою українського фінансового ринку є недостатня ефективність діяльності таких інститутів, як небанківські фінан-сові установи. В індустріально розвинених країнах небанківські фінансові установи набувають дедалі більшого значення, фор-муючи таким чином активну альтернативу банківським устано- 369 вам. Основні напрями діяльності небанківських фінансових уста-нов — це залучення коштів населення та установ, випуск власних акцій, облігацій, сертифікатів тощо, продаж страхових полісів, кредитування, лізингові та факторингові операції1. Відзначаючи існування відмінності і спільності в наданні фінансових послуг між банками та небанківськими фінансовими установами, слід відзначити що останні можуть знайти свою нішу, надавати послуги, нехарактерні для сьогоднішніх україн- ських банків. Прикладами ефективнішої, порівняно з банками, роботи ломбардів або кредитних спілок є мікрокредитування фізичних осіб та підприємств, оскільки названі вище установи можуть надавати кредити оперативніше, зі спрощенням проце-дур і за нижчими ставками. А якщо зважити на те, що швид-кими темпами зростає ринок корпоративних облігацій, коли терміни їх погашення зазвичай не перевищують 1—2 роки, то небанківські фінансові установи в цьому плані є серйозними  конкурентами банкам. Залежно від сфер діяльності небанківські фінансові устано-ви можна класифікувати так: страхові компанії, пенсійні фон-ди, інститути спільного інвестування, кредитні спілки, лізин-гові і факторингові компанії, ломбарди та інші кредитні і гарантійні установи. В Україні, на відміну від економічно роз-винених країн, небанківські фінансові установи функціонують неефективно, носять формальний характер, тобто не викону-ють належну їм економічну функцію. Так, наприклад, активи страхових компаній в Україні складають понад 2 млрд грн, то-ді як сумарні активи банків — 47 млрд грн. Лише близько двад- цяти страхових організацій мають великі активи, переважна ж частина страховиків створена фінансово-промисловими група-ми для оптимізації своїх платіжних схем, зменшення податко-вого навантаження. Необхідно відзначити, що в розвинутих країнах скорочуєть-ся частка депозитних інститутів, що пояснюється радикальни-ми змінами в кредитуванні нефінансового сектора2. Витіснен-ня депозитних інститутів небанківськими фінансовими посередниками було спричинене удосконаленням технологій обробки даних та неспроможністю банківської системи обслу-говувати розширюючий місткий фінансовий ринок. Подолання                     1 Свердел М. О. Небанківські фінансові установи на фінансовому ринку України // Фінанси України. — 2003. — № 2. — С. 145—146. 2 Миллер джер Лерой, Давид Д. Ван-Хуз. Современные деньги и банковское дело: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 2000. — ХХІV, 856 С. (343).  370 завдяки електронним технологіям асиметричності фінансової інформації та дроблення прав власності завдяки ствердженню нової філософії заключення контрактів спонукало до появи до-сить адаптивних до коливання ринкової коньюктури небанків-ських фінансових інститутів. Інвестиційні небанківські фінансові інститути, які форму-ють свої грошові ресурси шляхом продажу кредиторам влас-них акцій, облігацій, паїв тощо. Інвестиційні інститути забез-печують функціонування ринку цінних паперів і призначені для мобілізації фінансових ресурсів задля розширеного відтво-рення ВВП. Ринок інвестицій функціонує за окремим принци-пами і характеризується наявністю власної інституційної ін-фраструктури. Засадними цільовою функцією діяльності депозитних небанківських фінансових інститутів є управління правами значної частини мобілізованих коштів у вигляді гро-шових вкладів на депозити. До депозитних небанківських ін-ститутів відносяться факторингові компанії, кредитні спілки тощо. До факторингових послуг, які надаються факторинговою компанією своїм клієнтам в обмін на уступку дебіторської за-боргованості, відносяться: фінансування поставок товарів, страхування кредитних ризиків, облік стану дебіторської забор- гованості і регулярне надання відповідних звітів клієнту, а та-кож контроль своєчасності оплати і робота з дебіторами. Зі зростанням обсягів економіки України, збільшенням за-ощаджень населення, капіталу підприємств, ринок фінансових послуг набуватиме дедалі вагомішого значення. Своєю діяль-ністю, професійною етикою, підвищенням стандартів корпора-тивного управління небанківські фінансові установи повинні подолати створений «пірамідами» негативний імідж фінансо-вих установ. Насамперед цьому мають сприяти умови ліцензу-вання небанківських фінансових установ, згідно з якими повин- ні враховуватися не лише фінансові показники, а й вимоги до професійної підготовки фахівців, ділова та кредитна історії ке-рівництва, засновників тощо. Прозорість ринку, його публіч-ність мають забезпечувати саморегулювальні організації, асо-ціації небанківських фінансових установ. В Україні необхідно ще дуже багато працювати у сфері розвитку та впровадження інституту небанківських фінансових організацій як у законодав- чому плані, так і в галузі фактичного втілення в життя прийня- тих нормативно-правовових актів. На сьогоднішній день, на жаль, законодавство цієї сфери економічних відносин до кінця не врегульоване й існує багато невідповідностей. 

http://ir.kneu.edu.ua:8080/bitstream/2010/16292/1/368-370.pdf

Роль небанківських фінансових установ на фінансовому ринку України

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Institutional Repository of Vadym Hetman Kyiv National Economic University

Name not available