Sigua, Viktoriia

Сигуа, Виктория Т.

Сігуа, Вікторія Т.

Name not available

117Стратегические цели формируются под воздействием, в част-ности, таких факторов, как форма собственности, структура ру-ководства корпорации, степень конкурентного давления. Ониоформляются в виде определённых стратегических действий(планов, программ, проектов), которые находятся в ведении кор-поративного управления как системообразующего фактора, обес-печивающего наращивание конкурентных преимуществ, выжи-вание и развитие корпорации; формирование и последователь-ную реализация стратегии конкурентоспособности корпорации;реструктуризацию корпоративных структур и задач.Следовательно, стратегические действия могут относиться: ккорпоративным стратегиям (корпоративные стратегии представ-ляют собой, по самому общему определению, действия, направ-ленные на распределение ресурсов между существующими бизне-сами, а также на создание новых бизнесов корпорации (и,возможно, на ликвидацию излишних бизнесов)); к конкурентнымстратегиям (конкурентные стратегии, т.е. поддержание либо сменастратегической позиции корпорации на отдельном рынке, могутвыражаться значительным многообразием конкретных действий).Література1. Друкер П. Ф. Задачи менеджмента в XXI в. / П. Ф. Друкер. — М.,СПб., К.: Вильямс, 2000. — 272 с.В. Т. Сігуа, аспірант,Донбаська національна академія будівництва і архітектуриe-mail: victoria_sigua@mail.ruВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВАСигуа ВикторияУсовершенствование системыстратегического управленияинновационной деятельностьюпредприятияViktoriia SiguaImprovement of strategicmanagement systemof the enterprise innovationactivityВиходячи із концептуального статусу інноваційно-інвес-тиційної моделі економічного розвитку, необхідності узгоджено-го реагування в процесі розгортання інноваційної діяльності на118зовнішні і внутрішні виклики, забезпечення цілеспрямованої орі-єнтації на вирішення широкого кола системних проблем, підпри-ємству необхідно мати ефективну масштабну стратегію іннова-ційного розвитку, яка здатна забезпечити довгострокові конку-ренти переваги та стійке економічне зростання.Проблемами аналізу аспектів стратегічного управління під-приємством займалися такі науковці, як О. І. Дацій, В. І. Ландик,Л. В. Білозор, С. Ю. Ілляшенко, Т. С. Максимова, А. Р. Стоянов-ський та ін. В умовах відсутності досконалих методологічних ре-комендацій щодо впровадження та управління інноваційною дія-льністю зростає актуальність удосконалення системи стратегіч-ного управління інноваційною діяльністю підприємства.Ефективна система стратегічного управління підприємством до-зволяє забезпечувати своєчасне визначення місії, цілей і стратегій,розробляти і виконувати комплекс стратегічних, поточних та опера-тивних планів (як інструментів реалізації стратегічних орієнтирів),удосконалювати окремі підсистем, виходячи з існування конкрет-них можливостей («opportunities»), тобто альтернатив для досягнен-ня стратегічних цілей (результатів). До складових, які формують ін-новаційний образ підприємства відносяться стратегічне плануванняінноваційної політики, джерела фінансування та система монітори-нгу ефективності реалізації інноваційних проектів.Підсистема стратегічного планування інноваційної політикизабезпечує формування інноваційних цілей підприємства, щоспрямовані на досягнення глобальної мети підприємства; оцінкута вибір стратегічних альтернатив; розробку стратегії відповіднодо можливостей підприємства і визначення пріоритетів іннова-ційного розвитку [1, с. 182].Важливу роль у процесі розробки стратегії інноваційного розви-тку підприємства відіграє аналіз «стратегічного рівня» підприємст-ва, покликаний порівняти внутрішні характеристики підприємства зпараметрами діяльності процвітаючих конкурентів. Основою порів-няння виступають якісні та кількісні показники інноваційного поте-нціалу підприємства, які умовно можна розподілити ресурсну (фі-нансовий стан, матеріально-технічна база, інформаційне тасистемне забезпечення), внутрішню (ефективність планування таконтролю інновації) та результативну (досягнутий позитивний еко-номічний ефект від впровадження інновації) складові [2, с. 150].Процедура стратегічного управління інноваційною діяльністюбазується на певній стратегії, яка залежно від наявного потенціа-лу може приймати одну з таких форм — наступальну, захисну,поглинаючу, проміжну та стратегію відродження. В контексті за-119безпечення інноваційності та докорінного реформування комуна-льних підприємств пропонується до уваги кілька концептуальнихстратегічних моделей розвитку: інерційна з подальшим занепа-дом до межі національної небезпеки; адаптивно-інерційна; про-гресивно-відновлювальна та інвестиційно-інноваційна. В умовахекстремальних змін зовнішнього середовища будь-яка стратегіяповинна бути здатною до адаптації під конкретні умови внутріш-нього середовища, тобто бути адаптивною. Для цього доцільновикористовувати збалансовану систему економічних показників,здатну швидку виявляти недоліки у розвитку інноваційних подійі змінювати господарську тактику.На етапі обґрунтування інноваційної стратегії коефіцієнт ада-птивності потенціалу інноваційного розвитку, який характеризуєадекватність потенціалу економічного розвитку підприємства довимог зовнішнього середовища, та показник фінансової стійкостіфункціонування підприємства, який характеризує початковийстан підприємства та його потенційну конкуренто-спроможністьу майбутньому. Основою є узагальнена функція бажаності Хар-рінгтона, яка використовується як критерій оптимізації:n ndddD )(...*)2(*)1(= , (1)де n — кількість параметрів порівняння інноваційної діяльностіпідприємства. Аналізуючи коефіцієнти бажаності параметрівможна оцінити можливості та шляхи модернізації інноваційноїсистеми підприємства.Таким чином, вибір стратегії інноваційного розвитку є доситьскладним процесом, а процес управління вимагає постійного мо-ніторингу поточного стану на основі економічних вимірювачів,ефективність яких дозволяє у певній мірі отримувати об’єктивнуоцінку діяльності з освоєння різних видів інновацій, а також фо-рмувати набір конкретних дій.Література1. Максимова Т. С. Формування інноваційної політики на підприєм-стві / Т. С. Максимова // Економічний вісник Донбасу. — № 2. — 2010.— С. 181—183.2. Стояновський А. Р. Проблеми формування показників інновацій-ного потенціалу в системі оцінювання інноваційної діяльності підпри-ємств / А. Р. Стояновський // Вісник Хмельницького національного уні-верситету. — 2009. — № 4. — T. 3. — С. 145—152.

Усовершенствование системы стратегического управления инновационной деятельностью предприятия

Institutional Repository of Vadym Hetman Kyiv National Economic University

117
Стратегические цели формируются под воздействием, в част-
ности, таких факторов, как форма собственности, структура ру-
ководства корпорации, степень конкурентного давления. Они
оформляются в виде определённых стратегических действий
(планов, программ, проектов), которые находятся в ведении кор-
поративного управления как системообразующего фактора, обес-
печивающего наращивание конкурентных преимуществ, выжи-
вание и развитие корпорации; формирование и последователь-
ную реализация стратегии конкурентоспособности корпорации;
реструктуризацию корпоративных структур и задач.
Следовательно, стратегические действия могут относиться: к
корпоративным стратегиям (корпоративные стратегии представ-
ляют собой, по самому общему определению, действия, направ-
ленные на распределение ресурсов между существующими бизне-
сами, а также на создание новых бизнесов корпорации (и,
возможно, на ликвидацию излишних бизнесов)); к конкурентным
стратегиям (конкурентные стратегии, т.е. поддержание либо смена
стратегической позиции корпорации на отдельном рынке, могут
выражаться значительным многообразием конкретных действий).
Література
1. Друкер П. Ф. Задачи менеджмента в XXI в. / П. Ф. Друкер. — М.,
СПб., К.: Вильямс, 2000. — 272 с.
В. Т. Сігуа, аспірант,
Донбаська національна академія будівництва і архітектури
e-mail: victoria_sigua@mail.ru
ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
Сигуа Виктория
Усовершенствование системы
стратегического управления
инновационной деятельностью
предприятия
Viktoriia Sigua
Improvement of strategic
management system
of the enterprise innovation
activity
Виходячи із концептуального статусу інноваційно-інвес-
тиційної моделі економічного розвитку, необхідності узгоджено-
го реагування в процесі розгортання інноваційної діяльності на
118
зовнішні і внутрішні виклики, забезпечення цілеспрямованої орі-
єнтації на вирішення широкого кола системних проблем, підпри-
ємству необхідно мати ефективну масштабну стратегію іннова-
ційного розвитку, яка здатна забезпечити довгострокові конку-
ренти переваги та стійке економічне зростання.
Проблемами аналізу аспектів стратегічного управління під-
приємством займалися такі науковці, як О. І. Дацій, В. І. Ландик,
Л. В. Білозор, С. Ю. Ілляшенко, Т. С. Максимова, А. Р. Стоянов-
ський та ін. В умовах відсутності досконалих методологічних ре-
комендацій щодо впровадження та управління інноваційною дія-
льністю зростає актуальність удосконалення системи стратегіч-
ного управління інноваційною діяльністю підприємства.
Ефективна система стратегічного управління підприємством до-
зволяє забезпечувати своєчасне визначення місії, цілей і стратегій,
розробляти і виконувати комплекс стратегічних, поточних та опера-
тивних планів (як інструментів реалізації стратегічних орієнтирів),
удосконалювати окремі підсистем, виходячи з існування конкрет-
них можливостей («opportunities»), тобто альтернатив для досягнен-
ня стратегічних цілей (результатів). До складових, які формують ін-
новаційний образ підприємства відносяться стратегічне планування
інноваційної політики, джерела фінансування та система монітори-
нгу ефективності реалізації інноваційних проектів.
Підсистема стратегічного планування інноваційної політики
забезпечує формування інноваційних цілей підприємства, що
спрямовані на досягнення глобальної мети підприємства; оцінку
та вибір стратегічних альтернатив; розробку стратегії відповідно
до можливостей підприємства і визначення пріоритетів іннова-
ційного розвитку [1, с. 182].
Важливу роль у процесі розробки стратегії інноваційного розви-
тку підприємства відіграє аналіз «стратегічного рівня» підприємст-
ва, покликаний порівняти внутрішні характеристики підприємства з
параметрами діяльності процвітаючих конкурентів. Основою порів-
няння виступають якісні та кількісні показники інноваційного поте-
нціалу підприємства, які умовно можна розподілити ресурсну (фі-
нансовий стан, матеріально-технічна база, інформаційне та
системне забезпечення), внутрішню (ефективність планування та
контролю інновації) та результативну (досягнутий позитивний еко-
номічний ефект від впровадження інновації) складові [2, с. 150].
Процедура стратегічного управління інноваційною діяльністю
базується на певній стратегії, яка залежно від наявного потенціа-
лу може приймати одну з таких форм — наступальну, захисну,
поглинаючу, проміжну та стратегію відродження. В контексті за-
119
безпечення інноваційності та докорінного реформування комуна-
льних підприємств пропонується до уваги кілька концептуальних
стратегічних моделей розвитку: інерційна з подальшим занепа-
дом до межі національної небезпеки; адаптивно-інерційна; про-
гресивно-відновлювальна та інвестиційно-інноваційна. В умовах
екстремальних змін зовнішнього середовища будь-яка стратегія
повинна бути здатною до адаптації під конкретні умови внутріш-
нього середовища, тобто бути адаптивною. Для цього доцільно
використовувати збалансовану систему економічних показників,
здатну швидку виявляти недоліки у розвитку інноваційних подій
і змінювати господарську тактику.
На етапі обґрунтування інноваційної стратегії коефіцієнт ада-
птивності потенціалу інноваційного розвитку, який характеризує
адекватність потенціалу економічного розвитку підприємства до
вимог зовнішнього середовища, та показник фінансової стійкості
функціонування підприємства, який характеризує початковий
стан підприємства та його потенційну конкуренто-спроможність
у майбутньому. Основою є узагальнена функція бажаності Хар-
рінгтона, яка використовується як критерій оптимізації:
n ndddD )(...*)2(*)1(= , (1)
де n — кількість параметрів порівняння інноваційної діяльності
підприємства. Аналізуючи коефіцієнти бажаності параметрів
можна оцінити можливості та шляхи модернізації інноваційної
системи підприємства.
Таким чином, вибір стратегії інноваційного розвитку є досить
складним процесом, а процес управління вимагає постійного мо-
ніторингу поточного стану на основі економічних вимірювачів,
ефективність яких дозволяє у певній мірі отримувати об’єктивну
оцінку діяльності з освоєння різних видів інновацій, а також фо-
рмувати набір конкретних дій.
Література
1. Максимова Т. С. Формування інноваційної політики на підприєм-
стві / Т. С. Максимова // Економічний вісник Донбасу. — № 2. — 2010.
— С. 181—183.
2. Стояновський А. Р. Проблеми формування показників інновацій-
ного потенціалу в системі оцінювання інноваційної діяльності підпри-
ємств / А. Р. Стояновський // Вісник Хмельницького національного уні-
верситету. — 2009. — № 4. — T. 3. — С. 145—152.


http://ir.kneu.edu.ua:8080/bitstream/2010/8548/1/117-119.pdf

Усовершенствование системы стратегического управления инновационной деятельностью предприятия

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Name not available

Institutional Repository of Vadym Hetman Kyiv National Economic University