Zhdanov, Volodymyr

Жданов, Владимир Игоревич

Жданов, Володимир Ігорович

Name not available

Управління державним боргом за протициклічної фіскальної політики

Institutional Repository of Vadym Hetman Kyiv National Economic University

125
Література
1. Закон Украины «О страховании»// Урядовий кур’єр. — 2001. — 4
октября (с изменениями от 16.10.2012).
2. Кругляк В. П. Опыт практической деятельности. Новый сборник
материалов по вопросам практики страхования / В. П. Кругляк. — М.:
ЮКИС, 2010. — 155 с.
3. Турбина К. Е. Страхование от А до Я. Книга для страхователей /
К. Е. Турбина. — М.: РОСМЭН, 2011. — 562 с.
4. Залетов О.А. Страхование в Украине (под ред. Слюсаренко О.А.),
/ О.А. Залетов. — К.: МА «BeeZone», 2012. — 452 с.
5. Азаренков Г. Ф. Регіональні чинники розвитку страхової діяльно-
сті в Україні / Г. Ф. Азаренков // Фінанси України. — 2011.– № 7.– С.
147—153.
6. Нечипорук Л. В. Теорія і практика страхового ринку в Україні /
Л. В. Нечипорук. [Монографія]. — X.: Вид-во Національного універси-
тету внутрішніх справ. — 2010. — С. 94.
7. Insurance 2020: Turning change into opportunity: Allan Buitendag,
Jamie Yoder, Jonathan Simmons, Paul McDonnell. — PwC Insurance 2020:
Turning change into opportunity, 2012. — 243 р.
8. Данные официального портала Лиги страховых организаций
Украины // Портал ЛСОУ. — 2013. — Режим доступа:
http://uainsur.com/
9. Всеукраїнський Інтернет-журнал зі страхування «For Insurer» /
Електронний ресурс. Режим доступу
http://forinsurer.com/files/file0043.pdfэ
Жданов В. І.,
к.е.н., доцент,
ДВНЗ «Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана»
УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ
ЗА ПРОТИЦИКЛІЧНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
Загалом вважається, що в нормальній економічній ситуації в
країні бюджетні видатки не повинні перевищувати рівня бюдже-
тних доходів. Проте на практиці часто виявляється протилежне.
Слід розрізняти дві такі ситуації.
Перша з них полягає в тому, що протягом бюджетного року
виникає короткострокова нестача грошових коштів відносно
126
планових бюджетних зобов’язань. Ця нестача виникає внаслідок
нерівномірних ритмів виконання бюджету за доходами і видат-
ками. Видатки бюджету можуть концентруватись залежно від пе-
ріодів реалізації різноманітних державних програм, а доходи по
місяцях, як правило, розподіляються досить рівномірно. Трудно-
щі, які виникають при покритті бюджетних зобов’язань у такій
ситуації, являють собою нестачу фінансової ліквідності, а не де-
фіцит бюджету. В економічно розвинених країнах для її покриття
можуть застосовуватись державні векселі, що виписуються, на
пред’явника, які досі не отримали широкого застосування в краї-
нах з перехідною економікою.
Друга ситуація проявляється у недостатньому покритті бю-
джетних видатків звичайними бюджетними доходами в масшта-
бах усього бюджетного року. В цьому і полягає явище бюджет-
ного дефіциту, який вимагає пошуку відповідних джерел його
покриття.
Унаслідок цього виникає державний борг, як результат зо-
бов’язань центральних і місцевих державних органів, що виник-
ли при фінансуванні бюджетного дефіциту [1, с. 37].
Загальноекономічний аналіз явища бюджетного дефіциту та
його економічних наслідків є предметом дискусій між прихиль-
никами різних концепцій функціонування ринкової економіки.
Основними напрямками цих дискусій є розгляд проблем,
пов’язаних з цілями, наслідками та можливостями реалізації ак-
тивної фіскальної політики, як методу впливу на обсяги загаль-
ного попиту та пропозиції в економіці.
Незалежно від концепції функціонування ринкової економіки,
основними передумовами появи бюджетного дефіциту, що вима-
гає отримання державних кредитів, є: стабілізаційна спрямова-
ність фіскальної політики, що проявляється у вираженій орієнта-
ції на протициклічний характер фіскальної політики; прагнення
пристосувати тягар фінансування державних видатків поточним
поколінням до користі, отриманої від цих видатків майбутніми
поколіннями; прагнення обмежити негативні економічні та сус-
пільні наслідки, що виникають з раптових і перехідних змін в об-
сягах державних видатків, пов’язаних зі зменшенням бюджетних
надходжень.
Одним з найважливіших завдань фіскальної політики є стабі-
лізація кон’юнктури, яка полягає у недопущенні кризи, або про-
тидій їй, в разі її виникнення. Основним інструментом впливу
при цьому є підвищення попиту, для чого і може використовува-
тись значна частина бюджетних видатків. Механізм їх впливу не
127
економічну кон’юнктуру полягає в тому, що до зменшених вна-
слідок кризи бюджетних надходжень, здебільшого від продукто-
вих податків, а частково від податків з обігу, видатки не присто-
совуються, а утримуються на незмінному або, навіть, вищому
рівні. При цьому видатки спрямовуються на статті, що характе-
ризуються найвищим мультиплікативним ефектом відносно су-
купного попиту. Як правило збільшуються обсяги видатків на
державні інвестиції та такі, що викликають приватні інвестиції,
навіть із запровадженням додаткових державних робочих місць
[2, с. 214].
Протидія кризі за допомогою підтримки або підвищення рівня
бюджетних видатків при зменшенні бюджетних надходжень ви-
магає отримання позичок і / або витрачання коштів раніше сфор-
мованого спеціального стабілізаційного фонду. Такий спеціаль-
ний стабілізаційний фонд, який зменшує потребу в державних
запозиченнях, створюється при наявності високої економічної
кон’юнктури за рахунок застосування механізмів, направлених
на зменшення сукупного попиту, з боку державного сектору еко-
номіки.
Вперше у світовій практиці протициклічна (стабілізаційна) фі-
скальна політика, що вимагала цілковитої відмови від засад врів-
новаження державного бюджету, була застосована у 1933 році в
Швеції. Вона полягала у запровадженні широкомасштабних дер-
жавних робіт, фінансованих за рахунок позичок, отриманих на
строк — 4 роки. У 1934—35 рр. видатки на такі державні роботи
сягали рівня 15—20 % сукупних бюджетних видатків, при тому,
що бюджетний дефіцит становив 25 % бюджетних видатків. Така
політика мала великий успіх. Після 1935 року виразно прояви-
лось пожвавлення в економіці. Видатки на державні роботи були
суттєво зменшені та розпочато погашення позичок.
Наявність такого досвіду призвела до заміни концепції щоріч-
ного врівноваження бюджету на концепцію врівноваження бю-
джету в довгостроковому періоді, що відповідає циклу. В деяких
країнах Західної Європи та Північної Америки ці ідеї були мате-
ріалізовані в практику проведення державної економічної полі-
тики набагато пізніше ніж у Швеції — навіть у 60-х роках ХХ
століття [3, с. 81].
Однією із зазначених вище передумов виникнення бюджетно-
го дефіциту є прагнення перерозподілу податкового тягаря в часі,
при чому цей тягар пристосовується до користі наступного поко-
ління громадян. Це полягає в тому, що витрати розвитку, які
здійснюються поточним поколінням економічних суб’єктів, да-
128
ють матеріальний ефект у майбутньому і користуються ним, зна-
чною мірою, наступні покоління. Є підстави очікувати також і їх
матеріальної участі у створенні цих об’єктів. Усе це призводить
до необхідності хоча б часткового фінансування державних інве-
стицій з кредиту, сплата якого ляже тягарем на наступні поколін-
ня. У такий спосіб здійснюється перерозподіл видатків у часі.
Такі міркування є дуже популярними у сучасній фінансовій
літературі. Проте вони стосуються випадків фінансування держа-
вних інвестицій з джерел, сформованих унаслідок державних по-
зик. Ці постулати не можуть бути застосовані до ситуації, коли
звичайних бюджетних доходів не вистачає для фінансування по-
точних бюджетних видатків. Можна зробити висновок про т. зв.
«концепцію користі», згідно з якою кожне покоління повинно не-
сти тягар фінансування бюджетних видатків пропорційно до ко-
ристі, отримуваної внаслідок допомоги державного сектору еко-
номіки. У світлі цієї концепції державні видатки капітального
характеру, результати яких виходять за межі поточного періоду,
можуть і/ або повинні фінансуватись за рахунок державного кре-
диту, а поточні бюджетні видатки — поточними бюджетними
надходженнями. Тільки за такої структури фінансування держав-
них видатків досягається «більш справедливий» розподіл у часі
користі та тягаря, пов’язаних з допомогою державного сектора
економіки. Натомість, абсолютно не відповідає «концепції кори-
сті» і тому є «несправедливим» використання бюджетних надхо-
джень і на фінансування інвестиційних видатків, що означає на-
кладення на платників податків тягаря державної допомоги,
користь від якої матимуть наступні покоління. Особливо це сто-
сується ситуації, коли поточне покоління отримує незрівнянно
меншу, порівняно з наступними, користь від державних інвести-
цій. Також не відповідає зазначеній концепції покриття поточних
бюджетних видатків за рахунок отриманих державних кредитів,
оскільки в цьому разі на наступні покоління лягає тягар фінансу-
вання допомоги державного сектора економіки, використаної по-
переднім поколінням [4, с. 129].
Проте, ця теза не є однозначною. Для розуміння причин цього
можна розглянути ситуацію, яка полягає в тому, що коли інвес-
тиційна діяльність державного сектора має тривалий характер,
постійно відновлюваний і реалізується у відносно однакових
розмірах, то можна прийняти, що навіть у випадку її фінансуван-
ня виключно з поточних бюджетних надходжень у кожному про-
міжку часу платники податків можуть нести тягар фінансування
допомоги державного сектора економіки співвідносний із корис-
129
тю, яку вони від неї (допомоги) отримують. Кредитне фінансу-
вання інвестицій державного сектора економіки є умовою «спра-
ведливого», пропорційного до отримуваної користі розподілу в
часі тягаря фінансування державних видатків тільки в разі здійс-
нення неперіодичних, збільшених відносно «нормального» рівня,
інвестиційних видатків державного сектора економіки.
Література
1. Eisner R. What Budget Deficit is? Some Issues of Measurement and
Their Implications. — American Economic Review, 1984, vol. 74, № 2
(May).
2. Pietrewicz M. Polityka fiskalna. — Warszawa: Poltext, 1996.
3. Kosterna U. Deficyt budżetu państwa i jego skutki ekonomiczne. —
Warszawa: PWN, 1995.
4. Bell D., Lester S. The Deficits: How Big? How Long? How Danger-
ous? — New York&London: New YorkUniversity Press, 1985.
Желюк Т. Л.,
д.е.н., професор,
Тернопільський національний економічний університет,
Бречко О. В.,
к.е.н., доцент,
Тернопільський національний економічний університет
ІНСТИТУЦІЙНА СПРОМОЖНІСТЬ УРЯДУ
В РЕАЛІЗАЦІЇ ДОВГОСТРОКОВОЇ
АНТИКРИЗОВОЇ ПОЛІТИКИ
У глобальній економіці кризу оцінюють не лише з позицій
втрачених конкурентних позицій національних економік, але і як
процес переформатування глобального управління, перерозподі-
лу світових ресурсів, початок глибоких структурних змін, які
призводять до підвищення рівня технологічного розвитку еконо-
мічних систем.
Незважаючи на певну стабілізацію світової економіки після
глобальної світової економічної кризи та нестійке зростання у
2010 році більшість національних економік продовжують потерпа-
ти від бюджетних дисбалансів, коливань цін на енергоресурси, си-
стемних фінансових прорахунків, продовольчої та екологічної


http://ir.kneu.edu.ua:8080/bitstream/2010/7484/1/125%20-%20129.pdf

Управління державним боргом за протициклічної фіскальної політики

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Name not available

Institutional Repository of Vadym Hetman Kyiv National Economic University