Zheliuk, T.

Бречко, О. В.

Желюк, Тетяна Леонтіївна

Institutional Repository of Vadym Hetman Kyiv National Economic University

129
тю, яку вони від неї (допомоги) отримують. Кредитне фінансу-
вання інвестицій державного сектора економіки є умовою «спра-
ведливого», пропорційного до отримуваної користі розподілу в
часі тягаря фінансування державних видатків тільки в разі здійс-
нення неперіодичних, збільшених відносно «нормального» рівня,
інвестиційних видатків державного сектора економіки.
Література
1. Eisner R. What Budget Deficit is? Some Issues of Measurement and
Their Implications. — American Economic Review, 1984, vol. 74, № 2
(May).
2. Pietrewicz M. Polityka fiskalna. — Warszawa: Poltext, 1996.
3. Kosterna U. Deficyt budżetu państwa i jego skutki ekonomiczne. —
Warszawa: PWN, 1995.
4. Bell D., Lester S. The Deficits: How Big? How Long? How Danger-
ous? — New York&London: New YorkUniversity Press, 1985.
Желюк Т. Л.,
д.е.н., професор,
Тернопільський національний економічний університет,
Бречко О. В.,
к.е.н., доцент,
Тернопільський національний економічний університет
ІНСТИТУЦІЙНА СПРОМОЖНІСТЬ УРЯДУ
В РЕАЛІЗАЦІЇ ДОВГОСТРОКОВОЇ
АНТИКРИЗОВОЇ ПОЛІТИКИ
У глобальній економіці кризу оцінюють не лише з позицій
втрачених конкурентних позицій національних економік, але і як
процес переформатування глобального управління, перерозподі-
лу світових ресурсів, початок глибоких структурних змін, які
призводять до підвищення рівня технологічного розвитку еконо-
мічних систем.
Незважаючи на певну стабілізацію світової економіки після
глобальної світової економічної кризи та нестійке зростання у
2010 році більшість національних економік продовжують потерпа-
ти від бюджетних дисбалансів, коливань цін на енергоресурси, си-
стемних фінансових прорахунків, продовольчої та екологічної
130
криз. Тому в управлінні національними економіками важливе міс-
це повинно займати антикризове управління, яке в довгостроково-
му періоді повинно забезпечити низку превентивних антикризових
заходів, а в короткостроковому періоді — відповідність існуючих
механізмів регулювання економічних процесів деструктивним ви-
кликам як внутрішнього, так і зовнішнього середовища. По суті
мова повинна йти про стабілізаційну політику, яка на концептуа-
льному рівні може носити характер шокової терапії (жорстко об-
межувальних монетарних заходів та політики доходів) або градуа-
лістської політики (виважених структурних реформ) [1].
Вдалим класичним прикладом економічного струсу можна
вважати стабілізаційну політику Польщі, яка у 1990 році реалізо-
вувалася як цілісний пакет економічних реформ (план Бальцеро-
вича), що передбачав різке скороченні грошової емісії, застосу-
ванні високих відсоткових ставок на кредити, ліквідацію
бюджетного дефіциту, з допомогою значного обмеження дотацій,
скасування більшості податкових пільг і звільнень від сплати по-
датків, лібералізацію понад 90 % цін (10 % залишено під адмініс-
тративним контролем (енергоносії, транспортні тарифи, кварт-
плата і ліки), запровадження часткової конвертованості польської
валюти, лібералізацію зовнішньої торгівлі, ліквідацію повної ін-
дексації зарплати, встановлення високого прогресивного податку
зростання зарплати на підприємствах.
Яскравим прикладом успішної реалізації політики градуалізму
є досвід Китаю. Реформи почалися з сільського господарства і
розширилися шляхом поступової лібералізації цін, фінансової де-
централізації, збільшення автономії для державних підприємств,
зміцнення банківської системи, розвитку фондових ринків, швид-
кого зростання приватного сектора та підвищення відкритості до
зовнішньої торгівлі та інвестиціям. Реструктуризація економіки
сприяла більш ніж десятикратному збільшенню ВВП Китаю за пе-
ріод з 1978 по 2010 рр. У цій країні вирішено проблему самозабез-
печення продовольчими товарами (за наявності лише 7 % орних
земель від світових запасів); досягнуто такого розвитку легкої
промисловості, яка не лише повністю забезпечує населення країни
товарами цієї галузі, але й дозволяє експортувати їх до багатьох
країн світу; створено 15 нових галузей промисловості, таких як
електронно-інформаційна, енергетична, хімічна, машинобудівна,
металургійна, автомобільна, суднобудівна, ракетно-космічна. Щоб
сприяти структурним змінам, Китай розвиває власну систему осві-
ти, навчання студентів за кордоном (особливо в США і Японії),
заохочує імпорт технологій, які дозволяють розвивати такі прогре-
131
сивні сектори економіки, як виробництво програмного забезпе-
чення, нових матеріалів, телекомунікаційну індустрію, біотехно-
логії, охорону здоров’я. Двома економічними проблемами, з якими
стикається Китай, є інфляція, яка перевищує цільові показники
уряду, і борги місцевих органів влади, які різко зросли в результаті
політики стимулювання сукупних витрат.
Посилення глобальних дисбалансів актуалізує довгостроковий
вектор антикризової політики. Необхідність реагування на ви-
клики і загрози вимагає внесення відповідних змін до стратегій
розвитку національних економік. Особливої уваги потребує ви-
рішення питань регулювання доходів та зайнятості, створення
ефективних соціальних амортизаторів, підвищення соціальної
відповідальності бізнесу, векторизації інвестиційної політики,
запровадження нових моделей управління, побудованих на поси-
леній взаємодії бізнесу і влади.
У китайській економіці, в довгостроковій перспективі ста-
виться акцент на оптимізації структури інвестицій в сторону ви-
робництв, орієнтованих на світові ринки, які є найперспективні-
шими, підвищенні якісних інтелектуальних характеристик
людського капіталу, технологічної озброєності компаній і рівня
їх продуктивності.
Експерти Світового банку вважають, що система прогнозно-
планової роботи в умовах впливу світових криз повинна передбачати:
D послідовне впровадження макроекономічної політики від-
повідно до програм розвитку, яку підтримує Міжнародний валю-
тний фонд;
D переорієнтацію бюджетування у бік збільшення обсягу бю-
джетних видатків на інвестування у державну інфраструктуру,
яка сприятиме економічному зростанню і дасть змогу підтримати
реальний сектор і зайнятість, у поєднанні із зусиллями, спрямо-
ваними на мобілізацію ресурсів для захисту соціально незахище-
них категорій населення;
D чітку фінансову стратегію захисту вкладників банків і реа-
білітації банківського сектору;
D прискорені структурні реформи, які сприятимуть полег-
шенню входження на ринок і залученню приватних інвестицій.
Міжнародним валютним фондом вироблено пакет антикризових
заходів, який передбачає: вдосконалення управління потоками капі-
талу шляхом регулярного моніторингу транскордонних потоків ка-
піталу, каналів їх передачі та безпеки руху; сприяння підвищенню
гнучкості валютних курсів і недопущення девальвації валют завдя-
ки удосконаленню методології оцінки курсів валют, реалізації адап-
132
тивної резервної політики, періодичного оприлюднення багатосто-
ронньої оцінки зовнішнього балансу і звітів спостереження.
Давоський форум 2013 року зробив спробу заглянути за межі
короткострокового вектору антикризового управління, позиціо-
нуючи тезу «гнучкого динамізму», який вимагає рішучих дій в
реалізації інструментарію управління довгостроковим розвитком
національних економік для подолання «тривалого глобального
економічного нездоров’я» [2].
Дійсно, запобігання кризовим процесам це — не одноетапний
захід. Він повинен передбачати низку процедур, так званий кон-
тинуум стратегічного антикризового управління:
1) створення інформаційно-аналітичного підґрунтя для оцінки
ризиків, виявлення кризових тенденцій;
2) екстраполяцію можливих проблеми через розробку стратегіч-
них матриць розвитку, які можуть передбачати зони прискорених та
уповільнених змін, наявність інерції та маятникових інверсій;
3) розробку ефективних засобів запобігання кризовим яви-
щам, які опиралися б на ефективну методологічну базу прогнозу-
вання та були спрямовані на дотримання основних макроеконо-
мічних пропорцій;
4) постійне узгодження макроекономічних показників, які де-
термінують довгостроковий розвиток з параметрами сталого роз-
витку національної економіки для того, щоб завчасно виявляти
можливі макроекономічні ризики.
Для реалізації моделі гнучкого динамізму необхідно в управ-
лінні національною економікою підтримати потенціал індивідуа-
льного споживання, сприяти прискоренню темпів інвестиційного
розвитку, розширенню внутрішнього ринку, здійснювати страте-
гічну корекцію структури національної економіки в бік масового
створення високотехнологічних виробництв п’ятого та шостого
технологічних укладів.
Використовуючи дані пропозиції, можна не тільки передбача-
ти, а й запобігати кризовим явищам, нівелювати деструктивний
вплив макроекономічних ризиків, визначати та дотримуватися
цільових орієнтирів динамічного розвитку національної економі-
ки, які будуть гарантувати економічний добробут та безпеку для
національної економіки в перспективі.
Література
1. Макроекономіка та макроекономічна політика. / Мельник А.Ф.,
Желюк Т.Л., Длугопольсьий О.В., Панухник О.В. — К.: Знання, 2008.
— 699 с. — С. 349—357.
133
2. Давос-2013: погляд за межі кризи. — [Електронний ресурс] —
Режим доступу :
http://svit.ukrinform.ua/worldwide.php?page=comments&id=19856.
Заворотько О. В.,
Міністерство економічного розвитку
і торгівлі України
МОНЕТАРНА ПОЛІТИКА
ТА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ
Чи впливає монетарна політика на економічне зростання?
Відповідно до економічної теорії у довгостроковому періоді ВВП
зростає з так званим природним темпом, який визначається запа-
сами виробничих факторів в економіці, а також із збільшенням
продуктивності факторів. Монетарна політика може забезпечити
перевищення природного рівня ВВП тільки у короткостроковому
періоді. Завдяки тому, що не всі ціни однаково та своєчасно реа-
гують на збільшення сукупного попиту, економіка буде зростати
високими реальними темпами. Водночас, по мірі реакції зроста-
ючих цін на підвищений попит, ВВП повернеться до свого при-
родного рівня. Тобто, у довгостроковому періоді монетарна полі-
тика чинить нейтральний вплив на економіку, спрацьовує
принцип «нейтральності грошей». А зусилля центрального банку
засобами монетарної політики вплинути на обсяги виробництва
викличуть тільки загальне зростання цін [3, с. 59].
Що таке довгостроковий період? Економісти називають довго-
строковим період, за який ціни підлаштовуються до зміни грошової
пропозиції або сукупного попиту. На горизонті більше року, на базі
емпіричних досліджень, ціни підлаштовуються до зміни грошової
пропозиції і «нейтральність грошей» буде дотримуватися. Для
України з її відносно високим рівнем інфляції порівняно із розвине-
ними країнами цей період, звичайно, ще коротше (хоча є і регульо-
вані ціни, які можуть змінюватися впродовж року). Іншими слова-
ми, монетарна політика може бути ефективною і впливати на рівень
або зростання реального ВВП тільки на горизонті менше року. І не
може вплинути на довгострокове зростання ВВП.


Інституційна спроможність уряду в реалізації довгострокової антикризової політики

Name not available

http://ir.kneu.edu.ua:8080/bitstream/2010/7491/1/129%20-%20133.pdf

Інституційна спроможність уряду в реалізації довгострокової антикризової політики

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Institutional Repository of Vadym Hetman Kyiv National Economic University

Name not available