Початок третього тисячоліття ознаменувався новими науковими відкриттями, стрімким розвитком нанотехнологій, інформатизацією й комп’ютеризацією різних сфер нашого життя, розширенням демократичних свобод й покращенням матеріального добробуту та комфорту населення, що позитивно позначилося на рівні й тривалості життя людини. Разом з тим, сьогодні все більш очевидним стає той факт, що чим більше зміцнюються матеріальні основи суспільства та його інститутів, тим тоншою й незахищенішою стає його духовна аура. У зв’язку з цим, як ніколи раніше, набувають актуальності проблеми духовності особистості й суспільства, духовності в освіті й вихованні, а також духовності самих освіти й виховання
