Самчук, Р. (Samchuk R.)

Цифровий архів Острозької академії (Digital Repository of Ostroh Academy)

311Серія «Культурологія». Випуск 15. Частина 2.УДК 008Самчук РоманПОСтМОДЕРНІ ВИМІРИ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНтИчНОСтІ У наш час проблема ідентичності є однією з найбільш акту­альних проблем для філософів, соціологів, психологів, культуро­логів. Зміни, які відбуваються, свідчать про необхідність нового звернення до проблеми людини, до осмислення її буття у нових реаліях. Однією з тенденцій розвитку сучасного світу є трансформація традиційних гендерних відносин. Нині відбувається своєрідна еволюція гендерних ролей, внаслідок чого змінюється гендерна культура, а з нею уявлення про чоловіка та жінку, їх характер, сферу діяльності та призначення [1, с. 144]. Відтак у ситуації сучасних соціокультурних перетворень гендерні дослідження набувають все більшої популярності. У цьому випадку ми зупи­нимося на гендерній ідентичності. Інтерес до неї пояснюється небувалими змінами традиційного (патріархального) гендерного ладу. Актуальність звернення до гендерної проблематики поси­люється також тим, що: «Гендер є однією з характеристик, які найбільш повно розкривають сутність індивіда в соціумі, а ген­дерна самоідентифікація зачіпає найглибші пласти особистості і є найважливішим аспектом її формування [2, с. 154].Зауважимо, що зміна гендерного ладу, яка лежить в основі сучасних метаморфоз гендерної ідентичності, була зумовлена трансформацією культурної парадигми під час переходу від мо­дерну до постмодерну, одним з аспектів чого було переосмис­лення таких параметрів людського буття, як суб’єктивність, ідентичність, стать. Таким чином, на зміну традиційному гендер­ному ладу, який можна відобразити в дихотомії чоловіче/жіноче, приходить «постмодерне» уявлення про гендер, яке передбачає наявність різних типів маскулінності та фемінності, які вже не зводяться лише до сексуальної орієнтації. Е. Гідденс визначив це нове явище терміном «пластична сексуальність» [3, с. 224].© Самчук Роман, 2014312 Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Отже, в межах постмодерного дискурсу відбувається перегляд традиційного розуміння гендерних відносин у рамках дихотомій та протиставлень. Основним напрямом, у якому відбувалися змі­ни традиційного гендерного ладу, була емансипація жінок. Сто­совно цього Г. Вілс зазначав: «За останні 40 років статус жінок змінився так, як він не змінювався за останні чотири століття. Жодна зміна не зачепила так глибоко соціальну сферу. Змінили­ся ставлення дружини до чоловіка, матері до дитини, жінок до жінок. Цього достатньо, щоб вважати цей період революційним, який звільнив ресурси половини людської раси» [4, с. 170].Щодо цього О. Гомілко зазначає, що однією з місій, яку вико­нав постмодерний рух у сучасній філософії, є деструкція «фало­маскуліно­лого…центричності» (Ж. Дерідда). У контексті чого разом із літературною «смертю автора» у мисленні ХХ ст. набула сили «смерть (метафізичного) суб’єкта», яка позначає переорієн­тацію філософської уваги з дорослої чоловічої істоти як універ­сального репрезентанта людської особи взагалі на інші іпостасі: жінку, дитину, літню людину [5, с. 254]. А І. Кон звертає увагу на такий факт: «У доіндустріальному та індустріальному суспіль­стві «війна статей» йшла на індивідуальному рівні, але соціальні рамки цього суперництва були жорстко фіксовані. Чоловіки і жін­ки повинні були «підкорювати» і «завойовувати» один одного, використовуючи для цього століттями відпрацьовані гендерно­специфічні прийоми і методи, але порівняно рідко конкурували один з одним на макросоціальному рівні. Суперником чоловіка був інший чоловік, а суперницею жінки – інша жінка. Сьогодні в широкому спектрі суспільних відносин і діяльностей чоловіки і жінки відкрито конкурують один з одним» [6, с. 27].Наслідками таких змін стало те, що чоловіки почали втрачали свої домінуючі позиції. Цей процес ознаменувався низкою світо­глядних трансформацій: їм прийшлося ділитися з жінками свої­ми владними та політичними привілеями. Однак не цей чинник найбільше бентежить чоловіків: їм дедалі більше приходиться займатися тим, що ще зовсім недавно вважалося суто жіночою справою: виховувати дітей, хатніми справами. Внаслідок чого відбувається не лише «вирівнювання» шлюбно­сімейних відно­син, а й певна розгубленість, дезорієнтація прихильників патрі­архального гендерного ладу та зміна стеоретипів, які формують гендерну ідентичність. Все це засвідчує кризу звичного гендер­313Серія «Культурологія». Випуск 15. Частина 2.ного ладу та його ідеології, яка перестала відповідати зміненим соціально­економічним умовам. На думку І. Кона, трансформації охопили три головні макросоціальні осі: суспільний поділ праці, політичну владу і шлюбно­сімейні відносини. Своєю чергою, це зумовлює зміну гендерного ладу та стирання соціально­рольових відмінностей між чоловіками і жінками [6, с. 27]. Таке розмиття соціально­рольових відмінностей між чоловіками і жінками вчені пояснюють постмодерною тенденцією до розмиття традиційних метанаративів та деконструкції модерного світоустрою. Однак варто наголосити на тому, що цей процес зумовив трансформа­цію гендерної ідентичності як чоловіків, так і жінок. Чим було відкрито багато перспектив для розвитку людства та водночас по­ставлено багато питань, відповіді на які потрібно ще віднайти.Зазначимо, що основною сучасною тенденцією зміни гендер­ного ладу, як це не парадоксально, стала боротьба фемінізму за «маскулінізацію» жінок. Прикладом емансипації та зміни ген­дерної ідентичності жінок може слугувати зміна основних пріо­ритетів та цінностей сучасної жінки. Так, зокрема жінки, коли характеризують сучасну жінку, оцінюють її інтелектуальні якос­ті, вміння бути незалежною і цілеспрямованою. А це засвідчує те, що такі якості, як хазяйновитість, родинність, домовитість дедалі більше втрачають свої ще недавно домінуючі позиції. Ці факти, на думку В. Войченко, переконливо доводять, що в сучас­ному суспільстві відбувається переоцінка цінностей: жінка бере на себе не лише роль берегині сімейного вогнища, вона «перена­лаштовується» на чоловічу домінантну поведінку, надає велико­го значення кар’єрному зростанню, перебирає на себе «чоловічі» обов’язки [7, с. 69].Необхідно також звернути увагу на те, що рішучий, а подеку­ди й агресивний наступ фемінізму не міг не викликати зворотної реакції з боку чоловіків, яких не завжди влаштовує втрата домі­нуючого статусу з його преференціями. На цій хвилі наприкінці ХХ­го ст. на противагу «жіночому питанню» виникає «чоловіче питання». Адже, як влучно підкреслив І. Кон: «Появу організова­ного й ідеологічно оформленого жіночого руху чоловіки сприй­мають водночас як загрозу, інтелектуальний виклик і приклад для наслідування, що породжує потребу захищати свої власні групо­ві інтереси» [8, с. 8]. Про актуалізацію питання маскулінності та «чоловічої» ідентичності свідчить поява низки чоловічих журна­314 Наукові записки Національного університету «Острозька академія». лів та спеціальних досліджень, у яких досліджувалися проблеми чоловіків зокрема маскулінності та ідентичності чоловіків.Варто звернути увагу також і на те, що постмодерна активіза­ція боротьби за права жінок у деяких питаннях перебирає міру. Внаслідок чого ідеї її адептів часто переростають у гіпертрофова­ні форми: бажання отримати рівні права з чоловіками часто стає бажанням «стати чоловіком». Однак жінка біологічно та психо­логічно не є чоловіком, відтак закономірним постає висновок, що є деякі сфери, які варто залишити чоловікам, зважаючи на осо­бливості їх фізіології та психології. Відповідно є сфери, в яких лідерство необхідно віддати жінкам. Проблема в цьому випадку полягає в хибному стереотипі, сформованому маскулінною куль­турою, що лише чоловік може бути успішним. Звідси випливає потреба у виробленні нормальної, адекватної кожній статі концеп­ції успішності, яка б жодною мірою не вивищувала чи не прини­жувала жодну з них, а також у здоровій конкуренції між статями.Підсумовуючи, варто зазначити, що наведені факти слугують підтвердженням того, що в наш час цілісний соціокультурний порядок поступається місцем множинності культурних систем, дані зміни зачепили і гендерний лад, який нині трансформується. Зміни, які відбулися в контексті цього процесу, мають як пози­тивні наслідки – дозволили подолати несправедливе ставлення до жінок та стати на шлях гендерного партнерства, так і негативні: деякі дослідники вважають, що нині відбувається процес стиран­ня статевих відмінностей. У наслідок чого виникають такі явища, як андрогінія та маргіналізація особистості, які спричиняють роз­мивання гендерної ідентичності та ускладнюють самоідентифі­кацію особистості. Та найбільш важливою проблемою є те, що активна «маскулінізація» жінок загострює питання народження дітей, у якому роль жінки є значно більшою за роль чоловіка.Література:1. Антонова Н. В. Маргинальность как результат гендерной детер­минации жизненного пространства человека / Н. В. Антонова // Вестник ЮУрГУ. (Сер. «Соц.­гум. науки»). – 2013. – Т. 13. – № 1. – С. 144–149.2. Максимова О. Б. Гендерное измерение в современном социально­ коммуникативном дискурсе: роль рекламы / О. Б. Максимова // Вест­ник РУДН (Сер. социология). – 2004 – № 1 (6). – С. 154–159.315Серія «Культурологія». Випуск 15. Частина 2.3. Гредновская Е. В. Кризис гендерной идентичности в систе­ме социально­философского знания: проблема поиска теоретичес­кого языка / Е. В. Гредновская // Вестник ЮУрГУ. (Сер. Соц.­гум. науки). – № 17 (72). – 2006. – С. 223–228.4. Бондаренко Л. Ю. Роль женщины: от прошлого к настоящему / Л. Ю. Бондаренко // Общественные науки и современность. – 1996. – № 6. – С. 163–170.5. Гомілко О. Метафізика тілесності: концепт тіла у філософсько­му дискурсі / О. Гомілко. – К. : Наук. думка, 2001. – 340 с.6. Кон И. С. Маскулинность в меняющемся мире / И. С. Кон // Вопросы философии. – 2000. № 5. – С. 25­35.7. Войченко В. М. Отражение гендерных стереотипов в языке и культуре / В. М. Войченко // Вестн. Волгогр. гос. ун­та. (Сер. 2, Языкозн). – 2009. – № 1 (9). – С. 64–70.8. Кон І. Чоловіки, які змінюються у мінливому світі / І. Кон // Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2003. – № 27. – С. 7–48.

ПОСТМОДЕРНІ ВИМІРИ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ.

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Цифровий архів Острозької академії (Digital Repository of Ostroh Academy)