Наук. кер.: М.Г. КононенкоГнійно-запальні післяопераційні ускладнення за останні десятиріччя набувають все більшої актуальності. Це вже стає проблемою. Такі ускладнення необхідно попереджувати. Для забезпечення тканин операційного поля антибіотиком у ефективній (бактерицидній) концентрації на весь період хірургічного втручання проводять антибіотикопрофілактику (АБП). Вона є складовою частиною комплексної профілактики гнійно-запальних ускладнень.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/2734

Aerts, R.

Bekker, R. M.

Douma, J. C.

Kunzmann, D.

Metselaar, K.

van Bodegom, P. M.

Witte, J. P. M.

Assembly theory predicts that filtering processes will select species by their attributes to build a community. Some filters increase functional similarity among species, while others lead to dissimilarity. Assuming converging processes to be dominant within habitats, we tested in this study whether species assemblages across a wide range of habitats can be distinguished quantitatively by their mean trait compositions. In addition, we investigated how many and which traits are needed to describe the differences between species assemblages best. The approach has been applied on a dataset that included 12 plant traits and 7644 vegetation relevés covering a wide range of habitats in the Netherlands. We demonstrate that due to the dominant role of converging processes 1) the functional composition can explain up to 80% of the floristic differences between species assemblages using seven plant traits, showing that plant trait combinations provide a powerful tool for predicting the occurrence of species assemblages across different habitats; 2) to achieve a high performance, traits should be taken from different strategy components, i.e. traits that are functionally orthogonal, which does not necessarily coincide with low trait-trait correlations; 3) the different strategy components identified in this study correspond to the strategy components of some conventional plant ecological strategy schemes (PESS) - schemes to describe the variation between individual species. However, some PESS merge traits into one strategy component that are shown to be functionally different when predicting species assemblages. If such PESS is used to predict assemblages, this leads to a loss in predictive capacity. Potentially, our new approach is globally applicable to quantify community assembly patterns. However this needs to be tested. © 2011 The Authors

Douma, J.C.

Witte, J.P.M.

Bekker, R.M.

van Bodegom, P.M.

NARCIS 

A combination of functionally different plant traits provides a means to quantitatively predict a broad range of species assemblages in NW Europe..

VU Research Portal

Assembly theory predicts that filtering processes will select species by their attributes to build a community. Some filters increase functional similarity among species, while others lead to dissimilarity. Assuming converging processes to be dominant within habitats, we tested in this study whether species assemblages across a wide range of habitats can be distinguished quantitatively by their mean trait compositions. In addition, we investigated how many and which traits are needed to describe the differences between species assemblages best. The approach has been applied on a dataset that included 12 plant traits and 7644 vegetation releves covering a wide range of habitats in the Netherlands. We demonstrate that due to the dominant role of converging processes 1) the functional composition can explain up to 80% of the floristic differences between species assemblages using seven plant traits, showing that plant trait combinations provide a powerful tool for predicting the occurrence of species assemblages across different habitats; 2) to achieve a high performance, traits should be taken from different strategy components, i.e. traits that are functionally orthogonal, which does not necessarily coincide with low trait-trait correlations; 3) the different strategy components identified in this study correspond to the strategy components of some conventional plant ecological strategy schemes (PESS) schemes to describe the variation between individual species. However, some PESS merge traits into one strategy component that are shown to be functionally different when predicting species assemblages. If such PESS is used to predict assemblages, this leads to a loss in predictive capacity. Potentially, our new approach is globally applicable to quantify community assembly patterns. However this needs to be tested

Bodegom, P.M., van

Name not available

A combination of functionally different plant traits provides a means to quantitatively predict a broad range of species assemblages in NW Europe

Assembly theory predicts that filtering processes will select species by their attributes to build a community. Some filters increase functional similarity among species, while others lead to dissimilarity. Assuming converging processes to be dominant within habitats, we tested in this study whether species assemblages across a wide range of habitats can be distinguished quantitatively by their mean trait compositions. In addition, we investigated how many and which traits are needed to describe the differences between species assemblages best. The approach has been applied on a dataset that included 12 plant traits and 7644 vegetation releves covering a wide range of habitats in the Netherlands. We demonstrate that due to the dominant role of converging processes 1) the functional composition can explain up to 80% of the floristic differences between species assemblages using seven plant traits, showing that plant trait combinations provide a powerful tool for predicting the occurrence of species assemblages across different habitats; 2) to achieve a high performance, traits should be taken from different strategy components, i.e. traits that are functionally orthogonal, which does not necessarily coincide with low trait-trait correlations; 3) the different strategy components identified in this study correspond to the strategy components of some conventional plant ecological strategy schemes (PESS) schemes to describe the variation between individual species. However, some PESS merge traits into one strategy component that are shown to be functionally different when predicting species assemblages. If such PESS is used to predict assemblages, this leads to a loss in predictive capacity. Potentially, our new approach is globally applicable to quantify community assembly patterns. However this needs to be tested.</p

ARTS repository - University of Groningen

Дейнека, В.М.

Electronic Sumy State University Institutional Repository

АНТИБІОТИКОПРОФІЛАКТИКА В ХІРУРГІЇ Дейнека В. М., студ. 3-го курсу Науковий керівник – проф. М. Г. Кононенко СумДУ, кафедра хірургії з дитячою хірургією з курсом онкології  Гнійно-запальні післяопераційні ускладнення  за останні десятиріччя набувають все більшої актуальності. Це вже стає проблемою. Такі ускладнення необхідно попереджувати. Для забезпечення тканин операційного поля антибіотиком у ефективній (бактерицидній) концентрації на весь період хірургічного втручання проводять антибіотикопрофілактику (АБП). Вона є складовою частиною комплексної профілактики гнійно-запальних ускладнень. Концепції АБП: операційна рана неминуче інфікується навіть при ідеальному дотриманні антисептики і асептики; для розвитку інфекційного процесу в чистій асептичній операційній рані необхідно, щоб кількість мікрофлори перевищила критичний рівень 105 бактерій на 1 см3 тканин; найбільші труднощі пов’язані з інфекціями, збудники яких не лише традиційні стафілококи та ін. (грам +), але і (грам -) мікроорганізми (Pseudomonasaeruginosa, Enterobacterspp., Klebsiellaspp., E. сoliта ін.); антибіотики застосовують ті, які не зв’язуються з білками плазми і максимально проникають у тканини –  цефалоспорини І генерації (покоління) (цефазолін 1,0 чи 2,0 у хворих з великою масою тіла) чи ІІ покоління (цефуроксим, або зинацеф); препарати ІІІ-IV поколінь застосовувати не бажано, оскільки з ними пов’язують виникнення стійких штамів мікроорганізмів (полірезистентність); антибіотик уводять довенно струминно за 30-40 хв до операції чи на початку вводного наркозу. Ефективні 2 методики АБП: під час премедикації вводять одну дозу препарату, а при тривалості втручання більше трьох годин уводиться друга доза; інша методика (надкоротка АБП) – перша доза препарата  вводиться під час премедикації, а потім протягом доби  додатково вводять ще 2-3 дози антибіотика. Показання до АБП: чисті операції тривалістю більше 3 годин; імплантація аломатеріалу (сітка, протез судини, кістки, суглобу); великі комбіновані чи симультанні втручання; операції з контамінацією рани мікрофлорою хворого; втручання при відкритих пошкодженнях, які трапилися більше 4 годин назад; виявлена супутня інфекційна патологія (легенева, сечостатевої системи та ін.) чи інша (цукровий діабет, знижений імунітет внаслідок хіміо-променевої терапії, прийому імуносупресорів); анемія; розлади кровообігу; значна гематома з імбібіцією м’яких тканин; крововтрата більше 1000-1500 мл; неадекватне дренування рани, особливо декільками дренажами. Згідно даних літератури АБП патогенетично обгрунтована, економічно вигідна, супроводжується меншою кількістю ускладнень у порівнянні з довготривалою антибіотикотерапією, а тому повинна застосовуватися більш широко.  

Антибіотикопрофілактика в хірургії

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

NARCIS

VU Research Portal

Name not available

ARTS repository - University of Groningen

Electronic Sumy State University Institutional Repository

University of Groningen

NARCIS

University of Groningen

Crossref

NARCIS